Рішення

від 14.11.2016 по справі 433/2236/16-ц

ТРОЇЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 433/2236/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2016 року, Троїцький районний суд Луганської області в складі:

головуючого - судді Крівоклякіної Н.В.,

за участю секретаря - Соломіної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду із дійсною позовною заявою, в обґрунтування позовних вимог якої зазначила, що 12 березня 2011 року померла ОСОБА_6, після смерті якої залишилась спадщина у вигляді: земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,7103 га на території Троїцької селищної ради Луганської області, право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №169014; земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,4662 га на території Троїцької селищної ради Луганської області, право власності на яку посвідчене державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №070482; земельної частки (паю) розміром 8,35 умовних кадастрових гектарів у землі, яка перебуває у колективній власності сільськогосподарського підприємства «Дружба» згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛГ №0069337. Вона та відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також ОСОБА_7 є дітьми ОСОБА_6. ОСОБА_7, який є батьком відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, помер 20 вересня 2013 року. За таких обставин спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є вона, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Відповідачі від прийняття спадщини у вигляді вищезазначеного спадкового майна відмовились, про що вчинили відповідні заяви, однак у нотаріальному порядку їх не посвідчили, що позбавляє її права на отримання свідоцтва про право власності у встановленому законом порядку. Крім того у неї відсутні оригінали правовстановлюючих документів. У зв'язку з цим вона змушена звернутись до суду та просить визнати за нею право власності на вищезазначене спадкове майно на підставі рішення суду.

В судове засідання сторони не з'явились.

До початку судового засідання від позивача та відповідачів надійшли письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, вивчивши та проаналізувавши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 10 ЦПК України встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких

суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі , виникає спір.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до сертифіката на земельну частку (пай) серії ЛГ №0069337 від 27.01.1997 року, право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» розміром 8,35 умовних кадастрових га без визначення цієї частки в натурі (на місцевості) передано ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину АЕК №924681, зареєстрованого №1014 від 12.09.2002 року (а.с.36).

Згідно з копіями державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №169014 від 20.03.2006 року та серії ЛГ №070482 від 25.11.2004 року, а також витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4401372772016 та №НВ-4401372812016 від 24.03.2016 р. ОСОБА_6 є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Троїцької селищної ради площею 5,71 га (кадастровий номер 4425455100:09:005:0047) та 1,47 га (кадастровий номер 4425455100:07:001:0113) (а.с.37-38, 40-45).

Як вбачається з повідомлень заінтересованих осіб (державного кадастрового реєстратора) про виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру № 3045 і №3046 від 24.03.2016 року, у зв'язку із виявленою помилкою в площі , площа земельної ділянки становить 5,7103 га, замість 5,71 га як зазначено в державному акті серії ЛГ №169014, який виданий на ім'я ОСОБА_6; площа земельної ділянки становить 1,4662 га, замість 1,74 га як зазначено в державному акті серії ЛГ №070482, виданий на ім'я ОСОБА_6 (а.с.46, 47).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії 1-ЕД №285203 від 12.03.2001 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Станично-Луганського районного управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_6 померла 12 березня 2011 року, про що зроблено актовий запис №62 (а.с.20)

Відповідно до копій свідоцтв про народження, а також копій свідоцтв про укладення шлюбу, позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є рідними дітьми померлої ОСОБА_6 ( а.с.27-29).

Згідно з копією свідоцтва про народження ОСОБА_7, спадкодавець ОСОБА_6 є його матір'ю (а.с.30).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії І-ЕД №374366 від 24.09.2013 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Троїцького районного управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_7 помер 20 вересня 2013 року, про що зроблено актовий запис №81 (а.с.22).

Дітьми померлого ОСОБА_7, відповідно до копій свідоцтв про народження, а також копій свідоцтв про одруження, є відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.31-35).

Тобто спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також ОСОБА_5.

Відповідачі відмовились від прийняття спадщини на користь позивача шляхом написання письмових заяв про відмову від прийняття спадщини, однак у встановленому законом порядку не посвідчили їх (а.с.23-26).

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» спадкові відносини регулюються Цивільним

кодексом України, Законами України від 02.09.1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат», від 23.06.2005 року № 2709-ІV «Про міжнародне приватне право», іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.

Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту - спадкоємці за законом.

Згідно зі ст..1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

В силу ст.1274 ЦК України спадкоємці за заповітом чи законом мають прийняти спадщину, або не прийняти її, чи відмовитися від прийняття спадщини на користь будь- кого із спадкоємців незалежно від черги.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням їх цільового призначення.

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст..328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», в якій зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

Відповідно до ст..67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Як вбачається зі змісту ст.. 66 вищезазначеного закону на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Судом було встановлено, що позивач прийняла спадщину після смерті своєї матері, відповідачі відмовились від прийняття спадщини на користь позивача, вчинивши відповідні заяви, однак у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, отримати свідоцтво на право власності позивач не має можливості.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що позивач позбавлена можливості оформити спадщину у нотаріуса, оскільки втрачено правовстановлюючі документи на спадкове майно, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яку ратифіковано Україною 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На підставі ст.,ст. 328, 1223, 1225, 1261, 1266, 1268, 1274 ЦК України, ст..81 ЗК України, п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у

справах про спадкування», керуючись ст.ст.10, 11, 57-65, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 у вигляді: земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,7103 га на території Троїцької селищної ради Луганської області, право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №169014; земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,4662 га на території Троїцької селищної ради Луганської області, право власності на яку посвідчене державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №070482; земельної частки (паю) розміром 8,35 умовних кадастрових гектарів у землі, яка перебуває у колективній власності сільськогосподарського підприємства «Дружба» згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛГ №0069337.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.В. Крівоклякіна

14.11.16