Постанова

від 18.04.2007 по справі ас-13/24-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-13/24-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "18" квітня 2007 р.                Справа № АС-13/24-07

вх. № 738/1-13

Суддя господарського суду Харківської області

за участю секретаря судового засідання

представників сторін

позивача- Старостенко С.А., Кузуб В.М.

1 відповідача - не з"явився.

2 відповідача - не з"явився.

по справі за позовом  Вовчанська МДПІ Харківської обл., м. Вовчанськ   

до  1. ВКПФ "Горизонт", с. Білий Колодязь

      2. ПФ "Риф", м. Харків  

про визнання недійсним договору  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Вовчанська МДПІ Харківської області, звернувся до суду з позовом про визнання недійсною угоди та господарського зобов"язання  укладеного між ВКПФ "Горизонт" та  ПФ "Риф".

Представники позивача в судовому засіданні підтримують заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просять суд їх задовольнити.

Представники 1-го  та 2-го відповідачів в судове засідання не з'явились, заперечення на позов не надали. В судове засідання викликалися повістками про виклик. Вказані відправлення були направлені на адреси, вказані в позові, але повернулися без вручення.

Справа розглядається згідно КАС України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення упоноважених представників позивача, судом встановлено наступне.

На підконтрольній території Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції знаходиться Виробничо-комерційна приватна фірма „Горизонт" (код ЄДРПОУ - 32447089) зареєстроване рішенням Вовчанської районної державної адміністрації №14541200000000165 від 22.08.2003 року.

Відповідно до ст. ст. 2, 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року №509-ХІ1 контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів покладено на органи державної податкової служби.

В ході здійснення такого контролю була проведена перевірка дотримання вимог податкового законодавства зазначеною фірмою (акт №72/23-32447089 від 05.04.2006 року). При перевірці було встановлено, що в 2005 році фірмою було отримано від ПФ „Риф" (Код ЄДРПОУ 24341616) згідно угоди добрива: нітроамофоску в кількості 24 тони по ціні 1035,50 грн. за тону на загальну суму 29880,00 грн. з урахуванням ПДВ (накладна №35 та податкова накладна №31 від 26.03.2005 року); аміачну селітру в кількості 44 тони по ціні 721,16 грн. за тону на загальну суму 38500,00 грн. з урахуванням ПДВ (накладна №17 та податкова накладна №14 від 15.02.2005 року). За вказані добрива ВКПФ „Горизонт" здійснила розрахунок готівковими коштами, які були внесені до каси ПФ „Риф" в сумі 9950,00 грн., 9950,00 грн., 9980,00 грн., 9900,00 грн., 9900,00 грн., 9900,00 грн., 8800,00 грн. квитанції до прибуткових касових ордерів №41 від 16.03.2005 року, №42 від 17.03.2005 року, №44 від 30.03.2005 року, №24 від 15.02.2005 року, №25 від 16.02.2005 року, №26 від 17.02.2005 року, №27 від 18.02.2005 року відповідно.

Однак,   згідно   повідомлення   Фрунзенської районної  у   м.   Харкові  ради державну реєстрацію   ПФ   „Риф"   скасовано   за  заявою   власника.   Також   згідно

довідки Головного управління статистики ПФ „Риф" код ЄДРПОУ 24341616 видалено з ЄДРПОУ 28.01.2000 року, та відповідно з цього часу на обліку в податкових органах не перебуває,  звітність не надає та належні податки не сплачує.

Серед умов чинності правочинів, передбачених ст. 203 Цивільного кодексу  України є дотримання вимоги, щодо цивільної дієздатності суб'єктів правочину (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України). Правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Судом встановлено, що ПП “Риф" з ідентифікаційним номером 24341616 видалено з ЄДРПОУ 28.01.2000 року, тобто до моменту укладення спірного правочину, і відповідно у підприємства на момент укладення спірного правочину відсутні органи управління, тобто відсутня особа, яка має право діяти від імені підприєства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що на момент укладання та виконання оскаржуваного договору ПП “Риф" фактично  не мало цивільної правоздатності.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.20З Цивільного кодексу України.

З огляду на наведене вбачається, що під час здійснення господарської операції з поставки добрив на адресу ВКПФ „Горизонт" у 2005 році ПФ „Риф" заздалегідь мало на меті уникнути сплати відповідних податків.

Зважаючи на приписи ст. ст. 67, 68 Конституції України та податкового законодавства, що визначають обов'язковість сплати податків згідно вимог законодавства, якщо будь-які дії платників податків при здійсненні господарської діяльності свідчать про несплату податків при укладенні і виконанні угод, такі угоди і майново-господарські зобов'язання за ними завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

За таких обставин, угода та господарське зобов'язання щодо поставки добрив у 2005 року вчинено з боку ПФ „Риф" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, адже відповідно вимог статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом; статтями 2, 4, 9 Закону України "Про систему оподаткування" передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки і збори до бюджетів і державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування, а отже не тільки укладення угоди, а й вся діяльність ПФ „Риф", що уникає контролю за результатами своєї господарської діяльності з боку органів податкової служби, має своєю метою ухилення від оподаткування, так як призводить до отримання неконтрольованих Державою доходів та протиправного зменшення податкових зобов'язань контрагентів такої особи, є порушенням одного з основних принципів існуючого суспільного ладу — сплачувати податки та збори, тобто інтересам держави і суспільства, і підставою для визнання такого майново-господарського зобов'язання недійсним на підставі ст.207 ГК України.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" зазначено, щодо угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування (саме такі доходи були приховані від оподаткування юридичною особою - ПФ „Риф").

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що оскаржувана угода підлягає визнанню недійсною, оскільки при вчиненні угоди між сторонами було порушено положення ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України, яким передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським  визнається  зобов'язання,  що виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі  боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну дію   господарського   чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити   гроші,   надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод.

Оскільки судом визнається недійсним договір, то і господарські зобов"язання, які виникли у сторін згідно даного договору, є недійсними.

Так господарські зобов"язання у сторін виникли згідно договору, який укладений особою, яка не має необхідний обсяг цивільної дієздатності - ПП "Риф". Отже такі господарські зобов"язання не відповідають вимогам закону.

Позивач наполягає на тому, що при укладанні спірної угоди у ПП "Риф" наявна мета, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Згідно п. 6 Постанови Пленуми Верховного суду України №3 1978 р. з змінами та доповненнями до угод,  які укладені  з  метою,  завідомо  суперечною  інтересам держави   і суспільства,   тобто   порушують   основні   принципи    існуючого суспільного ладу, зокрема, належать угоди,  спрямовані  на використання  всупереч закону колективної,  державної  або  чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними  та юридичними особами від оподаткування доходів, використання  майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на  шкоду правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства,  на  незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження  чи придбання всупереч встановленим правилам  предметів,  вилучених  з обігу або обмежених у обігу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що господарські зобов"язання, які виникли при виконанні спірного договору, підлягають визнанню недійсними згідно ст. 207 ГК України, як такі, що не відповідають вимогам закону, а не в звязку з наявністю зазначеного умислу та мети , яка завідомо суперечіть інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов"язання визнано недійсним, як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов"язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов"язанням, а у разі виконання зобов"язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї з сторін усе одержане нею повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином застосування ст. 208 ГК України можливо лише якщо господарське зобов"язання визнано недійсним, як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Оскільки судом не встановлено наявність у відповідачів при вчинені спірних господарських зобов"язань мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, то суд не застосовує наслідки визнання недійсним господарських зобов"язань, які передбачені ст. 208 ГК України, та відмовляє в задоволені позову в цій частині.

Керуючись статтями 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 86, 94, 160 -   163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсними угоду та господарське зобов'язання на загальну суму 68380,00 грн. між ВКПФ „Горизонт" (62540, Харківська обл., Вовчанський р-н, смт. Білий Колодязь, вул. Димитрова, 2, код 32447089) та ПФ „Риф" (61091, м. Харків, вул. Харківських Дивізій, 19, кв. 83, код 24341616) як таке, що не відповідає вимогам закону на підставі ст.207 ГК України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено та підписано 23.04.2007 року о 15:00.

Суддя