Рішення

від 16.11.2016 по справі 905/2831/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.11.2016 Справа № 905/2831/16

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при помічнику судді Асмановій Е.Е. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Транссервіс», Донецька область, м. Маріуполь

до відповідача: Приватного підприємства «МІГ І С», Донецька область, м. Маріуполь

про: стягнення заборгованості у розмірі 5850,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 17.10.2016р.;

ОСОБА_2 - директор

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 27.10.2016р.

В судовому засіданні 02.11.2016р.

оголошено перерву до 16.11.2016р. до 12:00 год.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «В-Транссервіс», Донецька область, м. Маріуполь звернувся з позовом до Приватного підприємства «МІГ І С», Донецька область, м. Маріуполь про стягнення заборгованості у розмірі 5850,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №7 від 03.06.2015р., претензії №1/26072016 від 26.07.2016р.

В судовому засіданні 02.11.2016р. було оголошено перерву до 16.11.2016р. до 12год.00хв. у зв'язку з тим, що відповідач не отримав позовну заяву з додатками та надання часу для ознайомлення з матеріалами справи.

16.11.2016р. судове засідання було продовжено.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не надав, у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі (відповідно до проколу судового засідання), а також просив застосувати строк позовної давності щодо нарахування пені.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

03.06.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «В-Транссервіс» (надалі - Покупець) та Приватним підприємством «МІГ І С» (надалі - Продавець) був укладений договір купівлі-продажу №7 (надалі - Договір), відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, передбачених цим договором (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування товару: пшениця продовольча 2 кл.

Згідно п. 1.7 Договору вартість товару за цим договором складає 4500,00 грн., у тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 2.3 Договору умови оплати: передплата.

За умовами п.2.4 Договору строк поставки товару до 01.08.2015р.

Відповідно до п.3.1 Договору, за прострочення поставки товару Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно умов п.5.6. Договору, цей договір діє до 31.12.2015р. до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №7 від 03.06.2015р. позивачем на його адресу була надіслана претензія №1/26072016 від 26.07.2016р. зі сплатити заборгованості,

На претензію відповідачем не було надано відповіді.

На виконання вимог договору купівлі-продажу №7 від 03.06.2015р. позивач перерахував на банківський рахунок Продавця попередню оплату за товар на загальну суму 4500,00 грн., що підтверджується випискою по особовим рахункам за 03.06.2015р., наявною в матеріалах справи.

Проте, в порушення умов договору, товар на суму 4500,00 грн. відповідачем до теперішнього часу не поставлено.

Свої вимоги позивач обґрунтовує приписами статті 1212 ЦК України, і вважає що вказані грошові кошти були придбані без достатньої правової підстави, а саме за підставою, яка згодом відпала, а тому підлягають поверненню на його розрахунковий рахунок.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки продукції.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні вказано термін його виконання, то воно підлягає виконанню в зазначений термін.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умов ч.2. ст. 220 ГК України, ч.3. ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 622 ЦК України встановлено, що у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (ст. 612 ЦК України), боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, відмова кредитора від прийняття простроченого виконання припиняє зобов'язання, оскільки припинення зобов'язання в силу відмови кредитора від прийняття простроченого виконання тягне і припинення зустрічного зобов'язання сторони, яка відмовилася від прийняття виконання. Проте, у випадку, коли сторона, яка відмовилася від прийняття виконання, своє зобов'язання виконала раніше, наступають наслідки, передбачені ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У встановлений законом строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо передачі товару позивачу у повному обсязі не виконав, що підтверджується відсутністю, підписаними уповноваженими представниками сторін у встановленому порядку видаткових накладних, довіреностей позивача, виданих на своїх представників на отримання товару та переданої позивачу документації. У зв'язку з тим, що відповідач у встановлений законом строк не виконав обов'язок щодо передачі товару позивачу, у останнього відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

Доказів повернення безпідставно отриманих коштів відповідачем не надано.

На момент прийняття рішення по справі відповідач доказів повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 4500,00 грн. не надав, тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 1350,00 грн. відповідно до п.3.1. Договору.

Відповідно до ст.ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Умовами п.3.1. Договору, у разі несвоєчасної поставки товару продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1. статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом п.1. ч.2. статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Відтак, ч.6. статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Заявлений до стягнення розмір пені за період з 02.08.2015р. по 29.09.2016р. у сумі 1350,00 грн. задоволенню не підлягає оскільки не відповідає приписам ст. 232 ГК України, в частині дотримання строків, передбачених статтею 223 ГК України.

Заперечення відповідача щодо неотримання копії позовної заяви з додатками до уваги не приймаються,оскільки в матеріалах справи наявні опис вкладення та фіскальний чек про направлення вищезазначених документів на адресу відповідача 28.09.2016р.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 11, 509, 526, 598, 599, 610, 612, 622, 629, 693, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 193, 220 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Транссервіс», Донецька область, м. Маріуполь до Приватного підприємства «МІГ І С», Донецька область, м. Маріуполь про стягнення заборгованості у розмірі 5850,00 грн, а саме: 4500,00 грн. основного боргу, пені у розмірі 1350,00 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «МІГ І С» (87503, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Київська, б. 31; код ЄДРПОУ 34550650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Транссервіс» (87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Ткаченка-Петренка, 20; код ЄДРПОУ 39036453) заборгованість у розмірі 4500,00 грн. основного боргу, судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

В вимогах в частині стягнення пені у розмірі 1350,00 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття.

Суддя І.А. Бойко