Рішення

від 16.11.2016 по справі 910/18071/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016Справа №910/18071/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ-2006»

до Київської міської ради

про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок в частині.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача - Литвин В.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Рог О.В. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про:

- визнання недійсним абзацу 9 пункту 8.4 Договору від 12.08.2015 про поновлення договору оренди земельних ділянок, укладеного між Київською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю «Печерськ-2006», щодо зобов'язання орендаря передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 20% загальної площі квартир у цьому житлово-офісному комплексі (крім службового житла) на підставі пункту 36 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 № 531/588 «Про бюджет міста Києва на 2007 рік»;

- визнання недійсним абзацу 15 пункту 8.4 Договору від 12.08.2015 про поновлення договору оренди земельних ділянок, укладеного між Київською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю «Печерськ-2006», щодо зобов'язання орендаря сплатити до цільового фонду бюджету міста Києва на розвиток житлового будівництва до моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти у розмірі 5% витрат з будівництва загальної площі цього житлово-офісного комплексу, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня року, в якому проводиться оплата, на підставі пункту 84 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 № 531/588 «Про бюджет міста Києва на 2007 рік».

Вимоги позову мотивовані тим, що при укладенні Договору від 12.08.2015 сторони не врахували заборони, викладеної у ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та не привели оспорювані умови договору у відповідність з приписами ч. 7 ст. 40 вказаного Закону.

Відповідач проти позову заперечує, оскільки на його думку оцінку відповідності умов договору від 12.08.2015 нормам закону потрібно було надавати станом на 01.10.2007, тобто на дату укладення договору оренди земельних ділянок реєстровий № 780, який на думку Відповідача є чинним та на даний час діючим у редакції від 12.08.2015.

У судових засіданнях 24.10.2016 та 09.11.2016 судом оголошувались перерви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Київської міської ради (Відповідач) від 01.10.2007 за №944/3777 та договору оренди земельних ділянок від 26.03.2008 (реєстровий № 780, далі - Договір) за актом приймання-передачі Відповідачем було передано, а Позивачем, як орендарем, прийнято строкове платне користування дві земельні ділянки по вул. Димитрова, 5, у Печерському районі м. Києва, для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, строком користування на 5 років (кадастрові номери та площа ділянок вказані у договорі оренди та акті, копії яких залучені до справи).

За умовами п. 8.4 Договору, орендар зобов'язався, зокрема:

- абзац 13 п. 8.4 Договору - передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 20% загальної площі квартир у цьому житлово-офісному комплексі (крім службового житла) на підставі пункту 36 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 за № 531/588 «Про бюджет міста Києва на 2007 рік;

- абзац 20 п. 8.4 Договору - сплатити до цільового фонду бюджету міста Києва на розвиток житлового будівництва до моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти у розмірі 5% витрат з будівництва загальної площі цього житлово-офісного комплексу, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня року, в якому проводиться оплата, на підставі пункту 84 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 № 531/588 «Про бюджет міста Києва на 2007 рік».

12.08.2015 сторонами було укладено Договір про поновлення Договору оренди земельних ділянок на строк 10 років (далі - оспорюваний Договір), яким було фактично не тільки поновлено строк дії Договору, а й внесено зміни в умови договору з викладенням усього тексту договору у новій редакції, тому фактично має місце новий договір оренди земельних ділянок від 12.08.2015.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З огляду на наведене, оскільки при укладенні договору від 12.08.2015 про поновлення Договору оренди сторони фактично виклали договір у новій редакції, то вони були зобов'язані привести його умови у відповідність до норм чинного законодавства, які діяли на момент укладення нового договору, тобто станом на 12.08.2015, чого сторонами у частині пунктів зроблено не було і слідує це з наступного.

Так, за умовами п. 8.4 оспорюваного Договору, орендар зобов'язався, зокрема:

- абзац 9 п. 8.4 Договору - передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 20% загальної площі квартир у цьому житлово-офісному комплексі (крім службового житла) на підставі пункту 36 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 за № 531/588 «Про бюджет міста Києва на 2007 рік;

- абзац 15 п. 8.4 Договору - сплатити до цільового фонду бюджету міста Києва на розвиток житлового будівництва до моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти у розмірі 5% витрат з будівництва загальної площі цього житлово-офісного комплексу, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня року, в якому проводиться оплата, на підставі пункту 84 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 № 531/588 «Про бюджет міста Києва на 2007 рік».

17.02.2011 було прийнято Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI , за умовами ч. 7 ст. 40 якого (у редакції, чинній станом на 12.08.2015), органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

Судом встановлено, що п. 8.4 оспорюваного Договору містить умову про зобов'язання Позивача вирішити питання пайової участі у встановленому законом порядку, і ст. 40 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає вирішення питання пайової участі через укладення окремого відповідного договору.

Тобто, станом на дату укладення 12.08.2015 оспорюваний Договір як містив правомірну умову про зобов'язання Позивача вирішити питання пайової участі у встановленому законом порядку, так і містив абзаци 9 та 15, які суперечать п. 7 ст. 40 прийнято Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки вимагають від замовника будівництва надання інших послуг (передачі ГУЖЗ КМДА 20% загальної площі квартир та сплати до цільового фонду бюджету міста Києва коштів у розмірі 5% витрат з будівництва на розвиток житлового будівництва), крім пайової участі.

При цьому, судом враховано, що за приписами ст. 40 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» указані передача 20% площі квартир та сплата 5% витрат з будівництва на розвиток житлового будівництва не є пайовою участю, оскільки на приписами ч. 3 указаної статті пайова участь у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури, а не у передачі площ чи сплаті внеску на розвиток житлового будівництва.

За приписами частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом. При цьому вказаний закон не передбачає звільнення забудовників від зобов'язань, які виникли за раніше укладеними договорами, а лише передбачає можливість існування цих зобов'язань виключно у грошовій формі. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 10.12.2015 у справі № 910/15642/14.

Однак всупереч вищенаведеному при укладенні оспорюваного Договору від 12.08.2015 сторонами не було приведено його абзаци 9 та 15 пункту 8.4 у відповідність до чинного на час укладення договору 12.08.2015 законодавства.

При цьому, судом відхиляються заперечення Відповідача, що потрібно досліджувати правовідносини сторін на відповідність чинному законодавству станом на 26.03.2008, коли було укладено договір оренди землі, реєстровий № 780, оскільки, як було встановлено судом, при укладенні договору від 12.08.2015 про поновлення Договору оренди землі сторони фактично виклали договір у новій редакції, тобто уклали новий договір, який були зобов'язані привести у відповідність до норм чинного законодавства, які діяли на момент укладення нового договору, тобто станом на 12.08.2015.

Враховуючи вищенаведене, абзаци 9 та 15 пункту 8.4 оспорюваного Договору підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України як такі, що суперечать ч. 7 ст. 40 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», тому заявлені позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним абзац 9 пункту 8.4 Договору від 12.08.2015 про поновлення договору оренди земельних ділянок, укладеного між Київською міською радою (м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Печерськ-2006» (м. Київ, вул. Димитрова, 5; ідентифікаційний код 34414872), щодо зобов'язання орендаря передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 20% загальної площі квартир у цьому житлово-офісному комплексі (крім службового житла) на підставі пункту 36 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 № 531/588 «Про бюджет міста Києва на 2007 рік».

Визнати недійсним абзацу 15 пункту 8.4 Договору від 12.08.2015 про поновлення договору оренди земельних ділянок, укладеного між Київською міською радою (м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Печерськ-2006» (м. Київ, вул. Димитрова, 5; ідентифікаційний код 34414872), щодо зобов'язання орендаря сплатити до цільового фонду бюджету міста Києва на розвиток житлового будівництва до моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти у розмірі 5% витрат з будівництва загальної площі цього житлово-офісного комплексу, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня року, в якому проводиться оплата, на підставі пункту 84 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 № 531/588 «Про бюджет міста Києва на 2007 рік».

Стягнути з Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Печерськ-2006» (м. Київ, вул. Димитрова, 5; ідентифікаційний код 34414872) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.2016

Суддя Сташків Р.Б.