Рішення

від 14.11.2016 по справі 914/2693/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2016р. Справа№ 914/2693/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКФ «Схід-постач», м.Харків

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», м.Львів

про стягнення 85464,50грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицька О.Р.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «ТКФ «Схід-постач», м.Харків до Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», м.Львів про стягнення 85464,50грн., з яких 47116,80грн. основного боргу, 2879,71грн. пені, 3242,67грн. 3% річних та 32225,32грн. індексу інфляції.

Ухвалою суду від 21.10.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.11.2016р.

Представнику відповідача роз'яснено права, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Позивачем явки повноважного представника в судове засідання 14.11.2016р. не забезпечив, проте, на адресу електронної пошти господарського суду Львівської області надійшла копія клопотання ТзОВ «ТКФ «Схід-постач» про розгляд справи без участі повноважного представника товариства на підставі наявних документів, в якому позовні вимоги підтримано в повному обсязі. Вказане клопотання прийнято судом. До матеріалів справи також долучено документи, надіслані ТзОВ «ТКФ «Схід-постач» при супровідному листі (вх.№45290/16 від 11.11.2016р.) на виконання вимог ухвали суду від 21.10.2016р.

Представник відповідача в судове засідання 14.11.2016р. з'явився, письмового відзиву та інших витребуваних судом документів не подав. Надав усні пояснення по суті спору, наявність заборгованості за договором не спростував, але заперечив проти позовних вимог в частині нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції.

Після перерви, оголошеної в судовому засіданні 14.11.2016р., суд продовжив розгляд справи за участю представника відповідача о 15год. 20хв.

Cуд, у відповідності до ст.75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, судом встановлено таке.

Між Приватним акціонерним товариством «Львівський локомотиворемонтний завод» (замовник за договором, відповідач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТКФ «Схід-постач» (постачальник за договором, позивач по справі) укладено договір поставки №ВЗК-003/14 від 31.01.2014р., за яким постачальник зобов'язався у 2014 році поставити замовникові товари, зазначені в специфікації №1, а замовник - прийняти та оплатити їх (п.1.1).

За умовами договору, поставка товару здійснюється партіями на склад замовника на умовах СРТ, згідно Інкотемс-2010 (п.5.3), із обов'язковим оформленням товарно-транспортної накладної (п.5.2).

Так, протягом березня-червня 2014 року ТзОВ «ТКФ «Схід-постач» поставлено ПрАТ «ЛЛРЗ» товар на загальну суму 47116,80грн., що підтверджується накладними №5 від 21.03.2014р., №6 від 25.03.2014р., №2 від 07.05.2014р. та №2 від 17.06.2014р., довіреностями на отримання цінностей №216 від 19.03.2014р., №429 від 07.05.2014р. та №632 від 17.06.2014р., а також товарно-транспортними накладними №27 від 21.03.2014р., №32 від 25.03.2014р., №57 від 07.05.2014р. та № 72 від 17.06.2014р. Отримання товару відповідачем не заперечено.

Відповідно до п.4.1 договору, розрахунки проводяться в безготівковій формі на рахунок постачальника протягом 60 календарних днів після поставки товару.

ТзОВ «ТКФ «Схід-постач» зазначено, що всупереч умовам договору, отриманий товар відповідачем не оплачено, що й зумовило звернення до суду із позовною заявою, в якій окрім 47116,80грн. основного боргу, до стягнення також заявлено 2879,71грн. пені, нарахованих на підставі договору, а також 3242,67грн. 3% річних та 32225,32грн. індексу інфляції, нарахованих у відповідності до ст.625 ЦК України.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначено ч.1 ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. У відповідності до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи вищенаведене та з огляду на встановлений договором порядок оплати, суд приходить до висновку, що останнім днем оплати товару поставленого товарно-транспортними накладними №27 від 21.03.2014р. є 20.08.2014р., №32 від 25.03.2014р. - 26.05.2014р., №57 від 07.05.2014р. - 07.07.2014р. та № 72 від 17.06.2014р. - 18.08.2014р.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які би свідчили про виконання ПрАТ «ЛЛРЗ» взятих на себе за договором зобов'язань із оплати за отриманий товар, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 47116,80грн. основного боргу, обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.

В решті позовних вимог суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, прострочення боржника за оплату товару, отриманого на підставі товарно-транспортної накладної №27 від 21.03.2014р. настало 21.05.2014р., №32 від 25.03.2014р. - 27.05.2014р., №57 від 07.05.2014р. - 08.07.2014р. та № 72 від 17.06.2014р. - 19.08.2014р.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, відповідно до п.7.3 договору, замовник у разі порушення строків оплати сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, провівши відповідний перерахунок, взявши до уваги момент виникнення прострочення боржника по кожному із фактів поставки, суд приходить до висновку, що до стягнення із ПрАТ «ЛЛРЗ» належить 2879,71грн. пені в межах заявлених ТзОВ «ТКФ «Схід-постач» позовних вимог.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та індексу інфляції, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Суд також звертає увагу на роз'яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у вказаній Постанові про те, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2). Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1).

Відтак, враховуючи вищенаведене та беручи до уваги момент виникнення прострочення боржника по кожному із фактів поставки товару та визначений позивачем період проведення відповідних нарахувань, суд, провівши перерахунок, з врахуванням того, що загальна кількість днів у 2016 році - 366, а не 365, як звично, приходить до висновку, що до стягнення із відповідача належить 25360,96грн. індексу інфляції, нарахованих з врахуванням відповідних індексів, встановлених за період з червня 2014 року по серпень 2016 року, та 3235,18грн. 3% річних, нарахованих за період з 21.05.2014р. по 30.09.2016р.

Відтак, позов в частині стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, ч.2 ст.49 ГПК України передбачено право господарського суду покласти судовий збір незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір. Зважаючи на те, що звернення ТзОВ «ТКФ «Схід-постач» до господарського суду із позовною заявою зумовлене невиконанням ПрАТ «ЛЛРЗ» взятих на себе за договором зобов'язань із оплати за отриманий товар, суд приходить до висновку, що витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00грн. слід покласти на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» (м.Львів, вул.Залізнична, буд.1А; код ЄДРПОУ 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКФ «Схід-постач» (юридична адреса: м.Харків, вул.Сумська, буд.39, офіс 131; поштова адреса: м.Харків, вул.Бакуліна, буд.11, офіс 5-29; код ЄДРПОУ 37298087) 47116,80грн. основного боргу, 2879,71грн. пені, 25360,96грн. індексу інфляції, 3235,18грн. 3% річних та 1378,00грн. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 18.11.2016р.

Суддя Щигельська О.І.