Рішення

від 07.11.2016 по справі 922/3220/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2016 р.Справа № 922/3220/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аіст", м. Харків про стягнення 49661,71 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 38-565/19 від 23.02.2015 року;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 19.10.2016 року;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Аіст" про стягнення заборгованості в сумі 49661,71 грн. за неналежне виконання умов договору про постачання теплової енергії від 01.11.2001 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 вересня 2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07 листопада 2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 07.11.2016 року представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 37197) разом із документами для долучення до матеріалів справи. У своєму відзиві відповідач визнає наявність боргу перед відповідачем, та вказує на скрутне фінансове становище. Проти нарахування пені в розмірі 4431,49 грн. відповідач заперечує. Крім того, разом із відзивом відповідач надав клопотання про розстрочку виконання рішення суду строком на один рік.

Представник позивача в судовому засіданні 07.11.2016 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.11.2016 року визнав позовні вимоги частково, проти стягнення пені заперечував, підтримав клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду на один рік.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.11.2001 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аіст" (відповідач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 8501, у відповідності до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

На підставі Розпорядження про початок опалювального сезону 2014-2015р.р., 2015-2016 р.р., Комунальне підприємство В«Харківські теплові мережіВ» здійснювало постачання теплової енергії до нежитлового будинку відповідача за адресою: м. Харків, вул. Другої П'ятирічки 40/10.

У відповідності до п. 6.3. договору відповідач повинен за 10 днів до початку розрахункового періоду сплатити позивачу вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Різниця між заявленою та фактичною спожитою тепловою енергією сплачується відповідачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, факт споживання відповідачем теплової енергії до нежитлових приміщень в опалювальних сезонах підтверджується актами на включення та відключення опалення в житловому будинку, підписаними уповноваженими представниками теплостачальної організації та балансоутримувачем будинку, які скріплено печатками сторін.

У зв`язку з відсутністю у відповідача приладів обліку розрахунок вартості теплової енергії здійснюється розрахунковим способом з урахуванням теплового навантаження на потреби опалення та гаряче водопостачання згідно "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94, які затверджені Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993 року.

Отже, як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в період з січня 2015р. по квітень 2016р. здійснив відпуск теплової енергії у приміщення відповідача та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії за вищевказаний період.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо оплати поставленої теплової енергії, у нього утворилась заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з січня 2015р. по квітень 2016р. в розмірі 38961,23грн., яка на даний час є несплаченою, що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 8501 від 01.11.2001 року у розмірі 28961,23 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 1143,40 грн. 3% річних та 5125,59 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 1143,40 грн. та інфляційних витрат в сумі 5125,59 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 4431,49 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.2.3 договору не своєчасну оплату спожитої теплової енергії, - нараховується пеня в розмірі подвійної ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідач проти розрахунку наданого позивачем заперечував та вказував на те, що останнім невірно нараховано суму пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на вищевикладене, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 4431,49 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, тому суд приходить до висновку щодо її задоволення.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст . 83 Господарського процесуального кодексу України, суд приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити його виконання.

Відповідно до п. 7.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач в обґрунтування свого клопотання про розстрочку виконання рішення суду посилається на скрутне фінансове становище підприємства та неможливість сплатити усю заборгованість разом із штрафними санкціями одним платежем.

На підтвердження свого клопотання, відповідачем було надано до суду виписку з банківського рахунку, з якої вбачається рух незначних коштів, які не можуть погасити існуючу заборгованість перед позивачем.

Позивач в свою чергу заперечує проти надання розстрочки відповідачу строком на 1 рік.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача частково та розстрочити виконання рішення суду на 5 місяців рівними частинами, за наступним графіком:

до 01.12.2016 року - 9932,00 грн.

до 01.01.2017 року - 9932,00 грн.

до 01.02.2017 року - 9932,00 грн.

до 01.03.2017 року - 9932,00 грн.

до 01.04.2017 року - 9933,71 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 55 Конституції України; ст.ст. 11, 509, 526, 549, 611, 612, 623-629 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аіст" (61055, м. Харків, вул. Біблика, (колишня - Другої П`ятирічки), 40/10, р/р НОМЕР_1, Ордж. Філ. АКБ СР Укрсоцбанк, МФО 351566, код ЄДРПОУ 23753601) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р 26031303062313, ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) суму у розмірі 38961,23 грн. - основного боргу, 4431,49 грн. пені, 1143,40 грн. - 3% річних, 5125,59 грн. інфляційних втрат.

Розстрочити виконання рішення господарського суду по справі №922/3220/16 від 07 листопада 2016 року строком на 5 місяців, стягуючи заборгованість з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аіст" (код ЄДРПОУ 23753601) щомісячно, рівними частками згідно графіку погашення заборгованості наступним чином:

до 01.12.2016 року - 9932,00 грн.

до 01.01.2017 року - 9932,00 грн.

до 01.02.2017 року - 9932,00 грн.

до 01.03.2017 року - 9932,00 грн.

до 01.04.2017 року - 9933,71 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аіст" (61055, м. Харків, вул. Біблика, (колишня - Другої П`ятирічки), 40/10, р/р НОМЕР_1, Ордж. Філ. АКБ СР Укрсоцбанк, МФО 351566, код ЄДРПОУ 23753601) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р 2600030002313, ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

922/3220/16