Рішення

від 16.11.2016 по справі 922/3531/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2016 р.Справа № 922/3531/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Древстиль", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідапльністю "Акта плюс", смт. Солоницівка про стягнення 161210,65 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Древстиль" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта плюс", в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 161210,65 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору №21/01/16 від 21.01.2016р., який був укладений між сторонами. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив.

Відповідно до детального відстеження поштових відправлення (ідентифікатор: 6102219521390), яке міститься на офіційному сайті УДППЗ "УКРПОШТА" вбачається, що ухвала про порушення провадження у даній справі від 21.10.2016р., яка була направлена на адресу відповідача надійшло до поштового відділення 26.10.2016р. о 08:37, про що було повідомлено відповідача у справі, але не було вручене під час доставки.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

21.01.2016р. між ТОВ «Древстиль» (позивач та продавець) та ТОВ «АКТА ПЛЮС» (відповідач та покупець) було укладено договір №21/01/16 по поставці товару (ДСП ламінована).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4.1. договору, кількість і асортимент товарів, що підлягає передачі покупцю обумовлюється сторонами по кожній партії на момент відвантаження шляхом складання накладних на відвантаження товару, що є невід'ємною частиною договору або в рахунку - фактурі.

Відповідно п.5.1. договору, продавець надає покупцю товари на умовах відстрочки платежу 7 календарних днів по кожній партії товарів, дата відвантаження і асортимент якого визначений в накладній.

Згідно до 6.1. в разі, якщо товари не були реалізовані в строк, що обумовлено п. 5.1. покупець, за узгодженням продавця повинен, придбати товари у свою власність сплативши їх повну вартість на протязі 5-ти банківських днів.

На виконання умов договору позивач, як продавець поставив відповідачу, як покупцю товар на суму 167298,11 грн., що підтверджується видатковою накладною №2-288 від 16.02.2016р. (аркуш справи №11).

Відповідачем було частково сплачено частину заборгованості за поставлений товар у розмірі 6087,46 грн., тобто у відповідача залишилась не сплаченою сума боргу перед позивачем у розмірі 161210,65 грн.

Позивачем було надіслано відповідачу акт звірки щодо розрахунків між сторонами, який був підписаний відповідачем, тобто сума боргу у розмірі 161210,65 грн. відповідачем не заперечується.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 161210,65 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта плюс" (62370, Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Заводська, буд. 49/9, код ЄДРПОУ 37514175, ІПН 375141720114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Древстиль" (61004, м.Харків, провулок Джерело, 5 р/р 26001441518900 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 38492540, ІПН 384925420385) заборгованість у розмірі 161210,65 грн. та судовий збір у розмірі 2418,16 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_2