Рішення

від 14.11.2016 по справі 925/1117/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2016 р. Справа № 925/1117/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

ОСОБА_2- представник за довіреністю,

від відповідача - ОСОБА_3 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю В«ІскраВ» , с. Нечаєве, Шполянського району,

Черкаської області

до фермерського господарства В«Мехагро-ПлюсВ» , с. Нечаєве,

Шполянського району, Черкаської області

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю В«ІскраВ» до фермерського господарства В«Мехагро-ПлюсВ» про визнання недійсним договору про спільну діяльність з обробітку земельних ділянок від 26 липня 2016 року за №05/07-10/16.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15 вересня 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 29 вересня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29 вересня 2016 року розгляд справи було відкладено на 13 жовтня 2016 року.

Проте, судове засідання 13 жовтня 2016 року не відбулося.

З 18 жовтня 2016 року по 28 жовтня 2016 року головуючий суддя по даній справі перебував у відпустці.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31 жовтня 2016 року розгляд справи призначено на 14 листопада 2016 року.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав, однак письмового відзиву на позовну заяву суду не надав.

В судовому засіданні, яке відбулося 14 листопада 2016 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1117/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про визнання недійсним договору про спільну діяльність з обробітку земельних ділянок, позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на приписи ст. ст. 203, 215 ЦК України та зазначав, що зміст оспорюваного правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Зокрема, позивач вказував, що договір зі сторони позивача було укладено не уповноваженою особою.

Також позивач вказував, що спірний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Волевиявлення учасника правочину не відповідає його внутрішній волі. Договір порушує вимоги справедливості, добросовісності та розумності. Договір про спільну діяльність є удаваним правочином. Договір було укладено на власну користь з порушенням ч. 3 ст. 238 ЦК України та внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною і відповідно до ч.1 ст.232 ЦК України має бути визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 26 липня 2016 року між фермерським господарством В«Мехагро-ПлюсВ» (сторона - 1) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю В«ІскраВ» (сторона - 2) було укладено договір про спільну діяльність з обробітку земельних ділянок №05/07-10/16.

Сторони за даним договором зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль та матеріально-технічних ресурсів, у рамках чинного законодавства України та у відповідності до статуту сторін, що уклали цей договір, спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення наступних сільськогосподарських цілей:

- вирощування зернових культур;

- вирощування олійних культур;

- оптова, роздрібна торгівля зерном, насінням та кормами для тварин;

- заготівля, виробництво та переробка сільськогосподарської продукції;

- надання послуг у сфері сільського господарства згідно класифікатору КВЕД, які зареєстровані сторонами у відповідності до вимог законодавства України.

Предмет даного договору здійснюється (виконується) стороною -1:

- на земельних ділянках, що орендуються стороною -2 у фізичних осіб, держави та третіх осіб;

- за допомогою матеріально-технічної бази сторони-2 та сторони-1 (адміністративні приміщення, будівлі, технічні засоби, земельні ділянки, складські приміщення, спеціальні площадки з обладнанням, право оренди, користування, тощо);

- за допомогою посівного матеріалу, паливно-мастильних ресурсів, запчастин, що належать стороні, сторонам даного договору на праві власності.

Сторона - 2 за даною угодою, зокрема, зобов'язувалась у термін протягом 15 днів з моменту підписання цього договору надати стороні-1 земельні ділянки, які підлягатимуть обробітку згідно додатків №№1,2, які є невід'ємною частиною цього договору. При цьому земельні ділянки отримані строною-1 для виконання умов даного договору не вибувають з оренди сторони-2 та власності фізичних осіб, держави, третіх осіб та не є стосунками суборенди. Кадастрові номери земельних ділянок, що передаються для виконання предмету договору наведені в договорах оренди земельних ділянок.

У терміни протягом 15 днів із моменту підписання цього договору сторона-2 зобов'язалася передати стороні-1 наявні посіви розміщені на земельних ділянках, які підлягатимуть використанню стороною-1 згідно додатку №2, що є невід'ємною частиною даного договору, та зібране збіжжя урожаю 2016 року, яке перебуває у розпорядженні сторони-2 на момент укладання даного договору (п.3.1.1. 3.1.2 договору).

В свою чергу сторона-1 за договором зобов'язувалась у термін протягом 15 днів після підписання цього договору приступити до виконання умов даного договору; вживати заходів щодо найму відповідного персоналу для виконання робіт за даним договором; не рідше одного разу на рік у проміжок часу з 01 грудня по 20 грудня поточного фінансового року надавати стороні-2 інформацію про розмір отриманого спільного прибутку в межах даного договору; в строк не пізніше 20 числа грудня, що слідує за звітним фінансовим роком, надавати стороні-2 фінансовий звіт про результати виконання даного договору. Фінансовий звіт може надаватись як в скороченій, так і в повній формі, що передбачено чинним законодавством України; вирішувати питання фінансування обробітку, виробництва, транспортування, зберігання та реалізації продукції отриманої від виконання умов даного договору; проводити поставку необхідних матеріально-технічних ресурсів та основних засобів для виконання робіт в межах даного договору; від свого імені в інтересах сторін договору забезпечувати комерційну діяльність по реалізації виготовленої продукції (виконання робіт, послуг), вести переговори з покупцями та укладати будь-які цивільно-правові угоди з цього приводу без довіреності сторони-2; сплачувати необхідні платежі до державного бюджету, місцевих бюджетів, що пов'язані із виконанням даного договору; без доручення на підставі цього договору сплачувати необхідні платежі орендодавцям за договором оренди землі, які укладені стороною-2 з фізичними особами, державою та третіми особами, та які використовуються стороною-1 для виконання даного договору; без довіреності сторони-2 укладати, змінювати та виконувати будь-які договори в межах дії даного договору з третіми особами; зареєструвати даний договір у встановленому законом порядку (розділ 4 договору).

Внеском сторони -2 є право обробітку земельних ділянок, зібране збіжжя озимої пшениці, ріпаку, посіви кукурудзи, соняшника урожаю 2016 року. Вартість внеску сторони оцінюють в 7 600 000 грн. 00 коп. з урахування ПДВ. Частка внеску сторони - 2 складає 29,6 відсотка (п. п. 6.1.1., 6.1.3. договору).

Внеском сторони-1 є особиста трудова участь, майно, право оренди майна, новітні технології обробітку землі, посівів, збору врожаю та грошові кошти. Вартість внеску сторони-1 сторони договору оцінюють у 18 075 675 грн. 68 коп. (п. 6.2.1. договору).

Частка внеску сторони -1 складає 70,4 відсотка (п. 6.2.3. договору).

Термін дії договору сторони визначили з моменту підписання до 01 січня 2029 року.

Відповідно до ст. 1130, 1131 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до акту №1 приймання-передачі до договору №05/07-10/16 про спільну діяльність з обробітку земельних ділянок від 26 липня 2016 року сторона-2 передала, а сторона-1 прийняла на підставі договору для виконання обробітку земельні ділянки загальною площею 959,3888 га вказані у додатках №№1,2 до договору. Сторони стверджують, що прийняті стороною-1 земельні ділянки засіяні стороною-2 сільськогосподарськими культурами урожаю 2016 року: кукурудза, соняшник, на загальній площі 424 га, а 535,3888 га вільні і придатні для використання. Сторони стверджують, що посіви вказані в п.3 даного акту коштують 2 816 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ та передані у повному обсязі стороною-2 стороні-1 на підставі цього акту та на умовах договору у спільну власність сторін. Сторона-2, керуючись договором передала, а сторона-1 прийняла збіжжя у вигляді пшениці урожаю 2016 року в кількості 1 978 тон, вартістю 2 800 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ. Вказане збіжжя передано у спільну власність. Також було передано стороною-2 стороні -1 ріпак урожаю 2016 року у кількості 213,5 тон, визначеною сторонами вартістю 1 000 000 грн. 00 коп. Сторони цього акту стверджують, що з урахуванням пунктів 1-8 акту сторона-2 повністю внесла свій внесок у розмірі 7 600 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ до спільної діяльності сторін за договором.

Водночас відповідно до акту №2 від 27 липня 2016 року сторона-2 на підставі цього акту передала стороні-1 у спільну діяльність за договором право користування, обробітку, виплати орендних платежів та обов'язкових платежів, податків, тощо, договори оренди земельних ділянок, перелік яких наведено у вищевказаному акті (а.с. 27-29).

Згідно копії акту приймання - передачі №3 від 27 липня 2016 року до договору про спільну діяльність з обробітку земельних ділянок №05/07-10/16 сторона-1 на підставі цього акту передала у спільну діяльність за договором право користування майном, яке виникло у нього на підставі договору оренди майна №04/07-10/16 від 26 липня 2016 року.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ст. 235 ЦК України).

Проте, умовами спірного договору було передбачено, що земельні ділянки отримані строною-1 для виконання умов даного договору не вибувають з оренди сторони-2 та власності фізичних осіб, держави, третіх осіб та не є стосунками суборенди.

Доводи позивача стосовно того, що спірний договір було укладено без дозволу орендодавців, чим порушено їхні права та вимоги ст. 8 Закону України В«Про оренду земліВ» судом до уваги не приймаються, оскільки орендодавці за захистом своїх порушених прав чи охоронюваних законом інтересів до суду не зверталися.

Позов в цій частині фактично заявлено в інтересах третіх осіб - орендодавців.

Позивач зазначав, що ОСОБА_4, за попередньою змовою з іншим учасником товариства - ОСОБА_5, який одночасно є керівником фермерського господарства В«Мехагро-ПлюсВ» і який одночасно є учасником та заступником директора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю В«ІскраВ» (розмір частки в статутному капіталі товариства - 4,9 %) та знаходиться у безпосередній залежності від дружини ОСОБА_4, а також зі своєю дружиною - ОСОБА_6, яка є одноособовим учасником (засновником) фермерського господарства В«Мехагро-ПлюсВ» і одночасно працює на посаді адміністратора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю В«ІскраВ» , вчинили дії щодо протиправного заволодіння майном позивача, розтрати такого майна з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб, всупереч правам та законним інтересам позивача.

Тобто, як стверджує позивач, договір про спільну діяльність було укладено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною ОСОБА_4, безсумнівно, на власну користь, а ОСОБА_5, можливо, під тиском дружини ОСОБА_4В,

Позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_4 укладаючи спірний правочин від імені позивача діяв зловмисно.

Як зазначається в постанові пленуму Вищого господарського суду України, від 29 червня 2013 року № 11 В«Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

Таким чином суд не вважає переконливими доводи позивача про те, що при укладенні договору про спільну діяльність мала місце саме зловмисна домовленість одного представника з іншим, а також те, що правочин було вчинено представником в своїх інтересах, або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно був.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що рішенням господарського суду Черкаської області від 08 листопада 2016 року зі справи №925/1061/16 визнано недійсним, укладений 26 липня 2016 року договір оренди майна №04/07-10/16 між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю В«ІскраВ» та фермерським господарством В«Мехагро-ПлюсВ» .

Тобто, відповідачем було передано у спільну діяльність право користування майном, за договором, який визнано судом недійсним.

Водночас рішенням господарського суду Черкаської області від 26 жовтня 2016 року зі справи №925/955/16 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю В«ІскраВ» від 28 липня 2016 року, яким, зокрема, було припинено повноваження директора товариства.

Рішення загальних зборів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю В«ІскраВ» від 21 червня 2016 року на даний час є спірним, оскільки оскаржується в господарському суді Черкаської області (справа №925/723/16).

Фактично на думку суду укладання спірного договору було наслідком корпоративного спору, що виник між учасниками сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю В«ІскраВ» та який до цього часу не вирішено.

Проте, позов відповідач в судовому засіданні визнав та вказав, що договір було укладено без дотримання його істотних умов, якими, зокрема, є мета діяльності, розмір та порядок внесення вкладів учасників, їхні права та обов'язки. Також спірний договір не містить порядку передачі внесків учасників у спільну діяльність.

Відповідно до ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів.

Вищенаведене є самостійною підставою для задоволення позову та визнання недійсним укладеного між сторонами договору про спільну діяльність, як такого, що суперечить ст. ст.1130, 1131 ЦК України.

Також судом враховано, що відповідачем було передано у спільну діяльність право користування майном, за договором, який визнано судом недійсним.

10 жовтня 2016 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по даній справі до розгляду справ №№925/723/16 та 925/955/16 по суті та набрання рішеннями у справах законної сили.

Водночас представник відповідача в судовому засіданні відмовився від відповідного клопотання.

За таких обставин суд вважає, підстав для зупинення провадження у справі немає, а позов підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про спільну діяльність з обробітку земельних ділянок від 26 липня 2016 року за №05/07-10/16 укладений між фермерським господарством В«Мехагро-ПлюсВ» та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю В«ІскраВ» .

3. Стягнути з фермерського господарства В«Мехагро-ПлюсВ» , вул. Центральна, 74, с. Нечаєве, Шполянського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 39553733 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю В«ІскраВ» , с. Нечаєве, Шполянського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 03790439 судовий збір в розмірі 1 378 грн. 00 коп.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 18 листопада 2016 року.

Суддя А.В.Васянович