Постанова

від 17.11.2016 по справі 814/178/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/178/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника позивача - Платонова Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Державне підприємство «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (надалі - ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою») звернулося до суду першої інстанції з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, ставило питання про часткове скасування, прийнятих 14 січня 2015 року податкових повідомлень-рішень.

Так, позивач просив скасувати податкове повідомлення рішення за №0000701703, яким нараховані штрафні (фінансові санкції) за платежем податок з фізичних осіб на суму 134 092,60 грн.

Підлягають, на думку позивача, скасуванню також податкові повідомлення рішення:

- №0000052200, яким збільшено податок на прибуток на суму основного платежу в розмірі 486 038,19 грн. та за штрафними фінансовими санкціями на суму 121 509,55 грн.;

- №0000062200, яким збільшено податок на додану вартість за основним платежем на суму 146 579,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 36 644,94 грн.;

- №0000072200, яким збільшено частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних) підприємств за основним платежем на суму - 402 017,57 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 100 504,39 грн.

В обґрунтування позову зазначено про те, що наявність ознак правопорушень у діяльності контрагентів само по собі не може бути підставою для притягнення до відповідальності або застосування до підприємства інших негативних наслідків.

Позивач наполягає на тому, що всі господарські операції з контрагентами ТОВ «Розвиток Плюс», ТОВ «Фрейтедж», ПП «Юг Інвест», ТОВ «Бумсервіс плюс», ПП «Геохора», ТОВ «Геобуд-Інвестпроект» і ТОВ «Землемір» мали реальний характер, а тому визначення податкових зобов'язань за їх наслідками з боку контролюючого органу є безпідставним.

До того ж позивач не визнає нарахування штрафу за невчасне перерахування податку з фізичних осіб, стверджуючи про те, що помилка у перерахуванні цього платежу на інший рахунок, не свідчить про порушення платником податків податкового законодавства.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 січня 2016 року позовні вимоги в частині скасування податкового-повідомлення рішення від 14 січня 2015 року за №0000701703, яким нараховані штрафні (фінансові санкції) за платежем податок з фізичних осіб на суму 134 092,60 грн. залишені без розгляду у зв'язку з відкликанням позивача цих вимог.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 14 січня 2015 року за №0000052200 на суму основного платежу 486 038,19 грн. та за штрафними фінансовими санкціями на суму 121 509,55 грн., за №0000062200 на суму основного платежу 146 579,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 36 644,94 грн., за №0000072200 на суму основного платежу 402 017,57 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 100 504,39 грн. - задоволено.

В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи викладені в апеляції та просила її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» отримав від Державного комітету України по земельних ресурсах ліцензії на провадження діяльності у сфері геодезії, гідрографії, гідрометеорології, інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Основними видами діяльності, відповідно до Статуту підприємства, є надання послуг з:

- оформлення технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства;

- горизонтальної зйомки, уведення, сканування матеріалів на земельну ділянку;

- ґрунтового обстеження земельної ділянки з метою визначення характеристики ґрунту та класифікацію угідь;

- кадастрової зйомки, прив'язки, уведення, сканування матеріалів на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва тощо;

- оформлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, пайові частки.

Станом на 01 жовтня 2011 року загальна чисельність працюючих на ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» склала 61 особу, а станом на 31 грудня 2013 року - 58 осіб, у тому числі за сумісництвом - 2 особи.

У листопаді-грудні 2014 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 24 грудня 2014 року № 6564/14-02-22-01/19286878.

Згідно акта перевірки суб'єкту господарювання інкримінуються наступні порушення, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень:

- п.п. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, 138.8.5 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9, 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 з урахуванням вимог п.п. 14.1.2 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 528 007,45 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 154 677,14 грн.;

- Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1-2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, що призвело до заниження частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями на загальну суму 429 406,34 грн.

На підставі акта перевірки 14 січня 2015 року відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000701703, яким нараховані штрафні (фінансові санкції) за платежем податок з фізичних осіб на суму 134 602,60 грн.

- №0000052200, яким збільшено податок на прибуток на суму основного платежу в розмірі 528 007,45 грн. та за штрафними фінансовими санкціями на суму 121 580,02 грн.;

- №0000062200, яким збільшено податок на додану вартість за основним платежем на суму 153 465,14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 38 366,29 грн.;

- №0000072200, яким збільшено частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних) підприємств за основним платежем на суму - 429 406,34 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107 351,59 грн.

В акті перевірки контролюючого органу були зроблені висновки про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, про заниження податку на прибуток, про заниження частини прибутку (доходу), яке сплачується ним, як державним унітарним підприємством, про завищення податкового кредиту та завищення податку на додану вартість.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, керуючись чинним законодавством України та практикою Європейського суду виходив із того, що суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів, не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат та податкового кредиту понесені витрати на придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглядаючи рішення суду в межах апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що рішення суду не відповідає вимогам зазначеної статті, виходячи з наступного.

Визначальним критерієм для кваліфікації діяльності платника як господарської є спрямованість такої діяльності на отримання доходу. І хоча збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської, позаяк при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції, втім визначальною ознакою господарської діяльності є наявність ділової мети, що полягає в намірі отримати економічний ефект від операції.

Розглядаючи наявність ділової мети у господарських операціях, які контролюючий орган вважає фіктивними, колегія суддів встановила наступне.

ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» уклав з ТОВ «Розвиток Плюс» договір підряду від 03 травня 2012 року № 34/П-12 (т.1 а.с.179-180) за яким, виконавець зобов'язувався виконати роботи з надання послуг по погодженню проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ПАТ «Миколаївобленерго» для обслуговування нежитлових об'єктів (189 штук), формування даних в електронному вигляді, сканування та копіювання проектної документації та інших дій необхідних для реалізації даного договору.

Договір підряду з ТОВ «Розвиток Плюс» укладено на підставі основного договору позивача з ПАТ «Миколаївобленерго» на закупівлю робіт (послуг) від 03 серпня 2011 року №11/Т-112 (т.2 а.с.4-5), за яким останнє замовило комплекс геодезичних та землевпорядних робіт з інвентаризації земельних ділянок, розроблення проектної документації із землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок у користування для обслуговування об'єктів електричних мереж, а також роботи з оформлення та державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

У зазначеному договорі ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виступає в якості «Виконавця», а ПАТ «Миколаївобленерго» в якості «Замовника».

Пункт 1.6 Договору встановлює, що послуги за даним договором надаються відповідно до ст. 56 Закону України «Про землеустрій» та п.2.14 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі» (затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43).

В підпункті 6.1.2 встановлений обов'язок «Замовника» здійснювати взаємодію з Миколаївською міською радою на отримання дозвільних документів в межах календарного плану, а підпункті 6.1.3 встановлений обов'язок «Замовника» надання «Виконавцю» довіреності для здійснення заходів необхідного супроводу отримання дозвільних документів (підготовка звернень, передача документів до органів місцевого самоврядування, отримання дозвільних документів (рішень) та інше.

Апелянт, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо обґрунтованого віднесення позивачем до складу оподатковуваних витрат вартості отриманих від ТОВ «Розвиток Плюс» послуг, наголошує на тому, що позивач безпідставно здійснював придбання послуг по погодженню проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ПАТ «Миколаївобленерго», оскільки дані роботи не були обумовлені основним договором з ПАТ «Миколаївобленерго».

До того ж, апелянт звертає увагу, що при проведенні податкової перевірки не надано копій довіреностей або журналу реєстрації довіреностей, які надавали право ТОВ «Розвиток Плюс» здійснювати дії щодо погодження проектів землеустрою, отримувати копії рішень Миколаївської міської ради про затвердження проектів землеустрою.

Доводами апелянта також є те, що в актах виконаних робіт не вказано, яку саме роботу по погодженню проектів виконало ТОВ «Розвиток Плюс» і не наведено вартість кожної складової частини цих робіт, а також про відсутність у контрагента ліцензії на провадження діяльності щодо виконання робіт з надання послуг по погодженню проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Суд першої інстанції, погоджуючись з доводами позивача зазначив, що підпункт 6.4.2. договору передбачає право виконавця, тобто позивача, самостійно залучати на умовах субпідряду ліцензованих суб'єктів господарювання.

З кошторису на виконання робіт, який є додатком до договору від 03 серпня 2011 року №11/Т-112, вбачається, що до ІІІ етапу робіт входить складання проектів землеустрою, виготовлення копій, введення земельно-кадастрової інформації на магнітні носії (т.2 а.с.7).

До того ж, як зазначив суд, ТОВ «Розвиток Плюс», окрім формування даних в електронному вигляді, сканування та копіювання проектної документації, надавало посередницькі послуги щодо погодження проектів землеустрою. Зокрема, ТОВ «Розвиток Плюс» передавало готові проекти на погодження до управління Держкомзему у м. Миколаєві, до управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради, до міської СЕС м. Миколаєва, до державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області та до управління культури Миколаївської ОДА, які підписували висновок про погодження проекту, що є складовою частиною самого проекту землеустрою (т.2 а.с.23-25). Передача готових проектів землеустрою на погодження до компетентних органів не потребує ліцензій. Зазначення в актах виконаних робіт вартості кожної складової частини цих робіт не вимагається чинним законодавством. Достатнім є зазначення робіт, які надані підрядником та передбачені договором.

Системний аналіз змісту договорів, надає суду апеляційної інстанції зробити висновок про обґрунтованість доводів ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, що предметом договору між ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та ПАТ «Миколаївобленерго» було надання послуг на розробку технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою і виконавцем цих послуг повинен бути суб'єкт господарювання, які отримав ліцензію на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, або територіальні органи земельних ресурсів (п.1.15 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», яка діяла на момент спірних правовідносин).

Беручи до уваги наявність у позивача ліцензії та достатню кількість штату для виконання вказаних послуг, колегія суддів вважає, що саме позивач повинен був самостійно проводити роботи за договором, або залучати, згідно з вимогами договору №11/т - 112 ліцензованих суб'єктів господарювання.

Відповідно до кодів КВЕД ТОВ «Розвиток Плюс» займається будівництвом будівель, монтажем металевих конструкцій та опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, ліцензія на провадження діяльності зі складання проектів землеустрою та її погодження у товариства - відсутня.

Також заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що відсутність довіреностей у ТОВ «Розвиток Плюс» на представництво ПАТ «Миколаївобленерго» в органах влади та місцевого самоврядування з метою погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПАТ «Миколаївобленерго», свідчить про те, що дане товариство було позбавлено можливості здійснювати ці послуги.

Стосовно визначення особи, яка подає проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок на погодження, встановлено, частиною четвертою статті 186-1 Земельного кодексу України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

У суді апеляційної інстанції, представник позивача підтвердив обставини відсутності повноважень у ТОВ «Розвиток Плюс» на погодження проектів землеустрою, зазначивши, що дане товариство виконувало функції кур'єра, а саме тільки подавало відповідні документи до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Зміст цієї господарської операції свідчить про те, що за результатами її виконання підприємство не отримує економічної вигоди.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок контролюючого органу про те, що позивач в порушення п.п.138.1.1 п. 138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України включив до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування вартість отриманих від ТОВ «Розвиток Плюс» послуг на загальну суму 216 520,90 грн., що потягло заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2012 року на суму - 33 542,34 грн. та за ІV квартал 2012 року на суму 12 208,00 грн., а також заниження ПДВ на суму 67 766,67 грн.

Переходячи до наступної господарської операції ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» з контрагентами ПП «Геохора», ТОВ «Геобуд-Інвестпроект» і ТОВ «Землемір» слід зазначити наступне.

13 вересня 2013 року ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», як «Учасник» уклав Договір про закупівлю послуг за державні кошти з проведення інвентаризації земель з Головним управлінням Держземагенства у Миколаївської області як «Замовником» (т.2 а.с.46).

За умовами даного договору, яким позивач зобов'язувався за завданням замовника надати інженерні послуги (проведення інвентаризації земель) на виконання робіт з інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 59354га в межах території Миколаївської області та складення за їх результатами технічної документації із землеустрою.

Для виконання зазначеного договору позивачем залучалися ПП «Геохора», ТОВ «Геобуд-Інвестпроект» і ТОВ «Землемір». Згідно договору позивача з ПП «Геохора» від 17 вересня 2013 року № 17/9-13 (т.1 а.с.171-178).

Зазначеним господарським операціям позивача надавалася оцінка в акті ревізії Державної фінансової інспекції в Миколаївської області від 01 серпня 2014 року, який був використаний при проведенні податкової перевірки.

Із цього акту вбачається, що ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» отримав право на виконання цих робіт на відкритих торгах, проведених Головним управлінням Держземагенства у Миколаївської області на виконання Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Позивач визнаний таким, що відповідає критеріям документації конкурсних торгів, а саме у нього в наявності є: обладнання та матеріально-технічна база, працівники відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, фінансова спроможність.

Водночас, всупереч документації конкурсних торгів та Договору про закупівлю послуг за державні кошти, які не передбачали умов залучення «Учасником» для виконання робіт з інвентаризації земель сторонніх організацій, позивач допустив таке порушення та уклав спірні договори з вищевказаними контрагентами.

Про те, що позивачем незаконно укладені вище перелічені договори, свідчить Порядок використання коштів, передбачених в державному бюджеті для здійснення заходів з проведення земельної реформи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2011року (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин).

Даний Порядок, розроблений відповідно ст. 20 Бюджетного кодексу України та визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінрегіон за програмою «Проведення земельної реформи».

Згідно із статтею 20 Бюджетного кодексу України у бюджетному процесі програмно-цільовий метод застосовується на рівні державного бюджету та на рівні місцевих бюджетів (за Рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради).

Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є Держземагентство та його територіальні органи, а одержувачем бюджетних коштів може бути державне підприємство, що належить до сфери управління Держземагентства та в установленому законодавством порядку залучається до здійснення заходів, визначених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку.

Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 22 травня 2012 року за №513 в п.9 встановлює, що замовниками технічної документації можуть бути органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі. Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим довід апелянта, що позивач не мав право бути Замовником у договорах з ПП «Геохора», ТОВ «Геобуд-Інвестпроект» і ТОВ «Землемір» і не мав право, залучати їх до проведення робіт за бюджетні кошти.

Із матеріалів податкової перевірки слідує, що перевіряючи факти проведення робіт, пов'язаних з топографо-геодезичній зйомці контрагентами позивача, органи державного фінансового контролю, шляхом опитування фахівців ДП «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», які пояснили, що зазначені роботи проводилися безпосередньо ними, а не працівниками залучених товариств.

Разом з тим, суд першої інстанції не надав правової оцінки даним обставинам і дійшов помилкового висновку про те, що позивач правомірно у листопаді та грудні 2013 року включив до податкового кредиту суми ПДВ в загальному розмірі 68 333,33 грн. по взаємовідносинам з ПП «Геохора», ТОВ «Геобуд-Інвестпроект»

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Юг Інвест».

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору від 10 жовтня 2012 року № 16 ПП «Юг Інвест» надавало позивачу послуги з ремонту покрівлі гаражів.

Висновки про безтоварність операції відповідач обґрунтовує актом про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Юг Інвест», в якому зазначено про відсутність підприємства за податковою адресою та порушення кримінального провадження за ознаками фіктивного підприємництва.

Відповідач не вказав про відсутність або недоліки в оформленні первинних податкових документів, а також не надав вироку суду по зазначеному вище кримінальному провадженню.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що можливе порушення податкового законодавства контрагентом позивача не означає «автоматичного» порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. Посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента в даному випадку не має правового значення, оскільки законодавець не визначає це умовою для визнання господарських операцій такими, що не відбулися (відсутній причинно-наслідковий зв'язок).

Отже, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва необґрунтовано занизила за даною господарською операцією позивачу ПДВ на суму 2 500,00 грн.

Надаючи правову оцінку господарської операції позивача з ТОВ «Бумсервіс плюс»,

суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

У жовтні 2012 року позивач придбав у ТОВ «Бумсервіс плюс» канцтовари. В акті перевірки відповідач вказав про включення суми ПДВ в розмірі 1 378 грн. до податкового кредиту за травень 2012 року без податкової накладної.

З наданих позивачем податкових накладних за травень і жовтень 2012 року слідує, що податкова накладна на поставлені канцтовари виписана 12 жовтня 2012 року і включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних і податкового кредиту за жовтень 2012 року. У стовбці 3 розділу ІІ «Отримані податкові накладні» реєстру помилково вказана дата накладної 08 травня 2012 року. До податкової декларації з ПДВ за травень 2012 року сума ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Бумсервіс плюс» не була і не могла бути включена, оскільки поставка товару відбулася в жовтні 2012 року, що підтверджується видатковою накладною та платіжним дорученням.

Колегія суддів погоджується з правовою позицією суду першої інстанції про те, що відбулася технічна помилка з боку позивача, яка не може його позбавити права на віднесення до податкового кредиту зазначеної суми ПДВ за господарською операцією з ТОВ «Бумсервіс плюс».

Скасовуючи в цій частині податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції не визнав його протиправним.

Між тим, підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень є його протиправність.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2015 року за № 0000062200, яким збільшено підприємству податок на додану вартість в частині основного платежу на суму 3 878,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 969,50 грн. слід визнати протиправним та скасувати.

Також, предметом податкової перевірки були взаємовідносини позивача з ТОВ «Фрейтедж», яке поставило позивачу офісні меблі на підставі договору від 10 вересня 2012 року №16. Висновки про безтоварність операцій позивача відповідач обґрунтовує актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фрейтедж», який містить посилання на пояснення засновника ТОВ «Фрейтедж» про непричетність до діяльності товариства.

Суд першої інстанції поважав дані доводи необґрунтованими і зазначив, що це не спростовує ствердження позивача про реальність даної господарської операції.

Колегія суддів, враховуючи наявність ухвали Печерського районного суду м. Києва, якою ОСОБА_2 як засновника та керівника ТОВ «Фрейтедж» звільнили від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків, тобто за нереабілітуючими обставинами, вважає доводи ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про нереальність господарської операції обґрунтованими.

Із зазначеного судового рішення вбачається, що ОСОБА_2 притягувався до кримінальної відповідальності за співучасть у формі пособництва у вчиненні фіктивного підприємництва.

У матеріалах справи позивачем надані документи бухгалтерського та податкового обліку за даною господарською операцією, які від імені ТОВ «Фрейтедж» підписані ОСОБА_2 (т.3 а.с.13-16, а.с.21-22).

В рішенні суду першої інстанції відсутня правова оцінка доводів контролюючого органу щодо порушення позивачем відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами.

Розглядаючи правомірність, прийнятого за цим порушенням, податкового повідомлення-рішення №0000072200, колегія суддів бажає зазначити наступне.

Відповідно до ст.29 Бюджетного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138 затверджено Порядок відрахування до державного бюджету чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями.

Пункти 2 та 3 даного Порядку встановлюють, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Позивач не заперечує проти обов'язку сплати частини чистого прибутку до державного бюджету, але не згоден з сумою, яка зазначена у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Аналіз проведених позивачем господарських операцій, свідчить про те, що позивачем була завищена собівартість реалізованих робіт, що призвело до завищення витрат, а це призвело до заниження чистого доходу та відповідно до заниження частини чистого прибутку.

Сума, визначена контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні №0000072200, є обґрунтованою і зменшенню не підлягає.

Виклавши фактичні обставини справи та докази, які їх підтверджують, колегія суддів переходить до аналізу законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до п.138.1 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Із п.138.2 Податкового кодексу України слідує, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.139.1.9 Податкового кодексу України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Питання, пов'язані з формуванням позивачем податкового кредиту, врегульовано ст.198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що здійснення господарських операцій позивача з контрагентами належним чином задокументоване.

Водночас, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом (позиція ВСУ, висловлена в постанові від 16.01.2016 р.)

На думку колегії суддів, контролюючий орган при проведенні перевірки обґрунтовано встановив порушення з боку позивача податкового законодавства та обґрунтовано застосував за це фінансові санкції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, судом першої інстанції при вирішенні даної справи були зроблені висновки, які не відповідали обставинам справи, а це відповідно до п.3 ч.1 ст.202 КАС України є підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції ухвалою від 18 лютого 2016 року було відстрочено сплату судового збору до винесення судового рішення за подання даної апеляційної скарги, суд, на підставі ст.88 КАС України, вважає за можливим стягнути його з ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва у розмірі 5 359,20 грн.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року - скасувати.

Адміністративний позов Державного підприємства «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2015 року за № 0000062200, яким збільшено податок на додану вартість в частині основного платежу на суму 3 878,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 969,50 грн.

У задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 січня 2015 року за №0000062200 в частині скасування основного платежу в сумі 149 587,00 грн. та штрафних(фінансових) в розмірі 37 396,50 грн. - відмовити.

У задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 січня 2015 року за №0000052200, яким збільшено податок на прибуток в частині основного платежу на суму 486 038,19 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 121 509,55 грн. - відмовити.

У задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 січня 2015 року за №0000072200, яким збільшено частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних) підприємств за основним платежем на суму 402 017,57 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 100 504,39 грн. - відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області судовий збір у розмірі 5 359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова