Ухвала

від 16.11.2016 по справі 814/2453/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/2453/15

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_2 до Первомайської районної державної адміністрації Миколаївській області, Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів: Приватне підприємство «Виробничо-комерційне підприємство «Каро», про скасування рішення від 16.03.2015 року № 9060976,

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, зміненим заявою від 11.09.2015 року, до Первомайського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області та Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем прийнято рішення про реєстрацію речового права оренди земельної ділянки, що належить позивачу, хоча рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 10.03.2010 року було визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та ПП ВКП «Каро» та ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 12.05.2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.12.2014 року рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 10.03.2010 року залишено без змін, відтак, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомленні належним чином, про причини неявки суд не сповістили, позов не заперечили.

Третя особа зазначила, що заперечує проти позовних вимог.

Представниками позивача та третьої особи подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч.4 ст.122 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року позов фізичної особи ОСОБА_2 - задоволено повністю. Скасовано рішення Реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області від 16.03.2015 року номер запису 9060976 про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки за орендарем ПП ВКП «Каро» на об'єкт речового права - земельну ділянку площею 3,92 га кадастровий номер НОМЕР_1. Скасовано рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області індексний номер 20599266 від 08.04.2015 року номер запису 9332977 про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки за орендарем ПП ВКП «Каро» на об'єкт речового права - земельну ділянку площею 3,92 га кадастровий номер НОМЕР_1. Скасовано рішення Реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області від 16.03.2015 року номер запису 9060960 про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки за орендарем ПП ВКП «Каро» на об'єкт речового права - земельну ділянку площею 2, 82 га кадастровий номер НОМЕР_2. Скасовано рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області індексний номер 20599195 від 08.04.2015 року номер запису 9332937 про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки за орендарем ПП ВКП «Каро» на об'єкт речового права - земельну ділянку площею 2, 82 га кадастровий номер НОМЕР_2.

Приватне підприємство «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» звернулося до суду з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року здійснено по справі № 814/2453/15 заміну первинних відповідачів - Первомайського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області та Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області належними відповідачами - Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області та Врадїівською районною державною адміністрацією Миколаївської області, відповідно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 6, 74 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої на території Гуляницької сільської ради Врадіївського району Миколаївської області (Акт на право на земельну ділянку МК № 080771 від 30.12.2004 року).

11.01.2007 року позивач та Приватне підприємство «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» уклали договір оренди землі на сім років. Державна реєстрація Договору у Врадіївському районному відділі Миколаївської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру».

10 березня 2010 року рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області визнано недійсним договір оренди землі, укладений 01.09.2007 року між ОСОБА_2 та ПП ВКП «Каро», зареєстрованого у Врадіївському районному відділі Миколаївської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» за № 011048900043 та зобов'язано ПП ВКП «Каро» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 12.05.2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.12.2014 року рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 10.03.2010 року залишено без змін.

19.11.2011 року позивач та ФГ «Оазис» заключили договір оренди земельних ділянок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 загальною площею 6,74 га, який зареєстровано у відділі Держкомзему Врадіївського району у Державному реєстрі за № 482230004000869 від 20.11.2012 року.

Всупереч вищевказаних рішень Приватне підприємство «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» звернулося із заявою до Первомайського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області про реєстрацію договорів оренди земельних ділянок кадастровий номер НОМЕР_1 площею 3,92 га та земельної ділянки номер НОМЕР_2 площею 2, 82 га, розташованих на території Гуляницької сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

16.03.2015 року відповідачем прийнято рішення № 9060976 про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки за суб'єктом орендарем ПП ВКП «Каро» на об'єкт речового права - земельну ділянку площею 3, 92 га кадастровий номер НОМЕР_1 та земельну ділянку площею 2, 82 га кадастровий номер НОМЕР_2, розташований в межах території Гуляницької сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

Позивачі оскаржили це рішення до суду. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до вимог п.15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність поданих заяв і документів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Таким чином, Порядком встановлена наступна процедура зупинення державної реєстрації прав на підставі рішення суду про заборону вчинення дій: реєстрація отриманого рішення в базі даних про реєстрацію заяв і запитів та прийняття рішення державним реєстратором про зупинення державної реєстрації, або про відмову в зупиненні державної реєстрації у випадку якщо рішення не набрало законної сили або не зареєстроване належним чином.

Отже, необхідною умовою для прийняття державним реєстратором рішення про зупинення державної реєстрації є надходження до державного реєстратора належним чином завіреного рішення суду.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено та не надано доказів того, що йому не надходило рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області про визнання недійсним договору оренди землі від 10.03.2010 року, інших доказів, які б спростовували факт надходження рішення суду до Первомайського міськрайонного управління юстиції до суду першої та апеляційної інстанцій не надано.

Крім того, колегія суддів зазначає, що державний реєстратор при вивчені даних документів повинен був встановити, що позивач ще 19 листопада 2011 року заключив договір оренди земельних ділянок з ФГ «Оазис», який зареєстрований у відділі Держкомзему Врадіївського району у Державному реєстрі за № 482230004000869 від 20.11.2012 року.

З Інформації Державного земельного кадастру щодо належної позивачці земельної ділянки № НОМЕР_1 було виявлено, що оскаржуване рішення Відповідача від 16.03.2015 року (номер запису 9060976) дублюється, аналогічним за змістом, рішенням Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області від 16.03.2015 року (номер запису 9332977).

Розділом II «Прикінцеві та перехідні положення закону України «Про внесення змін до закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що до 1 січня 2012 року (9 грудня 2011 року дію вказаної норми продовжено до 1 січня 2013 року) державна реєстрація, зокрема договорів оренди земельних ділянок, проводилася територіальними органами земельних ресурсів.

Отже, при вже існуючій попередній реєстрації речового права оренди ФГ «Оазис», відповідачами було проведено повторну одну реєстрацію такого самого за змістом речового права на ті самі об'єкти нерухомого майна. Під час реєстрації речових прав ПП ВКП «Каро» на земельні ділянки, відповідачами були допущені порушення закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Так, відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.24 названого закону в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у державному реєстрі прав.

Відповідно до вимог ч.1 п.2 ст.15 державний реєстратор, здійснюючи реєстрацію згідно з чинним законодавством, повинен був встановити факт відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень.

Відповідно до вимог ч.4 ст.3 Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Крім того, згідно до вимог п.8-1 ч.2. ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Пунктом 95 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» також передбачено, що під час проведення державної реєстрації реєстратор встановлює наявність/відсутність записів про державну реєстрацію прав власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідачі повинні були встановити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Вищезазначене свідчить, що при прийнятті рішень щодо реєстрації речового права оренди ПП ВКП «Каро» на земельні ділянки, належні ОСОБА_2, відповідачі порушили вимоги законодавства та прийняли помилкове рішення про державну реєстрацію речових прав оренди на ті самі ділянки, які вже були передані позивачем в оренду ФГ «Оазис».

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Вирок суду у кримінальному провадженні є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (частина четверта статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України). В матеріалах справи не міститься доказів наявності судового рішення в цивільній справі щодо недійсності Договору (та/або Додаткової угоди).

Крім того, судова колегія витребувала у реєстратора документи які були підставою для проведеної реєстраційної дії. Отримавши ці документі колегія встановила, що викладені вище обставини повністю підтверджуються наданими документами.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідачі, які є суб'єктами владних повноважень, свою позицію суду не доказали та не обґрунтували її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 18.11.2016 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: А.В. Крусян