Рішення

від 21.11.2016 по справі 904/8731/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.11.2016 Справа № 904/8731/16

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист", м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Приватного підприємства "Стандарт Авто", м. Кременчук Полтавської області

про стягнення 20 231 грн. 68 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: Задорожний С.О., дов. № 4508-К-О від 26.08.2016р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" та Приватного підприємства "Стандарт Авто" заборгованість в розмірі 20 231 грн. 68 коп., з яких: 16 289 грн. 72 коп. - заборгованість за кредитом, 3 637 грн. 36 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 304 грн. 60 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором, відповідно до умов договору № б/н від 22.05.2014р. та договору поруки № 50406PLFKS03P від 11.08.2015р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачів своїх господарських зобов'язань.

Відповідачі явку повноважних представників в призначені судові засідання не забезпечили, відповідач-1 витребувані судом документи не надав.

19.10.2016р. на адресу суду надійшов відзив відповідача-2 на позовну заяву від 17.10.2016р. № 40, в якому відповідач-2 підтвердив наявність заборгованості перед банком в загальному розмірі 20 231 грн. 68 коп. на підставі договору від 22.05.2014р.. Водночас, в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України просив суд розстрочити виконання рішення у даній справі на 10 місяців зі сплатою боргу рівними частинами, посилаючись на те, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому стані та за підсумками фінансової звітності 2016 року є збитковим. Крім того, просив суд розглянути справу без участі представника ПП «Стандарт Авто» через відсутність коштів у підприємства на відрядження представника.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів, оскільки про час та місце розгляду справи останні повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2014р. між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (банк) та Приватним підприємством "Стандарт Авто" (клієнт, позичальник) підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до змісту якої клієнт приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 22.05.2014р. (надалі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Відповідно до Договору клієнту встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26009054613030 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами.

За приписами ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частиною 2 ст.639 Цивільного кодексу України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до п. 3.2.4.1.1. Умов банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснити овердрафтовое обслуговування позичальника, яке у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку позичальника, зазначеному в Заяві, відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, встановленого відповідно з и. 3.2.4.1.3 Договору, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно із п. 3.2.4.1.3. Умов, Ліміт, за умовами Договору, - сума грошових коштів, в межах якої Банк зобов'язується оплачувати розрахункові документи позичальника понад залишку грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується за затвердженою внутрішньо-банківської методикою на підставі даних про рух грошових коштів на поточному рахунку, балансу підприємства та звіту про фінансові результати на останню звітну дату, показника ліквідності діяльності, співвідношення власних і позикових коштів, платоспроможності, кредитної історії, на підставі непогашеної/их відкритої/их вантажної/их митної/их декларації/й, очищеної/их від передоплати, з урахуванням якості роботи Позичальника з експорту та інших показників відповідно до внутрішньо-банківськими нормативами і нормативними актами НБУ.

В період дії Договору Ліміт перераховується банком не менше одного разу на місяць не пізніше 10 числа кожного місяця, а також в разі настання умов, викладених в п. 3.2.4.2.3.4 Договору. Ліміт змінюється без підписання договорів про внесення змін до Договору (якщо інше не буде погоджено Сторонами), про що банк направляє позичальнику повідомлення банку із зазначенням розміру і дати зменшення або збільшення Ліміту.

На виконання умов укладеного між сторонами Договору позивач здійснив овердрафтове обслуговування відповідача-2 в межах ліміту в розмірі 75 000 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів та випискою по рахунку.

У відповідності до п. 3.2.4.4.1. Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня позичальник сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Розмір ставки встановлений у п. А.5 Договору. Порядок розрахунку відсотків:

- По першому дню використання кредиту відсотки розраховуються за процентною ставкою інтервалу "1-3 дня".

- У разі непогашення кредиту після закінчення 3 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом починаючи з 4-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу "4-7 днів".

- У разі непогашення кредиту після закінчення 7 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом починаючи з 8-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу "8-15 днів".

- У разі непогашення кредиту після закінчення 15 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом починаючи з 16-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу "16-30 днів".

- У разі непогашеним кредиту після закінчення 30 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом починаючи з 31-го дня встановлюється підвищена процентна ставка, визначена в п. 3.2.4.4.2 Договору.

Згідно із п. 3.2.4.4.2. Умов, у відповідності зі ст. 212 Цивільного кодексу України в разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п. п. 3.2.4.1.4, 3.2.4.1.5, 3.2.4.2.2.3, 3.2.4.2.2.4, 3.2.4.2.2.5, 3.2.4.2.3.4, 3.2.4.2.2.15 Договору, позичальник сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. А.6 Договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов Договору, встановленого п. А.З Договору).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до змісту пункту 3.2.4.5.1. Умов, у разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пп. 3.2.4.2.2.2, 3.2.4.4.1, 3.2.4.4.2, 3.2.4.4.3 Договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.4.1.2, 3.2.4.2.2.3, 3.2.4.2.3.4 Договору, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних), від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права, передбаченого п. А.З Договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі, зазначеному в п. А.6 Договору, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня сплачується в гривні. Сторони домовилися, що розмір пені, зазначеної в цьому пункті, може бути на розсуд банку зменшений. У разі зменшення банком розміру пені, зазначеної в цьому пункті Договору, банк на свій розсуд вибирає телекомунікаційний спосіб доставки інформації та повідомляє позичальника узгодженими Сторонами способами телекомунікацій протягом 5 днів з дати прийняття рішення про зменшення розміру пені. Узгодженими Сторонами способами телекомунікацій є: відповідне повідомлення ПК "Приват24", SМS-повідомлення. При цьому додаткові узгодження Сторін не потрібні.

Відповідно до положень пункту 3.2.4.5.4. Умов - неустойка за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п. п. 3.2.4.5.1, 3.2.4.5.2. 3.2.4.5.3 Договору, нараховується протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано позичальником.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач-2 отримані кредитні кошти не повернув, відсотки за їх користування не сплатив.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідача складає загальну суму 20 231 грн. 68 коп., з яких:

- 16 289 грн. 72 коп. - заборгованість за кредитом за період з 21.02.2016р. по 13.09.2016р.;

- 3 637 грн. 36 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 12.05.2016р. по 13.09.2016р.;

- 304 грн. 60 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором за 13.09.2016р.

Заборгованість відповідача підтверджується договором банківського обслуговування № б/н від 22.05.2014р., випискою банка по рахунку відповідача, обґрунтованим розрахунком суми боргу тощо.

11.08.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (поручитель) та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк"(кредитор) укладено договір поруки № 50406PLFKS03P (надалі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Приватним підприємством "Стандарт Авто", (боржник) всіх своїх обов'язків за договором № б/н від 22.05.2014р. (р/р 26009054613030) (далі - Кредитний договір).

Згідно з п. 2 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в Кредитному договорі.

За Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 4 Договору поруки).

Відповідно до п. п. 5, 6 Договору поруки у випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, передбаченого в п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаних обов'язків. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язки, зазначені в письмовій вимозі кредитора впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2030р. (п. 8 Договору поруки).

На виконання умов Договору поруки, позивач 04.09.2016р. звернувся до відповідача-1 із вимогою від 22.08.2016р. № 50406PLFKS03P про сплату на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 19 408 грн. 38 коп., яка залишена відповідачем-1 без відповіді та задоволення (а.с. 67, 68, 69).

На час розгляду справи, доказів сплати заборгованості відповідачами не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмов від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України ).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Статтею 611 ЦК України передбачено, що уразі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Згідно зі ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 543 ЦК України унормовано, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, відповідачі неналежним чином виконали свої, встановлені договорами, зобов'язання перед позивачем щодо своєчасного повернення суми кредиту, сплати відсотків та комісії, чим порушили умови укладених із позивачем договорів та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 20 231 грн. 68 коп., з яких: 16 289 грн. 72 коп. - заборгованість за кредитом, 3 637 грн. 36 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 304 грн. 60 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача-2 про розстрочку виконання рішення суду з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів"). Отже, розстрочка виконання рішення суду можлива у виняткових випадках у разі наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що заява відповідача-2 не містить належних доказів, які б підтверджували саме неможливість чи ускладнення виконання рішення у даній справі, а брак коштів не є тим випадком, за наявності якого можливе надання розстрочки.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідачем-2 не були доведені виняткові обставини, які можуть бути враховані судом, як підстави для розстрочення виконання судового рішення, що є підставою для відмови у задоволенні даної заяви.

Судові витрати в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід віднести на відповідача - 2, оскільки спір було доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Стандарт Авто" (39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, буд. 66, код ЄДРПОУ 32615019) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б.32, код ЄДРПОУ 35201640) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) 16 289 грн. 72 коп . (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн. 72 коп.) заборгованості за кредитом, 3 637 грн. 36 коп. (три тисячі шістсот тридцять сім грн. 36 коп.) заборгованості по процентам за користування кредитом, 304 грн. 60 коп. (триста чотири грн. 60 коп.) пені.

Стягнути з Приватного підприємства "Стандарт Авто" (39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, буд. 66, код ЄДРПОУ 32615019) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) 1 378 грн. 00 коп. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні заяви Приватного підприємства "Стандарт Авто" про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено - 21.11.16р.