Рішення

від 14.11.2016 по справі 911/3085/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2016 р. Справа № 911/3085/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1, м. Київ

до 1. ОСОБА_2, Чернігівська обл., с. Редьківка

2. товариства з обмеженою відповідальністю В«Агропромисловий комплекс В«КолосВ» , Київська обл., м. Кагарлик

про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників

За участю представників:

Від позивача: не з'явився;

Від: відповідача1 : ОСОБА_3, довіреність №б/н від 06.09.2016;

Від відповідача2: . не з'явився.

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю В«Агропромисловий комплекс В«КолосВ» про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 не повністю сплатив свою частку у статному капіталі товариства, що на думку позивача, є підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів в частині визначення розміру частки ОСОБА_2 у статуному капіталі товариства.

14.11.2016 через канцелярію суду від представника відповідач-1 надійшов відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що законодавець визначає правові наслідки несплати (неповної оплати) учасником своєї частки у статному капіталі товариства, серед яких визнання недійсним рішення загальних зборів про визнання розміру часток учасників не передбачено. Недійсність рішення загальних зборів може мати місце лише у разі наявності порушень при його прийнятті, тоді як обґрунтування позовних вимог зводиться до неповної оплати частки позивачем протягом року після прийняття оспорюваного рішення. Оскільки відповідачі не вчиняли жодних порушень, що могли стати підставою для недійсності рішення товариства від 04.04.2014 і таких порушень на момент оспорюваного рішення не зазначає позивач, то є достатні правові постави вважати, що відповідач не порушував прав позивача, а тому правові підстави для задоволення позову у даній справі відсутні.

Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвали Господарського суду Київської області від 21.09.2016, 19.10.2016 направлялися сторонам з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Розгляд справи відкладався.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника відповідача 1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Колос» від 04.04.2014, що оформлене протоколом №1 створено ТОВ «Агропромисловий комплекс «Колос»; визначено статутний капітал товариства у розмірі 800 000,00 гривень та розмір вкладу засновників, їх частки у статному капіталі товариства, а також форма вкладів у такому вигляді ОСОБА_1 - грошові кошти у розмірі: 400 000,00 гривень, що становить його частку в статному капіталі товариства у розмірі: 50% і у відповідності до цього він володіє: 50 голосами на загальних зборах засновників товариства, ОСОБА_2 - грошові кошти у розмірі: 400 000,00 гривень, що становить його частку в статному капіталі товариства у розмірі: 50% і у відповідності до цього він володіє: 50 голосами на загальних зборах засновників товариства; обрати директором товариства ОСОБА_4; затверджено статут товариства.

Позивач звернувся з розглядуваним позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників товариства в частині визначення розмірів вкладів засновників, їх частки у статному капіталі товариства, а також форму вкладів у такому вигляді: ОСОБА_2 - грошові кошти у розмірі: 400 000,00 гривень, що становить його частку в статному капіталі товариства у розмірі: 50% і у відповідності до цього він володіє: 50 голосами на загальних зборах засновників товариства, посилаючись на те, що учасник товариства ОСОБА_2 не повністю сплатив свою частку у статутному капіталі товариства.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 167 ГК України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Законодавець врегулював питання щодо строку сплати статутного капіталу (внесення вкладів до статутного капіталу) учасниками ТОВ, обмеживши його одним роком з дня державної реєстрації ТОВ (абзац перший частини третьої статті 144 ЦК України, частина перша статті 52 Закону України "Про господарські товариства").

Згідно з положенням ч.2 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства». якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації Товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства.

Відповідно до ч. 3 ст. 144 Цивільного кодексу України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства.

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 05.02.2013 N 1-рп/2013 підкреслено імперативність норм, закріплених у частині третій статті 144 ЦК України і частині другій статті 52 Закону "Про господарські товариства", якими передбачено дії, які належить вживати господарському товариству в разі невнесення (неповного внесення) учасниками своїх вкладів до закінчення встановленого річного строку.

Тобто законодавцем чітко визначені правові наслідки невнесення (неповного внесення) учасниками товариства своїх вкладів у статутному капіталі товариства протягом першого року його діяльності. При цьому підстав та можливості визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства у зв'язку з неповною оплатою частки чинне законодавство не передбачає.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначається, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; - позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; - порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: - прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); - прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); - прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення (пункт 18 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Отже, підставою для визнання недійсним повністю або частково рішення загальних зборів можуть бути лише ті порушення, що мали місце до або під час його прийняття. Водночас як вбачається зі змісту заявлених позовних вимог, позивач посилається на вчинення порушень відповідачем - 1 через один рік після прийняття оскаржуваного рішення, що не може бути підставою для визнання його недійсним.

Виконання (невиконання) учасниками товариства своїх обов'язків після прийняття рішення загальних зборів учасників товариства не впливає та не може вплинути на чинність такого рішення, адже наявність (відсутність) підстав для його недійсності може оцінюватись лише на момент прийняття такого рішення. Натомість доводи позивача ґрунтуються на обставинах, яких на момент прийняття оспорюваного рішення не існувало.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 №13 суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Таким чином, обов'язковою умовою визнання рішення загальних зборів товариства недійсним є порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з відповідним позовом. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що законодавцем визначено правові наслідки невнесення (неповного внесення) учасниками сум своїх вкладів до статутного капіталу товариства протягом першого року діяльності товариства, серед яких визнання недійсним рішень про створення товариства та визначення розмірів вкладів його учасників не передбачено, а також враховуючи, що позивач не наводить інших підстав для недійсності рішення загальних зборів відповідача 2 від 04.04.2014 та доводів щодо порушення його корпоративних прав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості.

Витрати по сплаті судового збору та інші судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 14.11.2016. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 21.11.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник