Рішення

від 17.11.2016 по справі 926/3312/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2016 р. Справа № 926/3312/16

За позовом приватного підприємства "Буковинаспецгідробуд", м. Чернівці

до Кіцманської міської ради, м. Кіцмань Чернівецької області

про стягнення боргу за договором підряду у сумі 23450,20 грн.

Суддя Паскарь А. Д.

представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, доручення від 10.06.2016, ОСОБА_2, доручення від 27.10.2016;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 15.12.2015 № 1695.

СУТЬ СПОРУ : приватне підприємство В«БуковинаспецгідробудВ» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Кіцманської міської ради про стягнення заборгованості за договором підряду від 13.08.2013 № 135 в сумі 23450,20 грн., з яких 21661,20 грн. борг за виконані роботи та 1789,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов зазначеного договору та додаткової угоди від 22.08.2013 до нього не сплатив вартість виконаних позивачем робіт по капітальному ремонту харчового блоку та санітарного вузла НВК м. Кіцмань, внаслідок чого заборгував останньому суму позову.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи це тим, що зазначені вище роботи міська рада оплатила, та просить суд відмовити у задоволенні позову через пропуск позивачем строку позовної давності.

Ухвалою суду від 11.10.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.10.2016.

У судовому засіданні 01.11.2016 розгляд справи відкладено на 17.11.2016 та зобов'язано сторони провести звірку взаєморозрахунків за місцем знаходження відповідача, а складений за її результатами акт, позивач повинен був надати господарському суду до наступного судового засідання.

Представники позивача у судовому засіданні 17.11.2016 підтримали свої позовні вимоги та надали суду акт звірки взаємних розрахунків від 14.11.2016, підписаний та скріплений відбитками печаток обох сторін, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на день складання акту становить 34026,00 грн., втім відповідач даний борг не визнав та засвідчив про відсутність заборгованості.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

13 серпня 2013 року між сторонами укладено договір № 135 (далі - договір), згідно з умовами якого замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) приймає на себе обов'язки по проведенню капітального ремонту харчового блоку та санітарного вузла НВК м. Кіцмань.

Додатковою угодою від 22.08.2013 (далі - додаткова угода) у зв'язку із збільшенням обсягів робіт та збільшенням асигнувань пункт 3.1 договору сторонами, викладено в наступній редакції: «Вартість всіх доручених підряднику робіт за цим договором визначається згідно проектно-кошторисної документації та складає 21661,20 грн. (двадцять одна тисяча шістсот шістдесят одна гривня двадцять копійок)» в тому числі згідно титульного списку на 2013 рік.

Згідно пункту 3.2 договору, замовник протягом 5 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт приймає рішення про оплату за надані послуги та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторонами доказів визнання недійсним договору суду не надано.

Відповідно до підписаної сторонами договору Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма №КБ-3) вартість виконаних будівельних робіт становить 21661,20 грн. (дата документа відсутня).

Сторонами підписано також і Акт приймання виконаних будівельних робіт за договором на суму 21661,20 грн. (дата документа відсутня).

Вищевказані акт та довідка зареєстровані та взяті на облік Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернівецькій області.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 843 Цивільного кодексу України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Пунктом 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Статтею 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

За приписом частини першої статті 845 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав, а замовник прийняв роботи по капітальному ремонту харчового блоку та санітарного вузла НВК м. Кіцмань, що підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за спірним договором на загальну суму 21661,20 грн.

У відповідності до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судовим слуханням, в порушення взятих на себе згідно договору зобов'язань, відповідач розрахунки за виконані роботи не провів, що призвело до виникнення боргу в сумі 21661,20 грн., який підлягає стягненню.

Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 за № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - постанова) визначено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В силу приписів пункту 1.12 постанови, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 1789,00 грн. , суд вважає його арифметично вірними та такими, що підлягає задоволенню.

Крім того, суд з метою повного та всебічного встановлення обставин справи вважає за необхідне дослідити твердження відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності.

Статтею статті 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, обов'язок оплати виконаних робіт у замовника наступає після спливу п'ятиденного строку з моменту підписання акту приймання робіт.

Однак, вищевказані акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт не містять дати їх складення, що унеможливлює зробити висновок коли саме сторони його підписали і коли саме настав строк виконання зобов'язання у відповідача. Сам факт виконання робіт позивачем ще не свідчить про настання обов'язку оплати відповідачем виконаних робіт.

Відповідно до положень статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

З платіжних доручень №86 від 02.09.2013 та №14 від 23.06.2014 вбачається, що відповідач здійснював погашення заборгованості перед позивачем за основним договором, але не за додатковою угодою до нього.

Зазначені дії відповідача дозволяють зробити висновок про переривання перебігу строку позовної давності, що повністю кореспондується з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", відповідно до якої до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати також й часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Оскільки відповідач вважає, що 02.09.2013 та 23.06.2014 ним було оплачено виконані роботи саме за спірним договором, тоді строк позовної давності переривається з 23.06.2014.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України ). Отже, відлік строку позовної давності починається знову з 23.06.2014 та закінчується відповідно 23.06.2017 року.

Відповідно до матеріалів справи № 926/3312/16 приватне підприємство «БуковинаспецгідробудВ» звернулося із позовом до Господарського суду Чернівецької області 11.10.2016 року. Таким чином, строк позовної давності пропущено не було, а тому заява Кіцманської міської ради про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 23450,20 грн. , з яких 21661,20 грн. основний борг, інфляційні витрати в сумі 1789,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Кіцманської міської ради (вул. Незалежності 57, м. Кіцмань, Кіцманського району, Чернівецької області, код 04062127) на користь приватного підприємства В«БуковинаспецгідробудВ» (м. Чернівці, вул. Нікітіна, 37/А, код 33395021) - 23450,20 грн. боргу та 1378,00 грн. судового збору.

Повне рішення складено 21 листопада 2016 року.

Суддя А. Д. Паскарь