Постанова

від 25.04.2007 по справі ас-05/132-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-05/132-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "25" квітня 2007 р.  15-40 г.              Справа № АС-05/132-07

вх. № 2973/1-05

Суддя господарського суду Харківської області

за участю секретаря судового засідання

представників сторін :

позивача – гол. спец.-юр. Глушач Л.О. (довіреність від 01.03.07 р.),

відповідача – директора Тютюнника А.М. (наказ № 1 від 06.0792 р.),

прокурора – прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах Балаклицький В.В. (посв. № 174 від 22.12.04 р.),

розглянувши матеріали

по справі за позовом  прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області (Харківська обл., м. Дергачі)  

до  Приватного підприємства „Альтернатива” (Харківська обл., смт. Солоницівка)  

про стягнення 13933,69 грн.,  

ВСТАНОВИВ:

Прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача прострочену заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період квітень 2005 р. по жовтень 2006 р. в сумі 8274,69 грн. та фінансові санкції в сумі 5659,00 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує не виконанням відповідачем вимог Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.03 р. із змінами та доповненнями (надалі – Закон № 1058).

Позивач підтримує позовні вимоги і надав уточнення, в яких вказує, що відповідач після подачі позову сплатив 9744,08 грн., які зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів і на 23.04.07 р. залишилися непогашеними фінансові санкції в сумі 4264,56 грн., застосовані рішенням позивача № 24 від 04.01.07 р.

Також позивач надав заяву про відмову від позову в частині стягнення простроченої заборгованості по страховим внескам в сумі 8274,69 грн. та фінансових санкцій в сумі 1395,39 грн. і просить стягнути з відповідача залишок боргу по фінансовим санкціям в сумі 4264,56 грн., застосованим рішенням позивача № 24 від 04.01.07 р.

Прокурор підтримує цю відмову позивача від позову.

Розглянувши надану позивачем заяву про відмову від позову в частині стягнення простроченої заборгованості по страховим внескам в сумі 8274,69 грн. та фінансових санкцій в сумі 1395,39 грн. та перевіривши, що вона не суперечить законодавству і не порушує ні чиї права, свободи та інтереси, суд вважає за можливе прийняти її і закрити провадження у справі в цій частині відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Відповідач проти позову заперечує. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідач є платником єдиного податку і відповідно до Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” (надалі – Указ) не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, так як цей збір він сплачує у складі сум єдиного податку, посилаючись на те, що органи Державного казначейства України, відповідно до п. 3 Указу, перераховують до Пенсійного фонду України грошові кошти в розмірі 42% від суми сплаченого єдиного податку.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексом адміністративного судочинства України (скорочено - КАС України) до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, справа розглядається в порядку, встановленому КАС України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідач у 2005 та 2006 роках був платником єдиного податку, що підтверджується копіями свідоцтв про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва – юридичною особою № 20011000825 серії А № 555087 від 22.12.04 р. та № 2011000953 серії А № 595920 від 23.12.05 р., виданих Дергачівською МДПІ, і сплачував єдиний податок.

28.11.06 р. уповноваженими представниками позивача була проведена позапланова перевірка правильності обчислення, повноти нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідачем за період з 01.04.05 р. по 20.11.06 р.

Перевіркою встановлено, що відповідач не проводив нарахування внесків за ставкою 4%, 31,8%, 32,8% на фонд оплати праці з квітня 2005 р. по жовтень 2006 р. та несвоєчасно перераховувалися внески до Пенсійного фонду України, в зв'язку з чим позивачу було донараховано страхових внесків по 31,8% в сумі 12746,05 грн. та по 1-2% в сумі 0,01 грн., про що складено акт № 147 від 28.11.06 р., примірник якого отримано позивачем 01.12.06 р., про що свідчить підпис керівника відповідача на акті.

На підставі акту перевірки № 147 від 28.11.06 р. та відповідно до п.2 ч.9 ст.106 Закону № 1058 позивачем винесене рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 24 від 04.01.07 р., яким застосовані до відповідача фінансові санкції у сумі 5659,95 грн.

Вищевказане рішення було надіслано позивачем відповідачу рекомендованим листам, який отримано останнім, про що свідчать копія повідомлення про вручення 12.01.07 р. поштового відправлення № 620.

Згідно ст. 106 Закону № 1058 рішення позивача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків є виконавчим документом і підлягають виконанню відповідачем протягом десяти днів від дня їх одержання.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується представником відповідача, вищевказане рішення відповідачем не оскаржено, не визнано недійсним, але і не виконано.

У відповідності до п. 3 ст. 106 Закону № 1058 за результатами перевірки позивачем були направлені відповідачу вимоги про сплату боргу № 20 від 03.01.07 р. на суму 7827,70 грн. та № 68 від 02.02.07 р. на суму 6579,25 грн., які залишилися не виконаними.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Страхувальниками відповідно до п. 1 ст. 14 Закону № 1058 є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, для осіб, зазначених у п.п. 1, 10, 15 ст. 11 цього Закону.

Зазначені страхувальники згідно ч. 1 ст. 15 Закону № 1058 є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду. Страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону).

Для роботодавців страхові внески до солідарної пенсійної системи, згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 1058, нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів і тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги і по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та "Про Державний бюджет України на 2006 рік" розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для даної категорії осіб становить відповідно з 01.04.05 р. – 32,3%, а з 01.01.06 р. - 31,8%.

Таким чином, суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, починаючи з 01.01.2004 р. (дня набрання чинності Законом № 1058) сплачують до Пенсійного фонду України страхові внески на загальних підставах.

У зв'язку з набранням чинності Закону № 1058, до внесення відповідних змін, з метою уникнення надмірної сплати коштів до Пенсійного фонду платниками єдиного та фіксованого податків за найманих працівників сума коштів, що спрямовується до Пенсійного фонду у вигляді частини ставки єдиного та фіксованого податків, зараховується в рахунок сплати страхових внесків за відповідні періоди.

Згідно зі ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та (або) не сплачені страхувальниками, у строки визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду вважаються простроченою заборгованістю (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

На виконання вимог зазначеного Закону постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 р. № 21-1 було затверджено Інструкцію „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16.01.04 р. за № 64/8663 (надалі – Інструкція № 21-1).

Згідно з ст.106 Закону № 1058 та п. 8.2 Інструкції № 21-1 органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків.

Відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону № 1058 законодавством про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не передбачено пільг з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм чинного законодавства свідчить про обов'язок позивача сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальних підставах.

Відповідно до пунктів 14, 15 Прикінцевих положень Закону № 1058 усі законодавчі акти, у тому числі й ті, що регулюють спрощену систему оподаткування, повинні бути приведені у відповідність до вимог цього Закону, а до того часу закони України та інші нормативно - правові акти застосовуються в частині, що не суперечить вищезазначеному Закону.

Таким чином, Указ відносно сплати страхових внесків до Пенсійного фонду суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, діє в частині, що не суперечить Закону № 1058.

Крім того, Закон № 1058 має вищу юридичну силу ніж Указ та є спеціальним для даних правовідносин.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з одночасною дією Закону № 1058 та Указу сума коштів, що спрямовується до Пенсійного фонду у вигляді частини ставки єдиного податку у 2006 році зараховувалась відповідачем в рахунок сплати страхових внесків.

Як вбачається із матеріалів справи Підприємство використовує працю найманих працівників, але страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з квітня 2005 р. по жовтень 2006 р. на фонд оплати праці не нараховувало, чим порушило п. 6 ч. 2 ст. 17 та ст. 19 Закону № 1058.

Отже, позивачем правомірно донараховані відповідачу зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період квітень 2005 р. – жовтень 2006 р. в сумі 8274,69 грн.

Обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду покладено на страхувальників п.6 ч. 2 статті 17 Закону № 1058.

Порядок обчислення і сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України передбачено Законом № 1058 та Інструкцією „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, затвердженою постановою правління ПФУ № 21-1 від 19.12.03 р., зареєстрованою в МЮУ від 16.01.04 р. за № 64/8663.

Згідно ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з застосуванням фінансових санкцій та нарахуванням пені в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахованої за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи зарахування позивачем сплачених відповідачем сум в рахунок погашення простроченої заборгованості по страховим внескам до Пенсійного фонду України за квітень 2005 р. по жовтень 2006 р. та частки фінансових санкцій в сумі 1395,39 грн., застосованих рішенням позивача № 24 від 04.01.07 р., решта заборгованості по фінансовим санкціям становить 4264,56 грн.

Відповідач не надав суду доказів сплати залишку штрафних санкцій в сумі 4264,56 грн.

За таких обставин, суд знаходить позовні вимоги в частині стягнення залишку фінансових санкцій в сумі 4264,56 грн., застосованих рішенням позивача № 24 від 04.01.07 р., обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи, що прокурор та позивач звільнені від сплати державного мита і позивач не поніс судових витрат, суд не стягує з відповідача судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.

Керуючись Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, статтями 86, 94, 98, п. 2 ч. 1 ст. 157, ст.ст. 160 -  163 , п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі в частині стягнення простроченої заборгованості по страховим внескам до Пенсійного фонду України за період з квітня 2005 р. по жовтень 2006 р. в сумі 8274,69 грн. та фінансових санкцій в сумі 1395,39 грн.

Решту позову задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства „Альтернатива” (62370 Харківська обл., смт. Солоницівка, вул. Пушкінська, 19, кв.15. Код ЄДРПОУ № 14083538. П/р № 290240001 в філії № 6 АСУБ „Грант”, МФО 350459) на користь Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області (62302 Харківська обл., м. Дергачі, вул. Залізнична, 31. Код ЄДРПОУ № 22645335. П/р № 25607303142 в Дергачівському відділенні № 5903 ВАТ „Державний ощадбанк”, МФО 350114) залишок фінансових санкцій в сумі 4264,56 грн., застосованих рішенням УПФУ в Дергачівському районі Харківської області № 24 від 04.01.07 р.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                            

 Повний текст постанови складений 28.04.07 р.