Рішення

від 01.12.2014 по справі 307/2657/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 грудня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати із цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області

у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.

суддів : Ігнатюка Б.Ю., Куштана Б.П.

з участю секретаря : Савариної Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 12 вересня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕкосітіВ» де третьою особою без самостійних вимог є ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за надані послуги, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вищенаведеним позовом про стягнення грошових коштів за надані послуги. А в березні 2014 року збільшив розмір позовних вимог. При цьому посилався на те, що 01.07.2012 року між ним та ТзОВ В«ЕкосітіВ» було укладено договір на надання юридичних послуг терміном на один рік. На підставі п. 4.1. цього Договору за надані послуги, ТзОВ В«ЕкосітіВ» повинно було щомісяця сплачувати 4000 грн. оплати за вчинені послуги. З початку 2013 року ТзОВ В«ЕкосітіВ» більше не зверталось для надання юридичних послуг, але договір не було розірвано. Оскільки, ТзОВ В«ЕкосітіВ» не здійснювало щомісячних оплат за надані юридичні послуги за весь період, а тому, і просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Тячівського районного суду від 12 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено частково та стягнуто 4000 грн. оплати за надані послуги.

ОСОБА_1 подав на рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу в якій ставить, питання про скасування даного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у цілому. Мотивує свої вимоги тим, що рішення суду ухвалено в порушення вимог норм процесуального та матеріального законодавства.

У судовому засіданні апеляційної інстанції апелянта підтримав, доводи апеляційної скарги та просив задовольнити таку з наведених у ній підстав.

Представник відповідача в особі директора ОСОБА_2 і він же третя особа - ОСОБА_2 заперечив, вимоги скарги з тих підстав, що такі суперечать обставинам справи, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до вимог статей 212 -214 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й, всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається, рішення в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності й підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, оскаржене рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

За правилами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

На підтвердження виникнення цивільних права та обов'язків між сторонами, ОСОБА_1 надав суду Договір № 1 про надання юридичних послуг від 01 липня 2012 року (оригінал якого досліджено в судовому засіданні), який укладено між ТзОВ В«ЕкосітіВ» в особі директора ОСОБА_2 та ним, (надалі - Договір). Договір укладено строком на один рік та дія його може бути продовжена на цей же строк, а.с. 5-8.

Згідно Розділу 1 Договору, Клієнт доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання юридичних послуг належних видів передбачених у п. 1.1..

А виходячи з вимог підпункту 2.2.3. пункту 2.2. Розділу 2 Договору, Клієнт зобов'язаний сплатити гонорар за надані правові послуги в розмірах та порядку, визначених у Розділу 4 Договору.

За правилами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

А виходячи з вимог ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Та як зазначено в ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зважуючи на вимоги ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначив ОСОБА_1, вимоги Договору виконував до січня 2013 року, так-як після ТзОВ В«ЕкосітіВ» вже не зверталось по його послуги. Та, не дивлячись на це ТзОВ В«ЕкосітіВ» не здійснювало йому щомісячних виплат, що призвело до утворення заборгованості по оплаті за надані послуги.

Так у ч. 1 ст. 903 ЦК України зазначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Виходячи зі змісту п. 4.1. Договору, ТзОВ В«ЕкосітіВ» щомісячно перераховує ОСОБА_1 оплату, яка становить 4000 гривень за календарний місяць. А в п. 4.3. Договору зазначено, що ТзОВ В«ЕкосітіВ» сплачує оплату в сумі встановленій Договором до 10 числа кожного поточного місяця, що слідує за розрахунковим у вигляді розрахункового видаткового ордера.

На підтвердження того, що ТзОВ В«ЕкосітіВ» виконало свої обов'язки, посилалось на чек від 19.11.2012 року із ПриватБанку за яким поповнено картковий рахунок на 18600 гривень (а.с.184) та письмові звіти ОСОБА_1 про отримані кошти, а.с. 185-193.

Як пояснив, колегії суддів Паш В.Ю., чек від 19.11.2012 року із ПриватБанку хоча й надало суду ТзОВ В«ЕкосітіВ» , проте, такий було забрано останнім у нього разом з іншими паперами, які знаходились в його робочому столі в приміщенні останнього. Але стосується даний чек інших осіб, яким надавав, послуги та які не являються сторонами в справі, а кошти були йому перераховані для сплати кредитів (а.с. 178), і майже така ж сума була йому знову перерахована (а.с. 177). Стосовно письмових звітів, то такі стосувались тих витрат, які поніс при здійсненні послуг в інтересах ТзОВ В«ЕкосітіВ» , але по даним сумам спір відсутній, так-як такі останнім йому сплачено.

Дослідивши чек від 19.11.2012 року із ПриватБанку та письмові звіти, колегія суддів дійшла до думки, що чек від 19.11.2012 року не містить фактичних даних стосовно того, що поповнення карткового рахунку ОСОБА_1 здійснено саме ТзОВ В«ЕкосітіВ» , а тим більше даний чек не відповідає вимогам п. 4.3. Договору, яким визначено, що розрахунок між сторонами здійснюється шляхом надання видаткового касового ордера.

Таким чином, даний чек від 19.11.2012 року із ПриватБанку, згідно вимог ст. 58 ЦПК України, являється неналежним доказом, так-як не містить інформацію щодо предмета доказування.

Письмові звіти, також не можуть бути взятими до уваги, так-як з їх змісту вбачається, що ОСОБА_1 відшкодовано в певних сумах витрати, які ним понесено під час виконання своїх обов'язків по наданню послуг ТзОВ В«ЕкосітіВ» .

Як передбачено підпунктом 5.3.3. п. 5.3. Розділу 5 Договору дія цього Договору припиняється достроково в разі спільної згоди сторін.

У зв'язку з тим, ТзОВ В«ЕкосітіВ» вже не потребувалось в наданні юридичних послуг із боку ОСОБА_1, а тому, 29.01.13р. за № 8 надіслало ОСОБА_1 повідомлення про намір дострокового розірвання Договору, і просило повідомити про своє рішення в 10-ти денний термін, а відсутність відповіді буде розцінено як згоду, а.с. 31. Та 13.02.13р. за № 9 повторно було надіслано ОСОБА_1 повідомлення про намір дострокового розірвання Договору із зазначенням про те, що оскільки відповідь не була отримана в 10-ти денний термін, а тому, ТзОВ В«ЕкосітіВ» вважає Договір розірваним, а.с. 32.

Але, не дивлячись на те, що ТзОВ В«ЕкосітіВ» надало суду ксерокопії Повідомлень, проте, суду не надано підтверджуючих доказів надіслання ОСОБА_1 поштових відправлень і що такі останній отримав. А звідси, відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_1 у належний спосіб був повідомлений про намір ТзОВ В«ЕкосітіВ» достроково розірвати Договір.

Та разом із цим, таке повідомлення як пояснив сам ОСОБА_1, отримав наручно 11.03.2014 року в ТзОВ В«ЕкосітіВ» , коли приносив до останнього вимогу про сплату заборгованості за надані послуги. А звідси, колегія суддів приходить до думки, що в зв'язку з тим, що починаючи з 01 січня 2013 року ОСОБА_1 не надає ТзОВ В«ЕкосітіВ» послуги й зважуючи на те, що про намір дострокового розірвання Договору ОСОБА_1 дізнався 11.03.14р. і не надав письмового заперечення проти цього, а тому, слід вважати, що погодився з даною пропозицією із чого слідує, що Договір достроково припинив свою дію між сторонами, починаючи з 11 березня 2014 року.

Так-як ТзОВ В«ЕкосітіВ» не надало суду стверджуючих фінансових доказів про здійснення оплати за спожиті послуги, а тому, таку слід стягнути за період з 01 липня 2012 року по 10 березня 2013 року. Визначаючи таку оплату за березень 2013 року, слід 4000 грн. : на 3 декади місяця та х на 1 декаду місяця то отримаємо 1333,33 грн. (4000 : 3 х 1 = 1333,33), які належить стягнути за березень місяць 2013 року. А за 8-м місяців слід стягнути 32000 гривень (4000 грн. х 8 = 32000). То до стягнення підлягає оплата на загальну суму 33333,33 гривні (32000 + 1333,33) за надані послуги.

Колегія суддів не може погодитись із твердженням ТзОВ В«ЕкосітіВ» стосовно того, що ОСОБА_1 на підставі вимог п. 6.2. Розділу 6 Договору, повинен був надати на підтвердження наданих послуг Акт приймання - передачі виконаних робіт. Оскільки зі змісту дослідженого оригіналу Договору не вбачається п. 6.2. Розділу 6 Договору. У спростування даного факту, ТзОВ В«ЕкосітіВ» не надало суду свого оригіналу Договору, а надало тільки ксерокопію Договору засвідчену підписом та печаткою. А поданий ОСОБА_1 Акт виконаних робіт було подано 03.07.2013 року (а.с. 9) і то з метою, щоб ТзОВ В«ЕкосітіВ» здійснило сплату заборгованості як про це пояснив ОСОБА_1.

Аналізуючи наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним й обґрунтованим, а це у відповідності до вимог ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його зміни та ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Оскільки, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню то, і судові витрати підлягають частковому задоволенню у відповідності до вимог 88 ЦПК України, шляхом стягнення лише 333,33 судового збору, а.с. 1, 153.

Зважуючи на встановлене та керуючись вимогами статей 307, 309, 313, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

р і ш и в :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.

Рішення Тячівського районного суду від 12 вересня 2014 року змінити, ухваливши нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕкосітіВ» ідентифікаційний код 35795874 на користь ОСОБА_1 33333,33 гривні заборгованості за надані послуги та 333,33 гривні судового збору.

У решті вимог, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

---

Судді :

---

---