Рішення

від 09.06.2006 по справі 22-ц-692/2006р.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 червня

2006р.                                                                   м.

Івано-Франківськ

Колегія

суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської

області в складі:

головуючої               Мелінишин Г.П.,

суддів                        Соколовського В.М., Матківського

Р.Й.,

секретаря                 Логажевської М.Б.,

розглянувши у

відкритому судовому засіданні справу за позовом КП „Завод Нафтохім" до ОСОБА_1

про стягнення збитків за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення

Івано-Франківського міського суду від 30.03.2006р., -

встановила:

В лютому 1997

року КП „Завод Нафтохім" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про

відшкодування збитків.

Позовні вимоги

мотивовано тим, що їм на праві власності належить автомобіль „Таврія" 1993

року випуску, державний знак НОМЕР_2. 25.04.1995 року відповідач, працюючи

директором заводу, використав автомобіль в особистих цілях. В результаті ДТП з

вини ОСОБА_1 автомобіль було пошкоджено. Повернути транспортний засіб в

добровільному порядку відповідач відмовляється. Посилаючись на зазначені

обставини, просили стягнути з нього 727 грн. 32 коп. залишкової вартості

автомобіля, поновивши строк звернення до суду, що пропущений з поважної

причини.

В ході розгляду

справи позивач збільшив свої позовні вимоги до 6165 грн., посилаючись на

проведення індексації балансової вартості автомобіля, в зв'язку з чим зросла

відповідно і його залишкова вартість.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від

02.07.1997р. позов задоволено.

Ухвалою судової

колегії в цивільних справах Івано-Франківського обласного суду від 19.08.1997р.

вказане рішення скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Оскільки судове

провадження в даній справі було втрачено, рішенням Івано-Франківського міського

суду від 23.03.2005р. воно відновлено.

В процесі

розгляду справи КП „Завод Нафтохім" уточнив свої позовні вимоги. Зазначав,

що в результаті неповернення ОСОБА_1 автомобіля протягом 10 років їм завдано шкоду в розмірі 8204 грн. 84 коп.

Зокрема, вона складається із 7793 грн. 40 коп. залишкової вартості

автомобіля станом на 25.04.1995р., 411 грн. 44 коп. сплаченого за цей період

податку, як з власника транспортного засобу та 281 грн. 60 коп. амортизаційних

відрахувань по травень 1995 року. Тому просив задовольнити позов.

Останнім

рішенням Івано-Франківського міського суду від 30.03.2006р. позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП „Завод Нафтохім" 7793 грн. 40 коп.

залишкової вартості автомобіля ЗАЗ-11024 „Таврія" станом на 25.04.1995

року, суму податку з власників транспортних засобів за період з 1995 року по

2005 рік в розмірі 411

Справа № 22-ц-692/2006р.                                      Головуючий у 1 інстанції Попович С.С.

Категорія 17/21                                                         Доповідач

Мелінишин Г.П.

грн. 44 коп., нарахування амортизаційних відрахувань за

цей автомобіль по травень 1995 року в розмірі 281 грн. 60 коп., а всього 8204

грн. 84 коп.

На дане рішення

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм

матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд не з'ясовував

питання про поновлення строку позовної давності, пропущеного позивачем і у рішенні висновок з цього приводу відсутній.

Безпідставно суд прийшов до висновку, що пошкодження автомобіля мало

місце у вихідний день, не прийнявши до уваги його пояснень, що це був робочий

день і автомобіль ним використовувався у виробничих цілях та при виконанні

трудових обов'язків. Суд також не врахував, що він відремонтував автомобіль

після ДТП, однак позивач в особі директора Северинчика М.А. відмовився його

приймати. Цю обставину підтвердив і свідок ОСОБА_2, поясненням якого суд не дав

правильної оцінки. Отже, його вини у заподіянні шкоди позивачу немає.

Крім того,

зазначає, що судом неправильно витлумачено норми ст. ст. 135 , 130 та 134 КЗпП України. Зокрема, виходячи із змісту п.3

ст. 134 КЗпП України суд не врахував, що в його діях відсутні і нічим не

доведені ознаки діяння, переслідуваного у кримінальному

порядку. Тому просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову

в позові.

В засіданні

апеляційного суду ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній

мотивів.

Представник КП

„Завод Нафтохім" доводів апеляційної скарги не визнав, посилаючись на

обґрунтованість рішення суду.

Вислухавши

доповідача, пояснення сторін, думку адвокатів, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до

висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з ухваленням

нового рішення з таких підстав.

Задовольняючи

позов КП „Завод Нафтохім" та стягуючи на його користь з ОСОБА_1 заподіяні

збитки, суд керувався нормами трудового законодавства, виходячи з того, що

шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків.

Відповідно до

п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992р. №14 (з

наступними змінами) „Про судову практику в справах про відшкодування шкоди,

заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" при

визначенні розміру матеріальної шкоди, заподіяної працівниками самовільним

використанням в особистих цілях технічних засобів (автомобілів і т.п.),

належних підприємствам, установам, організаціям, з якими вони перебувають у

трудових відносинах, слід виходити з того, що така шкода, як заподіяна не при

виконанні трудових (службових) обов'язків, підлягає відшкодуванню із

застосуванням норм цивільного законодавства.

З матеріалів

справи вбачається, що згідно наказу №НОМЕР_1 за директором КП „Завод

Нафтохім" закріплено автомобіль ЗАЗ-11024 №НОМЕР_2, який належить КП

„Завод Нафтохім" на праві власності. 25.04.1995р. відповідач

використовував автомобіль у власних цілях і в результаті ДТП пошкодив його.

Факт ДТП та пошкодження автомобіля відповідачем не заперечується. Той факт, що

автомобіль використовувався ним не при виконанні трудових обов'язків, а у

вихідний день, підтверджується поясненнями представника позивача, довідками КП,

протоколом засідання Ради засновників „Заводу Нафтохім", табелем обліку

робочого часу по заводу КП „Нафтохім" та книгою нарахування заробітної

плати працівникам заводу за квітень 1995р. Будь-яких доказів на спростування

цієї обставини ОСОБА_1 не представлено.

З врахуванням

наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки шкода

завдана майну КП „Завод Нафтохім" з вини ОСОБА_1, вона підлягає

відшкодуванню в повному обсязі.

Визначаючи

розмір відшкодування шкоди, суд виходить із права вибору потерпілого щодо

способу відшкодування, вартості автомобіля на момент спричинення збитків,

зношеності пошкодженого майна, інших витрат, пов'язаних з його утриманням та

утримування автомобіля ОСОБА_1 без достатніх на те підстав.

Як вбачається з

висновку №НОМЕР_3 судово-бухгалтерської експертизи (а.с. 101-111) балансова

вартість автомобіля „Таврія" з врахуванням проведених у встановленому

порядку індексацій основних засобів становить 8074 грн. 69 коп.

Враховуючи

зношеність автомобіля та амортизаційні відрахування в розмірі 281 грн. 60 коп. (а.с. 69), залишкова вартість

автомобіля становить 7793 грн. 09 коп., яку і слід стягнути з

відповідача.

Крім того, як

видно з матеріалів справи (а.с. 119) за період з 1995р. по 2005р. КП „Завод

„Нафтохім", як власник транспортного засобу сплатив 411 грн. 44 коп.

податку, хоча автомобілем не користувався.

А тому вказану суму також слід стягнути на користь

позивача.

Колегія суддів

приходить до висновку, що оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи

застосовано норми матеріального права, які не поширюються на спірні

правовідносин і не підлягали застосуванню, то прийняте ним рішення необхідно

скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову.

Твердження

апелянта про порушення судом вимог закону щодо строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки позов

КП „Завод Нафтохім" подано до суду в межах трьохрічного строку

позовної давності.

Судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі ст.

ст. 1166, 1192, 1193 ЦК України, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316

ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну

скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду

від 30 березня 2006 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов

Колективного підприємства „Завод Нафтохім" задовольнити частково. Стягнути

з ОСОБА_1 на користь позивача на розрахунковий рахунок №26002291 в Івано-Франківській

філії „Електронбанку", МФО 336428, код 19401552, 7793 грн. 09 коп.

залишкової вартості автомобіля марки ЗАЗ-11024 „Таврія" 1993 року випуску,

суму податку з власників транспортних

засобів в розмірі 411 грн. 44 коп., а всього 8204 грн. 53 коп. завданої шкоди.

Стягнути з

ОСОБА_1 на користь КП „Завод Нафтохім" 20 грн. 40 коп. сплаченого судового

збору та 200 грн. витрат за надання правової допомоги.

Стягнути з

ОСОБА_1 на користь держави 61 грн. 64 коп. недоплаченого судового збору та 30 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Після

відшкодування збитків автомобіль марки ЗАЗ-11024 „Таврія" 1993 року

випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 технічний паспорт серії ВЩ №НОМЕР_4

передати у власність ОСОБА_1.

Рішення набирає

законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному

порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня

набрання ним законної сили.

Головуюча:                                                                                                 Г.П.

Мелінишин

Судді:                                                                                                           В.М.

Соколовський

Р.Й.

Матківський