Постанова

від 02.11.2016 по справі 804/6456/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 р. Справа № 804/6456/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську до Дніпропетровського регіонального центру з ліцензування, атестації та сертифікації у будівництві про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за жовтень 2015 року - червень 2016 року в сумі 11116, 56грн.,-

ВСТАНОВИВ :

30 вересня 2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську до Дніпропетровського регіонального центру з ліцензування, атестації та сертифікації у будівництві про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» за жовтень 2015 року - червень 2016 року в сумі 11116, 56грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення п. 5 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі - Порядок), та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №372 від 24.03.2004 не було своєчасно перераховано кошти для виплати пенсій за жовтень 2015 року - червень 2016 року, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у загальній сумі 11116, 56 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2016 відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду на 02.11.2016.

У судове засідання 02.11.2016 позивач не з'явився, до канцелярії суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання 02.11.2016 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи, заперечень на позов не надіслав.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, Дніпропетровський регіональний центр з ліцензування, атестації та сертифікації у будівництві» (ідентифікаційний код 20234160) перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» №1977-XII від 13.12.1991р. закріпив гарантії пенсійного забезпечення та соціального захисту категорії громадян, які за родом своєї діяльності є науковими працівниками. Зокрема, ст. 24 вищезазначеного закону визначає, що Держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року (далі - Закон № 1058- IV).

Статтею 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року визначене коло суб'єктів солідарної системи пенсійного забезпечення в Україні, якими зокрема є застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, - члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники, Пенсійний фонд України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України, визначено пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, що затверджено Указом президента України № 121/2001р. від 01.03.2001.

Пунктами 8, 9 вищезазначеного Положення закріплено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є, зокрема, страхові внески та кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду України у випадках, передбачених законодавством. Кошти Пенсійного фонду України, серед іншого, спрямовуються на фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Таким чином, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську, як територіальний орган Пенсійного фонду України, виступає як суб'єктів системи пенсійного забезпечення в Україні та забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Статтею 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року передбачено, що платники внесків є роботодавці - підприємства,установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Відповідно до ч. 9 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом.

Механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (далі - різниця у розмірі пенсії) визначений Порядком фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004.

Пунктом 5 зазначеного Порядку встановлено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

На виконання зазначеної норми Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську були направлені до Дніпропетровського регіонального центру з ліцензування, атестації та сертифікації у будівництві повідомлення про суму витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за жовтень 2015 року - червень 2016 року.

Відповідно до вищезазначених повідомлень про суму витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за жовтень 2015 року - червень 2016 року, підприємству належало до сплати загальна сума 11116, 56 гривень (по громадянину ОСОБА_2).

Пунктом 5 Порядку встановлено, що зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Однак, відповідачем в порушення п. 5 Порядку не було своєчасно та в повному обсязі перераховано вищезазначену суму, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 11116, 56грн.

Відповідно до п. 8 Порядку у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, заборгованість відповідача за жовтень 2015 року - червень 2016 року зі сплати витрат на сплату пенсії, призначеної ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" у загальному розмірі складає 11116, 56грн.

До теперішнього часу заборгованість залишається несплаченою, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У відповідності до ч.2 ст. 88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

За вказаних обставин, оскільки позивачем не сплачено судовий збір у встановлений судом строк, то останній підлягає стягненню з позивача за наслідками розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 88, 94, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську до Дніпропетровського регіонального центру з ліцензування, атестації та сертифікації у будівництві про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» за жовтень 2015 року - червень 2016 року в сумі 11116, 56грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Дніпропетровського регіонального центру з ліцензування, атестації та сертифікації у будівництві (ідентифікаційний код 20234160) на користь Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську суму заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» за жовтень 2015 року - червень 2016 року в сумі 11116 (одинадцять тисяч сто шістнадцять гривень) грн. 56 коп.

Стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську за рахунок його бюджетних асигнувань на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 1378, 00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Царікова