Рішення

від 20.09.2016 по справі 905/1723/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.09.2016 Справа № 905/1723/16

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Шилової О.М.,

суддів Огороднік Д.М., Філімонової О.Ю.

при секретарі судового засідання Гонтарі А.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» , м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробнича компанія В«ДАКВ» , м.Донецьк

про: стягнення 18399,43грн. основного боргу, 2078,13грн. пені, 14063,47грн. інфляційних втрат, 1024,05грн. - 3% річних

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов.№14-88 від 18.04.2014р.,

від відповідача: не явився.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

20.09.2016р. з 15-05год. до 15-10год.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» , м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробнича компанія В«ДАКВ» , м.Донецьк про стягнення 18399,43грн. основного боргу, 2078,13грн. пені, 14063,47грн. інфляційних втрат, 1024,05грн. - 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на Договір купівлі-продажу природного газу №748/14-ТЕ-7 від 16.12.2013р. та Додаткові угоди до нього, акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р. та 30.04.2014р. тощо.

До позову додає розрахунок сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань (а.с.8-10).

06.06.2016р. судом зроблено Спеціальний витяг №21995000 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробнича компанія В«ДАКВ» (а.с.39-41). Зі Спеціального витягу вбачається, що відповідача не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у позовній заяві вірно зазначено адресу місцезнаходження (м.Донецьк) та ЄДРПОУ відповідача.

Протягом розгляду справи позивач надав:

- супровідний лист б/н від 19.07.2016р. з доданими копіями банківських виписок (а.с.48-57);

- пояснення б/н від 20.09.2016р. по суті спору (а.с.74).

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.07.2016р. визначений наступний склад колегії для розгляду справи №905/1723/16: ОСОБА_2 - головуючий суддя, судді Філімонова О.Ю., Огороднік Д.М. (а.с.63).

Відповідач будь-яких пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надав, у судові засідання 30.06.2016р., 19.07.2016р., 08.09.2016р. та 20.09.2016р. не явився, хоча про час і місце розгляду справи, а також про вимоги ухвал суду був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи роздруківки повідомлень в мережі Інтернет про час і місце судових засідань зі сторінки господарського суду Донецької області на офіційному веб-порталі В«Судова влада УкраїниВ» (а.с.42-43, 65-68).

Враховуючи правові позиції Вищого господарського суду України, викладені в п.3.9.2, п.3.12 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» та приймаючи до уваги, що відповідач не скористався правом надати відзив на позов та не надав доказів на підтвердження поважності причин неявки свого повноважного представника в судові засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, керуючись законом, суд

ВСТАНОВИВ:

16.12.2013р. між Національною акціонерною компанією В«Нафтогаз УкраїниВ» (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробнича компанія В«ДАКВ» (Покупець, відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу №748/14-ТЕ-7 (далі - Договір, а.с.11-16).

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією В«Нафтогаз УкраїниВ» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах Договору.

Згідно з первісною редакцією п.1.2. Договору (а.с.11) газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до п.1.2. Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 30.04.2014р. (а.с.18) газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням. За умовами п.3 Додаткової угоди №2 від 30.04.2014р. вона набуває чинності з дати підписання сторонами та поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 03.04.2014р.

Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 62000куб.м (п.2.1.Договору).

Згідно з п.3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також Договором (п.7.1. Договору).

Відповідно до п.7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов п.6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Сторони домовились про те, що строк, в межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років (п.9.3. Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11. Договору).

Додатковою угодою №1 від 31.01.2014р. до Договору сторони домовились про зміну встановленої Договором ціни на газ та розповсюдили дію даної Додаткової угоди на відносини, що фактично склались з 01.01.2014р. (а.с.17).

Договір та Додаткові угоди №1 і №2 до нього підписані без зауважень представниками обох сторін та скріплені їхніми печатками.

З актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р. на суму 14564,86грн., від 28.02.2014р. на суму 14934,05грн., від 31.03.2014р. на суму 10268,05грн. та від 30.04.2014р. на суму 2543,77грн. (а.с.19-22) вбачається, що Відповідач прийняв від позивача у січні - квітні 2014 року природний газ на підставі Договору в обсязі 32318куб.м на загальну суму 42310,73грн.

Акти підписані без зауважень і скріплені печатками Продавця, Покупця та Газорозподільної організації.

Отже, позивач свої зобов'язання за Договором у січні - квітні 2014 року виконав належним чином.

З наданих позивачем копій банківських виписок за період 19.02.2014р. - 07.04.2014р. (а.с.49-57) вбачається, що відповідач поставлений у січні 2014 року газ оплатив повністю, але з простроченням; поставлений у лютому 2014 року газ оплатив частково - на суму 9346,44грн. - та з простроченням. За твердженням позивача відповідач оплат за поставлений у березні та квітні 2014 року не здійснював, внаслідок чого за зобов'язаннями лютого - квітня 2014 року у Покупця існує заборгованість за поставлений на підставі Договору природний газ в загальній сумі 18399,43грн. (а.с.8-10, 24, 74), і іншого відповідачем не доведено.

Таким чином, відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати природного газу, отриманого у лютому - квітні 2014 року, у встановлені Договором терміни не виконав, чим порушив умови Договору, вимоги ст.ст.525, 526, 530 (ч.1) Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та ст.193 Господарського кодексу (далі - ГК) України щодо обов'язковості виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та у строк, встановлений у зобов'язанні. Отже, позовна вимога про стягнення 18399,43грн. основного боргу за газ, поставлений відповідачу у лютому - квітні 2014 року, є обґрунтованою, доведеною та такою, що не спростована відповідачем і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст.259 ЦК України).

Отже, умови п.9.3. Договору, якими строк позовної давності для вимог, що випливають з Договору (в тому числі для вимог про стягнення пені) встановлений тривалістю у п'ять років, відповідають приписам чинного законодавства.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за п.6.1, п.7.2 Договору зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 2078,13грн. пені.

Для нарахування пені позивач застосовує подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить приписам Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» №543-96ВР від 22.11.1996р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (а.с.8-10), суд встановив, що порядок її нарахування відповідає умовам п.6.1, п.7.2 та п.9.3. Договору, приписам ч.6 ст.232 ГК України та ч.1 ст.259 ЦК України, є арифметично вірним.

Таким чином, на підставі приписів ст.ст.6, 549, 627 ЦК України, ст.ст.216 - 218, ч.1 ст.230 ГК України на користь позивача підлягає стягненню пеня у загальному розмірі 2078,13грн., нарахована на заборгованість:

- за січень 2014 року - в сумі 25,94грн. за період 15.02.2014р. - 19.02.2014р.;

- за лютий 2014 року - в сумі 627,49грн. за період 15.03.2014р. - 14.09.2014р.;

- за березень 2014 року - в сумі 1130,05грн. за період 15.04.2014р. - 14.10.2014р.;

- за квітень 2014 року - в сумі 294,65грн. за період 15.05.2014р. - 14.11.2014р.

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Пеня є різновидом неустойки, яка в свою чергу має подвійну правову природу - одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань (стимулює їх виконання) і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), тобто має компенсаційний характер.

Суд бере до уваги мету придбання відповідачем природного газу - виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п.1.2. Договору), а також те, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробнича компанія В«ДАКВ» є м.Донецьк (а.с.39). Загальновідомим фактом є проведення з квітня 2014 року АТО в м.Донецьк, на території якого відповідач надавав послуги з теплопостачання, що в свою чергу зумовило погіршення платіжної дисципліни з боку населення та припинення роботи установ банківської системи на непідконтрольній українській владі території. Зазначені обставини не залежать від волі відповідача.

У зв'язку з викладеним та враховуючи: ненадання позивачем доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором; розмір та період виникнення заборгованості за природний газ; беручи до уваги те, що позивачем нараховані 3% річних та інфляційні, що також компенсує можливі збитки; намагаючись дотримати баланс інтересів обох сторін, суд вважає за можливе скористатися своїм правом та зменшити розмір пені на 50%.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 1039,07грн.

На підставі приписів ст.625 ЦК України позивач також просить стягнути з відповідача 14063,47грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 1024,05грн.

Судом перевірено розрахунки вказаних сум та встановлено:

1) розрахунок 3% річних (а.с.8-10) є арифметично вірним. З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягає сума 3% річних у розмірі 1024,05грн., нарахована на заборгованість:

- за січень 2014 року - в сумі 5,99грн. за період 15.02.2014р. - 19.02.2014р.;

- за лютий 2014 року - в сумі 331,54грн. за період 15.03.2014р. - 01.02.2016р.;

- за березень 2014 року - в сумі 555,24грн. за період 15.04.2014р. - 01.02.2016р.;

- за квітень 2014 року - в сумі 131,28грн. за період 15.05.2014р. - 01.02.2016р.

2) Здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань (а.с.8-10) суперечить суті та призначенню інституту індексації простроченої заборгованості з огляду на таке.

Позивачем здійснене нарахування інфляційних за періоди прострочення виконання, які не дорівнюють повному календарному місяцю (на заборгованість за кожний місяць поставки газу інфляційні нараховані, починаючи з наступного за ним місяця, в якому прострочення виконання виникло лише з 15 числа), в той час як індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць.

Таким чином, суд відмовляє у стягненні інфляційних, нарахованих на заборгованість за січень 2014 року - за період лютий 2014 року; на заборгованість за лютий 2014 року - за період березень 2014 року; на заборгованість за березень 2014 року - за період квітень 2014 року; на заборгованість за квітень 2014 року - за період травень 2014 року.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція (абз.3 3.2. Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» №14 від 17.12.2013р.).

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягають інфляційні в загальній сумі 12694,70 грн., нараховані на заборгованість:

- за лютий 2014 року - в сумі 4118,64грн. за період квітень 2014 року - грудень 2015 року;

- за березень 2014 року - в сумі 6998,80грн. за період травень 2014 року - грудень 2015 року;

- за квітень 2014 року - в сумі 1577,26грн. за період червень 2014 року - грудень 2015 року.

Судовий збір відповідно до приписів абз.3 ч.1 ст.49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.129 Конституції України; ст.ст.6, 259, 525, 526, 530 (ч.1), 549, 551, 625, 627 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 216-218, 230, 232, 233 Господарського кодексу України; Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» №543-96ВР від 22.11.1996р.; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 35 (ч.2), 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» , м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробнича компанія В«ДАКВ» , м.Донецьк про стягнення 18399,43грн. основного боргу, 2078,13грн. пені, 1024,05грн. - 3% річних, 14063,47грн. інфляційних втрат - задовольнити частково.

Зменшити розмір стягуваної пені на 50% - до 1039,07грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-виробнича компанія В«ДАКВ» (83054, м.Донецьк, вул.Поліграфічна, 1; ЄДРПОУ 37040672) на користь Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ЄДРПОУ 20077720) 18399,43грн. основного боргу, 1039,07грн. пені, 1024,05грн. - 3% річних, 12694,70грн. інфляційних втрат, 1324,95грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.09.2016р. оголошено та підписано вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.10.2016р.

Головуючий суддя О.М. Шилова

Суддя О.Ю. Філімонова

Суддя Д.М. Огороднік

надруковано 3 примірники:

1 - до справи, 2 - сторонам