Рішення

від 16.11.2016 по справі 910/18633/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016Справа №910/18633/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» до про Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРОНА» стягнення заборгованості у розмірі 5 294 грн. 15 коп. Представники:

від Позивача: Чебан О.М. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Божко В.Г. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державний заклад «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРОНА» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 5 294 грн. 15 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 02.01.2015 року між Державним закладом «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» (Виконавець) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «КРОНА» (Замовник) було укладено Договір про надання медичних послуг №2, предметом якого є надання Медичним закладом необхідних медичних послуг клієнтам компанії та відшкодування Замовником вартості фактично наданих медичних послуг. Як зазначає Позивач, він належним чином виконав свої зобов'язання за цим Договором, що підтверджується Актами виконаних робіт з реєстрами та звітами, які були направлені на адресу Відповідача, проте Відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасного здійснення оплати за надані послуги в повному обсязі. Таким чином, заборгованість Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРОНА» перед Державним закладом «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» становить 2 037 грн. 20 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРОНА» пеню у розмірі 2 137 грн. 54 коп., 3% річних у розмірі 401 грн. 64 коп. та інфляційні у розмірі 717 грн. 77 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.10.2016 року порушено провадження у справі № 910/18633/16, судове засідання призначено на 02.11.2016 року.

02.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 24.10.2016 року.

02.11.2016 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, заперечив проти задоволення позовних вимог та подав відзив на позовну заяву.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "КРОНА".

2) Відповідача надати докази на підтвердження оплати заборгованості в розмірі 2 037,20 грн. за Договором №2 від 02.01.2015 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.11.2016 року відкладено розгляд справи на 16.11.2016 року, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

15.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заперечення на відзив Відповідача та документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судовому засіданні 16 листопада 2016 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив Суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 16 листопада 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

02.01.2015 року між Державним закладом «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» (Виконавець) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «КРОНА» (Замовник) було укладено Договір про надання медичних послуг №2, предметом якого є надання Медичним закладом необхідних медичних послуг клієнтам компанії та відшкодування Замовником вартості фактично наданих медичних послуг.

Відповідно до п. 2.1.5 Договору Виконавець зобов'язаний до 15 числа місяця, наступного за звітним, надавати Компанії наступні документи за звітний місяць: реєстр обліку наданих медичних послуг, акт виконаних робіт в поліклініці, акт виконаних робіт в стаціонарі, звіт за надані медичні послуги.

Пунктом 2.3.9 Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний у разі порушення строків оплати за надані послуги Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п.3.1 Договору розрахунки у національній валюті України здійснюються Компанією шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Медичному закладу не пізніше 10 робочих днів від дати отримання Компанією документів, зазначених в п.2.1.5 за умови належного їх оформлення та/або відсутності обґрунтованих зауважень.

При наявності обґрунтованих зауважень Компанії та/або неналежному оформленні документів, зазначених в п.2.1.5, Компанія має право протягом 5 робочих днів з дати їх отримання повернути ці документи Медичному закладу із зазначенням обґрунтованих причин повернення. (п.3.2 Договору)

У п.п.6.1, 6.3 Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами та діє до 31.12.2015 року. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна зі Сторін письмово не сповістить іншу Сторону про свій намір припинити дію даного Договору, він вважається продовженим на кожні наступні 12 календарних місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору надання медичних послуг №2 від 02.01.2015 року Позивачем були надані медичні послуги, що підтверджується реєстрами обліку наданих медичних послуг №246 за жовтень 2015 року на суму 312 грн. 30 коп., №264 за листопад 2015 року на суму 1108 грн. 50 коп., №283 за грудень 2015 року на суму 1126 грн. 50 коп. (були отримані Відповідачем 09.03.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), звітом з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року на суму 1075 грн. 00 коп., реєстром №8 за січень 2016 року на суму 721 грн. 80 коп. (був отриманий Відповідачем 18.02.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), реєстром №21 за лютий 2016 року на суму 519 грн. 30 коп., звітом з 01.02.20116 р. по 29.02.2016 р. на суму 10 755 грн. 00 коп. (були отримані Відповідачем 16.03.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), реєстром №35 за березень 2016 року на суму 435 грн. 30 коп., звітом з 01.03.2016 р. по 31.03.2016 р. на суму 2 365 грн. 00 коп. (були отримані Відповідачем 14.04.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), реєстром №42 за квітень 2016 року на суму 1 315 грн. 40 коп. (був отриманий Відповідачем 16.05.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), проте Відповідачем була здійснена оплата за надані послуги з прострочкою платежу та не оплачені послуги за реєстром №8 за січень 2016 року на суму 721 грн. 80 коп. й реєстром №42 за квітень 2016 року на суму 1 315 грн. 40 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасного здійснення оплати за надані послуги в повному обсязі. Таким чином, заборгованість Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРОНА» перед Державним закладом «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» становить 2 037 грн. 20 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРОНА» пеню у розмірі 2 137 грн. 54 коп., 3% річних у розмірі 401 грн. 64 коп. та інфляційні у розмірі 717 грн. 77 коп.

12.05.2016 року Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу №7/281 про сплату заборгованості у розмірі 14 277 грн. 10 коп., яка була отримана останнім 13.05.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору медичних послуг №2 від 02.01.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору надання медичних послуг №2 від 02.01.2015 року Позивачем були надані медичні послуги, що підтверджується реєстрами обліку наданих медичних послуг №246 за жовтень 2015 року на суму 312 грн. 30 коп., №264 за листопад 2015 року на суму 1108 грн. 50 коп., №283 за грудень 2015 року на суму 1126 грн. 50 коп. (були отримані Відповідачем 09.03.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), звітом з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року на суму 1075 грн. 00 коп., реєстром №8 за січень 2016 року на суму 721 грн. 80 коп. (був отриманий Відповідачем 18.02.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), реєстром №21 за лютий 2016 року на суму 519 грн. 30 коп., звітом з 01.02.20116 р. по 29.02.2016 р. на суму 10 755 грн. 00 коп. (були отримані Відповідачем 16.03.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), реєстром №35 за березень 2016 року на суму 435 грн. 30 коп., звітом з 01.03.2016 р. по 31.03.2016 р. на суму 2 365 грн. 00 коп. (були отримані Відповідачем 14.04.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), реєстром №42 за квітень 2016 року на суму 1 315 грн. 40 коп. (був отриманий Відповідачем 16.05.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), проте Відповідачем була здійснена оплата за надані послуги з прострочкою платежу, що підтверджується виписками по рахунку Відповідача, та не оплачені послуги за реєстром №8 за січень 2016 року на суму 721 грн. 80 коп. й реєстром №42 за квітень 2016 року на суму 1 315 грн. 40 коп.

Відповідно до п. 2.1.5 Договору Виконавець зобов'язаний до 15 числа місяця, наступного за звітним, надавати Компанії наступні документи за звітний місяць: реєстр обліку наданих медичних послуг, акт виконаних робіт в поліклініці, акт виконаних робіт в стаціонарі, звіт за надані медичні послуги.

Згідно з п.3.1 Договору розрахунки у національній валюті України здійснюються Компанією шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Медичному закладу не пізніше 10 робочих днів від дати отримання Компанією документів, зазначених в п.2.1.5 за умови належного їх оформлення та/або відсутності обґрунтованих зауважень.

При наявності обґрунтованих зауважень Компанії та/або неналежному оформленні документів, зазначених в п.2.1.5, Компанія має право протягом 5 робочих днів з дати їх отримання повернути ці документи Медичному закладу із зазначенням обґрунтованих причин повернення. (п.3.2 Договору)

В силу положень ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження надання Відповідачем обґрунтованих зауважень та/або неналежного оформлення документів, зазначених в п.2.1.5 Договору, протягом 5 робочих днів з дати їх отримання, а тому відповідно до п.3.1 Договору надані медичні послуги за Договором надання медичних послуг №2 від 02.01.2015 року за реєстром №8 за січень 2016 року на суму 721 грн. 80 коп. й реєстром №42 за квітень 2016 року на суму 1 315 грн. 40 коп., а загалом на суму в розмірі 2 037 грн. 20 коп. вважаються прийнятими, а тому у Відповідача виникло зустрічне зобов'язання з оплати наданих послуг.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Державному закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» в розмірі 2 037 грн. 20 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 2 037 грн. 20 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 23.03.2016 р. по 07.10.2016 р. у розмірі 401 грн. 64 коп. та інфляційні у розмірі 717 грн. 77 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за загальний період прострочки Відповідача з 23.03.2016 р. по 07.10.2016 р. у розмірі 401 грн. 64 коп. зі сплати за надані й прийняті послуги за Договором надання медичних послуг №2 від 02.01.2015 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення періоду початку прострочки Відповідача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 183 грн. 41 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 24.03.2016 року по 07.10.2016 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 717 грн. 77 коп. за загальний період прострочки з 23.03.2016 р. по 07.10.2016 р. підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача. Так, при здійсненні розрахунку інфляційних, Позивач не врахував, що інфляційні за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. Позивач, при розрахунку інфляційних не врахував, що одночасно з інфляцією може мати місце і дефляція, тобто зменшення, яка також має бути врахована при розрахунку даної вимоги, наданої до суду, оскільки Позивачем заявлені в позові вимоги про застосування до відповідача норм ст. 625 Цивільного кодексу України не за визначений окремий місяць прострочки в цілому, а за період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов»язання за кожним Актом окремо за певний період часу з моменту виникнення прострочки до моменту фактичної оплати. Також, в даному випадку у зв'язку із здійсненням часткової оплати Відповідачем, Позивач не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні лише у розмірі 568 грн. 06 коп. за загальний період з 24.03.2016 р. по 07.10.2016 р.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 23.03.2016 р. по 07.10.2015 р. у розмірі 2 137 грн. 54 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 2.3.9 Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний у разі порушення строків оплати за надані послуги Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 23.03.2016 року по 07.10.2016 року у розмірі 2 137 грн. 54 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог. При цьому, Суд звертає увагу, що розрахунок пені є також невірним в частині визначення початку періоду прострочки Відповідача та Позивачем не враховано, що у зв'язку із здійсненням часткової оплати Відповідачем, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, а тому вірним періодом прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання є з 24.03.2016 року по 07.10.2016 року.

Таким чином, з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРОНА» на користь Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 2 037 грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 183 грн. 41 коп., інфляційні у розмірі 568 грн. 06 коп. та пеня у розмірі 2 137 грн. 54 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «КРОНА» (04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 19, Ідентифікаційний код юридичної особи 30726778) на користь Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України» (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЮРІЯ КОЦЮБИНСЬКОГО, будинок 9, Ідентифікаційний код юридичної особи 01981856) заборгованість у розмірі 2 037 (дві тисячі тридцять сім) грн. 20 (двадцять) коп., 3% річних у розмірі 183 (сто вісімдесят три) грн. 41 (сорок одна) коп., інфляційні у розмірі 568 (п'ятсот шістдесят вісім) грн. 06 (шість) коп., пеню у розмірі 2 137 (дві тисячі сто тридцять сім) грн. 54 (п'ятдесят чотири) коп. та судовий збір у розмірі 1 282 (одна тисяча двісті вісімдесят дві) грн. 23 (двадцять три) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21 листопада 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин