Рішення
від 16.11.2016 по справі 914/1790/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016р. Справа№ 914/1790/16

За позовом: Куликівського споживчого товариства, смт. Куликів, Жовківський район, Львівська область;

до відповідача-1: Виконавчого комітету Артасівської сільської ради, с.Артасів, Жовківський район, Львівської області;

до відповідача-2: Артасівської сільської ради Жовківського району, с.Артасів, Жовківський район, Львівської області;

про визнання права власності на нежитлові приміщення.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Сало О.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 14.06.2016 року;

Від відповідача-1: ОСОБА_2 - голова сільської ради;

Від відповідача-2: ОСОБА_2 - голова сільської ради.

Вільний слухач: ОСОБА_3 - депутат Артасівської сільської ради (посвідчення № 9).

На розгляд господарського суду Львівської області 02.07.2016р. надійшла позовна заява Куликівського споживчого товариства до Виконавчого комітету Артасівської сільської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.07.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 25.07.2016р., про що сторони були повідомлені належним чином під розписку, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (оригінали поштівок - в матеріалах справи).

В судовому засіданні 25.07.2016р. з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи в судовому засіданні оголошено перерву до 29.08.2016р.

Ухвалою суду від 29.08.2016р. за клопотанням позивача (вх. № 3814/16 від 27.07.2016р.) залучено до участі у справі іншого відповідача - Артасівську сільську раду Жовківського району (відповідач -2).

Також, ухвалою суду від 29.08.2016р. розгляд справи відкладено на 19.09.2016р.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

31.10.2016р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 16.11.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав, зазначених в позовній заяві та додаткових пояснень до позовної заяви ( вх.№ 38154/16 від 26.09.2016р.). Просить позов задоволити повністю.

В судовому засіданні 16.11.2016р. представник відповідачів проти позову заперечує, просить в позові відмовити з підстав зазначених у відзивах на позовну заяву (вх. № 31037/16 від 22.07.2016рр. та вх. № 40995/16 від 13.10.2016р.).

У судовому засіданні 16.11.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом встановлено.

Відповідно до п.1.1. Статуту Куликівського споживчого товариства Жовківської райспоживспілки, затвердженого Зборами уповноважених Куликівського споживчого товариства (постанова від 18 жовтня 2013 року, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 26.11.2013 року, номер запису 13981050012000102) Куликівське споживче товариство - є добровільним об»єднанням фізичних та юридичних осіб для спільного ведення господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану, задоволення споживчих потреб його членів.

Даний Статут, як зазначено в преамбулі, є новою редакцією статуту Куликівського споживчого товариства, яке зареєстроване рішенням виконавчого комітету Нестеровської районної ради народних депутатів №478 від 31 грудня 1991 року.

Згідно з п.10.1. Статуту майно споживчого товариства формується з джерел, не заборонених законодавством. Споживче товариство є власником будівель, споруд, корпоративних прав на юридичні особи споживчого товариства, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої, передбаченої цим Статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законодавством.

Позивач звернувся з вимогою про визнання права власності за Куликівським споживчим товариством права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (магазин) літ. А-1 загальною площею 79,2 кв.м. в с. Могиляни, Жовківського району, Львівської області, по вул.. Б.Хмельницького, 23 та на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (магазин) літ. А-1 загальною площею 102, 6 м. кв., що знаходиться в с. Артасів, Жовківського району, Львівської області, по вул. Яремчука, 8.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що зазначені об'єкти тривалий час використовуються споживчим товариством під магазин. Як доказ надається ОСОБА_4 на право постійного користування землею (І - ЛВ №000215), виданий Куликівському споживчому товариству смт. Куликів на території Зіболківської сільської ради народних депутатів у розмірі 0,98 га для розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд відповідно до рішення Зіболківської сільської ради народних депутатів від 11 квітня 1995 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на праві постійного користування землею за №71(оригінал оглянуто у судовому засіданні). Додатком до цього ОСОБА_4 є план зовнішніх меж землекористування, зокрема у с. Артасів площею 0,090 га під магазин «Продукти» та с. Могиляни площею 0,0030 га під магазин «Продукти».

Матеріали справи містять також Технічний звіт з видачі Державного ОСОБА_4 на право постійного користування землею Куликівському споживчому товариству на території Куликівської селищної ради, Зіболківської і Надичівської сільських рад народних депутатів Жовківського району Львівської області від 1995 року, який містить рішення Зіболківської сільської ради народних депутатів Жовківського району Львівської області від 11 квітня 1995 року «Про видачу Державного ОСОБА_4 на право постійного користування землею Куликівському споживчому товариству», ОСОБА_4 установлення та погодження зовнішніх меж землекористування з Планом земельної ділянки Куликівського споживчого товариства с. Артасів, магазин «Продукти» та с. Могиляни, магазин «Продукти».

До матеріалів справи позивачем надано Технічні паспорти станом на 12.08.2002 року на згадані вище об»єкти нерухомості, замовником яких виступало Куликівське споживче товариство (оригінали оглянуто в судовому засіданні). Також позивачем долучено довідку правління Куликівського споживчого товариства від 09.03.2016 року та довідку голови правління Жовківської райспоживспілки від 13.05.2016р. про те, що будівлі магазинів у с. Артасів, вул. Яремчука, 8 та с. Могиляни, вул.. Б.Хмельницького, 23 дійсно перебувають у постійному користуванні відповідно з 1967 та 1970 років і обліковуються на балансі Куликівського споживчого товариства.

Факт користування Куликівським споживчим товариством приміщеннями магазинів у с. Артасів, вул.. Яремчука, 8 та с. Могиляни, вул. Б.Хмельницького, 23 та їх перебування на обліку за вказаним товариством не заперечується відповідачем належними та допустимими доказами.

Незважаючи на звернення позивача до відповідача про оформлення права власності на зазначені об'єкти (наявні в матеріалах справи), виконавчий комітет Артасівської сільської ради, зокрема, 17 квітня 2016 року відмовив у оформленні права власності на магазини у с.Артасів, вул.. Яремчука, 8 та с. Могиляни, вул.. Б.Хмельницького, 23 за Куликівським споживчим товариством.

У відзивах від 22.07.16р. та 13.10.2016 р. відповідач заперечує проти позову з підстав відсутності належних та допустимих доказів. При цьому наголошує, зокрема, що платіжне доручення №252 від 31 грудня 1968р. як доказ перерахування коштів за одержаний магазин у с. Могиляни належним чином не оформлений.

Суд критично оцінює зазначене платіжне доручення з огляду на те, що воно не містить відповідних банківських реквізитів при здійсненні такої фінансової операції.

Позивач також обґрунтовує свої вимоги добросовісним, відкритим та безперервним володінням майном протягом тривалого часу. ОСОБА_3 обставина відповідачем у справі належними та допустимими доказами не спростовується.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України; далі - ЦК).

Відповідно до ст..328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок. Власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності. Власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством. Власність спілок споживчих товариств утворюється з майна, переданого їх членами, коштів, одержаних від господарської діяльності підприємств і організацій спілки, реалізації цінних паперів та іншої діяльності. Суб'єктами права власності споживчої кооперації є члени споживчого товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також юридичні особи, частка яких у власності визначається відповідними статутами.

Відповідно до ч.5 ст..376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Однією з правових підстав визнання права власності на об»єкти нерухомості позивач зазначає положення ст..391 ЦК України.

Відповідно до положень цієї статті право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державні реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Судом враховуються як, належні, докази, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою, зокрема ОСОБА_4 на право постійного користування землею (І - ЛВ №000215), виданий Куликівському споживчому товариству смт. Куликів на території Зіболківської сільської ради народних депутатів у розмірі 0,98 га для розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд відповідно до рішення Зіболківської сільської ради народних депутатів від 11 квітня 1995 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №71, додатком до якого є план зовнішніх меж землекористування, зокрема у с. Артасів площею 0,090 га під магазин «Продукти» та с. Могиляни площею 0,0030 га під магазин «Продукти»; Технічний звіт з видачі Державного ОСОБА_4 на право постійного користування землею Куликівському споживчому товариству на території Куликівської селищної ради, Зіболківської і Надичівської сільських рад народних депутатів Жовківського району Львівської області від 1995 року, який містить рішення Зіболківської сільської ради народних депутатів Жовківського району Львівської області від 11 квітня 1995 року «Про видачу Державного ОСОБА_4 на право постійного користування землею Куликівському споживчому товариству», ОСОБА_4 установлення та погодження зовнішніх меж землекористування з Планом земельної ділянки Куликівського споживчого товариства с. Артасів, магазин «Продукти» та с. Могиляни, магазин «Продукти».

Також позивачем надано ОСОБА_4 приймання виконаних робіт по об'єкту сільмаг Артасів, де замовником визначено Нестеровське РПС, підрядником колгосп «Жовтень», що підписаний та скріплений печатками сторін. Факт будівництва нерухомого майна в с. Могиляни по вул.. Б.Хмельницького, 23 та в с.Артасів, по вул.. Яремчука, 8 в 70 ті роки колгоспом «Жовтень» відповідачем не заперечується (див. відзив на позов).

Поряд з тим, належних та допустимих доказів будівництва нерухомого майна в с. Могиляни по вул.. Б.Хмельницького, 23, прийняття об'єктів в експлуатацію саме позивачем суду не надано.

До матеріалів справи позивачем надано Технічні паспорти станом на 12.08.2002 року на згадані вище об'єкти нерухомості, замовником яких виступало Куликівське споживче товариство (оригінали оглянуто в судовому засіданні). Також позивачем долучено довідку правління Куликівського споживчого товариства від 09.03.2016 року та довідку голови правління Жовківської райспоживспілки від 13.05.2016р. про те, що будівлі магазинів у с. Артасів, вул.. Яремчука, 8 та с. Могиляни, вул.. Б.Хмельницького, 23 дійсно перебувають у постійному користуванні відповідно з 1967 та 1970 років і обліковуються на балансі Куликівського споживчого товариства.

Однією з підстав позову названо набуття права власності на згадані вище об'єкти нерухомості за набувальною давністю.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

Виходячи з цієї норми матеріального права, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності. Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено.

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна.

Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Судом встановлено, що позивач добросовісно, відкрито та безперервно користується спірним майном. Зокрема, це підтверджується ОСОБА_4 на право постійного користування землею (І - ЛВ №000215), виданого Куликівському споживчому товариству смт. Куликів на території Зіболківської сільської ради народних депутатів у розмірі 0,98 га для розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд відповідно до рішення Зіболківської сільської ради народних депутатів від 11 квітня 1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №71, додатком до якого є план зовнішніх меж землекористування, зокрема у с. Артасів площею 0,090 га під магазин «Продукти» та с. Могиляни площею 0,0030 га під магазин «Продукти»; Технічним звітом з видачі Державного ОСОБА_4 на право постійного користування землею Куликівському споживчому товариству на території Куликівської селищної ради, Зіболківської і Надичівської сільських рад народних депутатів Жовківського району Львівської області від 1995 року, який містить рішення Зіболківської сільської ради народних депутатів Жовківського району Львівської області від 11 квітня 1995 року «Про видачу Державного ОСОБА_4 на право постійного користування землею Куликівському споживчому товариству», ОСОБА_4 установлення та погодження зовнішніх меж землекористування з Планом земельної ділянки Куликівського споживчого товариства с. Артасів, магазин «Продукти» та с. Могиляни, магазин «Продукти»; ОСОБА_4 приймання виконаних робіт по об'єкту сільмаг Артасів, де замовником визначено Нестеровське РПС, підрядником колгосп «Жовтень», що підписаний та скріплений печатками сторін; Технічним паспортом станом на 12.08.2002 року на згадані вище об'єкти нерухомості, замовником яких виступало Куликівське споживче товариство; довідкою правління Куликівського споживчого товариства від 09.03.2016 року та довідкою голови правління Жовківської райспоживспілки від 13.05.2016р. про те, що будівлі магазинів у с. Артасів, вул.. Яремчука, 8 та с. Могиляни, вул.. Б.Хмельницького, 23 дійсно перебувають у постійному користуванні відповідно з 1967 та 1970 років і обліковуються на балансі Куликівського споживчого товариства.

Зазначені обставини відповідачем у справі належними та допустимими доказами не спростовано.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Як зазначено відповідачем-2 у відзиві ( вх.№ 40995/16 від 13.10.2016р.) два об'єкти спірного нерухомого майна збудовані колгоспом «Жовтень» в 70-ті роки «в минулому столітті». Доказів належності спірного майна за колгоспом «Жовтень», його існування на час розгляду справи, як юридична особа, доказів правонаступництва сторонами не надано, а судом не встановлено.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про визнання права власності за позивачем - Куликівським споживчим товариством - права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (магазин) літ. А-1 загальною площею 79,2 кв.м. в с. Могиляни, Жовківського району, Львівської області, по вул.. Б.Хмельницького, 23 та на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (магазин) літ. А-1 загальною площею 102, 6 м. кв., що знаходиться в с. Артасів, Жовківського району, Львівської області, по вул. Яремчука, 8.

Щодо позовних вимог до відповідача-1, суд зазначає.

Відповідно до п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин (п.4.2.5).

Судом встановлено та з'ясовано в судовому засіданні, що записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо виконавчого комітету Артасівської сільської ради не знайдено.

Відповідно до п.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що в позовних вимогах до відповідача-1 - Виконавчого комітету Артасівської сільської ради провадження у справі слід припинити на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України .

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на викладені вище обставини в їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позову частково.

Судовий збір згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача-2.

На підставі викладеного та керуючись ст.41 Конституції України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 16, 344 Цивільного кодексу України та ст.ст. 22, 33, 34, 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати за Куликівським споживчим товариством (80362, смт. Куликів, Жовківський район, Львівська область, вул. Загорода, буд. 1; ідентифікаційний код 01758963) право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (магазин) літ. А-1 загальною площею 79,2 кв.м. в с. Могиляни, Жовківського району, Львівської області, по вул. Б.Хмельницького, 23.

3. Визнати за Куликівським споживчим товариством (80362, смт. Куликів, Жовківський район, Львівська область, вул. Загорода, буд. 1; ідентифікаційний код 01758963) право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (магазин) літ. А-1 загальною площею 102, 6 м. кв., що знаходиться в с. Артасів, Жовківського району, Львівської області, по вул. Яремчука, 8.

4. Стягнути з Артасівської сільської ради (80361, с. Артасів, Жовківський район, Львівська область, вул. Яремчука, буд. 72; ідентифікаційний код 22357493) на користь Куликівського споживчого товариства (80362, смт. Куликів, Жовківський район, Львівська область, вул. Загорода, буд. 1; ідентифікаційний код 01758963) 2 756,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Припинити провадження у справі щодо позовних вимог до Виконавчого комітету Артасівської сільської ради.

6. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 21.11.2016р.

Суддя Коссак С.М.

СудГосподарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення16.11.2016
Оприлюднено24.11.2016
Номер документу62846902
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/1790/16

Рішення від 16.11.2016

Господарське

Господарський суд Львівської області

Коссак С.М.

Ухвала від 31.10.2016

Господарське

Господарський суд Львівської області

Коссак С.М.

Ухвала від 17.10.2016

Господарське

Господарський суд Львівської області

Коссак С.М.

Ухвала від 03.10.2016

Господарське

Господарський суд Львівської області

Коссак С.М.

Ухвала від 19.09.2016

Господарське

Господарський суд Львівської області

Коссак С.М.

Ухвала від 29.08.2016

Господарське

Господарський суд Львівської області

Коссак С.М.

Ухвала від 29.08.2016

Господарське

Господарський суд Львівської області

Коссак С.М.

Ухвала від 05.07.2016

Господарське

Господарський суд Львівської області

Коссак С.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні