Рішення

від 15.11.2016 по справі 922/3731/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2016 р.Справа № 922/3731/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро до Споживчого товариства "Садівничий кооператив "Червона Нива", с. Червона Нива простягнення коштів за участю представників сторні:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 5018-К-О від 14.09.2016 року);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Споживчого товариства "Садівничий кооператив "Червона Нива" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 77 760, 18 грн., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 20 000, 00 грн., заборгованість за відсотками 23 926, 41 грн., заборгованість по комісії 5 219, 11 грн. заборгованість по пені - 28 614, 66 грн. та до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору банківського обслуговування б/н відповідно заяви про відкриття рахунку та картки із зразками підписів і відбитку печатки від 18.07.2011 року згідно якого позивач відкрив відповідачу поточний рахунок № 26005060384326.

Ухвалою господарського суду від 04.11.2016 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.11.2016 року.

Уповноважений представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи відповідно до пункту 3.9.1. Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

15.11.2016 року позивач через канцелярію суду надав клопотання вх. № 38829 про долучення документів до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав викладених у позовній заяві та наданих до суду додаткових документах та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2016 року про порушення провадження у справі сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи викладене, а також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статей 4-3 та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.11.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 18.07.2011 року між публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (далі -позивач, банк) та Споживчим товариством "Садівничий кооператив "Червона Нива" (далі - відповідач) на підставі заяви про відкриття рахунку та картки із зразками підписів і відбитку печатки від (т. 1, а.с. 12) було укладено договір банківського обслуговування б/н (надалі - Договір), згідно якого позивач відкрив відповідачу поточний рахунок № 26005060384326, на який було встановлено кредитний ліміт.

Відповідно до вказаної заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки, банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із цією анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16. умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до В«Умов і правил надання банківських послугВ» (або у формі В«Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печаткиВ» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі (т. 1, а.с. 15).

Згідно з частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до пунктів 3.2.1.1.1., 3.2.1.1.3. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надасться на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта. Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (т. 1, а.с. 14).

Згідно пункту 3.2.1.1.6. Умов, ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк. Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Згідно пункту 3.2.1.1.16. Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до В«Умов і правил надання банківських послугВ» (або у формі В«Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печаткиВ» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Пунктами 3.2.1.4.1.1., 3.2.1.4.1.2., 3.2.1.4.1.3, 3.2.1.4.1.4., визначено, що за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - «період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню»), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку необнулення дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення.

Під В«непогашенням кредитуВ» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня зобов'язань (т. 1, а.с. 21).

Відповідно до пункту 3.2.1.4.9. Умов, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (т. 1, а.с. 22).

Позивач свої зобов'язання виконав належним чином та у повному обсязі, за договором банківського обслуговування б/н від 18.07.2011 року, надавши відповідачу кредитний ліміт.

Як зазначає позивач, публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" свої зобов'язання за договором банківського обслуговування б/н відповідно заяви про відкриття рахунку та картки із зразками підписів і відбитку печатки від 24.07.2013 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачу встановлений кредитний ліміт у розмірі 20 000,00 грн.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за ОСОБА_2 банківського обслуговування б/н відповідно заяви про відкриття рахунку та картки із зразками підписів і відбитку печатки від 24.07.2013 року, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка за розрахунком позивача станом на 25.10.2016 року складає: 77 760, 18 грн., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 20 000, 00 грн., заборгованість за відсотками 23 926, 41 грн., заборгованість по комісії 5 219, 11 грн. заборгованість по пені - 28 614, 66 грн. (т. 1, а.с. 32-33).

Як вбачається з наданої позивачем ОСОБА_3 з 24.07.2013 року по 25.10.2016 року по рахунку відповідача кредит обліковується на рахунку прострочених сум (т. 1, а.с. 25-31).

Відповідачем не надано доказів на спростування факту неналежного виконання ним прийнятих на себе зобов'язань за договором банківського обслуговування б/н відповідно заяви про відкриття рахунку та картки із зразками підписів і відбитку печатки від 18.07.2011 року в частині повного та своєчасного погашення кредитної заборгованості, сплати процентів за користування кредитом та комісії, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (статті 174 Господарського кодексу України).

Згідно з частинами 1 і 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить статті 526 Цивільного Кодексу України.

У відповідності до статті 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 3.2.1.4.2. умов передбачено, що відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених пунктами 3.2.1.1.1., 3.2.1.1.6., 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.2.4., 3.2.1.2.2.5., 3.18.2.3.4., 3.2.1.2.2.17, Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в пункті 3.2.1.1.13 (за винятком випадку реалізації Банком права зміни умов, встановленого пунктом 3.2.1.1.8) (т. 1, а.с. 22).

Згідно пункту 3.2.1.4.3. умов, сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з пунктів 3.3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2, проводить в порядку, зазначеному в пунктах 3.2.1.1.1., 3.2.1.2.1.4., 3.2.1.2.2.8. Відсотки несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розірвання кредиту згідно пункту 3.2.1.2.3.4.). Сплата відсотків може бути проведена клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому законом порядку (т. 1, а.с. 22).

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частини 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідно до умов договору банківського обслуговування № б/н від 18.07.2011 року позивачем відповідачу нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами.

Загалом, станом на 25.10.2016 року за відповідачем рахується 77 760, 18 грн., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 20 000, 00 грн., заборгованість за відсотками 23 926, 41 грн. за період з 01.07.2014 року по 25.10.2016 року, заборгованість по комісії 5 219, 11 грн. за період з 01.07.2014 року по 25.10.2016 року (т. 1, а.с. 32-33).

Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем ОСОБА_2 та вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких підстав, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 20 000,00 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 23 926, 41 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 5 219, 11 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. ОСОБА_2 або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (частина 1 статті 552 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно пункту 3.2.1.5.1. умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктів 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту , передбачених пунктів 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого пунктів 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні (т. 1, а.с.23).

Пунктом 3.2.1.5.4. умов, встановлено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої пунктами 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Відповідно до пункту 3.2.1.5.7., умов, терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років (т. 1, а.с. 23).

У відповідності до статті З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України також встановлено, що пеня за прострочу платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв'язку із невиконанням у строк зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом по договору банківського обслуговування, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 28 614,66 грн. за період з 01.11.2013 року по 25.10.2016 року.

Враховуючи викладене, перевіривши порядок та період за який нараховано пеню, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені є обґрунтований та відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» та умовам договору. За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 28 614,66 грн. за період з 01.11.2013 року по 25.10.2016 року, є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Враховуючи, що у відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору банківського обслуговування б/н відповідно заяви про відкриття рахунку та картки із зразками підписів і відбитку печатки від 18.07.2011 року згідно якого позивач відкрив відповідачу поточний рахунок № 26005060384326 та діючого законодавства, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення із відповідача 77 760, 18 грн., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 20 000, 00 грн., заборгованість за відсотками 23 926, 41 грн. за період з 01.07.2014 року по 25.10.2016 року, заборгованість по комісії 5 219, 11 грн. за період з 01.07.2014 року по 25.10.2016 року, заборгованість по пені - 28 614, 66 грн. за період з 01.11.2013 року по 25.10.2016 року, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача у розмірі 1 378,00грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Споживчого товариства "Садівничий кооператив "Червона Нива" (62161, Харківська обл., Богодухівський р-н., сел. Червона Нива, вул. Радянська, буд. 1, ЄДРПОУ 37487241) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість відповідно до поточного рахунку № 26005060384326 у розмірі 77 760, 00 грн. (з яких: заборгованість за кредитом - 20 000,00 грн., заборгованість за відсотками - 23 926,41 грн., заборгованість по комісії - 5 219, 11 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 28 614,66 грн.) та судовий збір у сумі 1 378,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_4