Рішення

від 16.11.2016 по справі 922/3189/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2016 р.Справа № 922/3189/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колд Майнд", м. Київ до Приватного підприємства "Євростиль", м. Харків простягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № б/н від 17.08.2016 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 1 від 03.10.2016 року).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колд Майнд" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Приватного підприємства "Євростиль" (відповідач) про стягнення коштів у сумі 39 000, 00 грн. та до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 1/16 про надання послуг щодо розробки бізнес-плану від 10.01.2016 року у частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою суду від 26.09.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 11.10.2016 року.

У межах строків визначених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні 15.11.2016 року оголошено перерву до 16.11.2016 року.

10.10.2016 року відповідач через канцелярію суду надав відзив вх. № 33263 на позовну заяву у якому зазначає. що заборгованість не може бути погашена у зв'язку із погіршенням фінансового стану і відсутності грошових коштів на рахунку Приватного підприємства "Євростиль". На цей час власником відповідача було прийнято рішення про ліквідацію підприємства та призначення ліквідатора, крім того, приймаються ліквідатором заяви всіх кредиторів з метою їх подальшого розгляду та прийняття рішення про погашення заборгованості.

11.10.2016 року позивач через канцелярію суду надав правове обґрунтування позовної заяви вх. № 33557 та документи для долучення до матеріалів справи.

15.11.2016 року відповідач через канцелярію суду надав додаткові пояснення вх. № 38791 у яких зазначає, що відповідач визнає вимоги позивача на загальну суму 39 000,00 грн., що підтверджується включенням до податкової звітності кредиторської заборгованості перед позивачем. Відповідач знаходиться в процедурі ліквідації, яка була запроваджена рішенням власника від 02.06.2016 року. Було затверджено процедуру ліквідації відповідача відповідно до статей 105, 111 Цивільного кодексу України та статті 59 Господарського кодексу України. Для подання вимог кредиторів встановлено строк два місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення відповідача шляхом ліквідації за рішенням засновників. Після закінчення встановленого терміну на звернення кредиторів, ліквідатором було складено проміжний ліквідаційний баланс станом на 10.09.2016 року та складено реєстр вимог кредиторів, що заявилися в цей строк, цей реєстр є додатком до проміжного ліквідаційного балансу у відповідності до статті 111 Цивільного кодексу України. вимоги позивача були включені до проміжного ліквідаційного балансу та до переліку вимог кредиторів. Про що було повідомлено усіх кредиторів. За результатами проведення ліквідаційної процедури, ліквідатором було встановлено про недостатність майна для задоволення вимог позивача про що також було його повідомлено. На даний час ліквідаційна процедура триває та надав документи для долучення до матеріалів справи.

15.11.2016 року позивач через канцелярію суду надав правове обґрунтування обраного способу захисту вх. № 38793 та документи для долучення до матеріалів справи.

15.11.2016 року позивач через канцелярію суду надав пояснення вх. № 38794 щодо ведення журналу реєстрації вхідної кореспонденції позивача.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав викладених у наданому до суду позові та додаткових письмових поясненнях та просив суд позові задовольнити у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача надав пояснення щодо наданого відзиву та додаткових документів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Згідно із частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов’язку по доведенню своєї правової позиції.

Так, наявні у матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.11.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, 10.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колд Майнд" (далі-позивач, виконавець) та Приватним підприємством "Євростиль" (далі-відповідач, замовник) було укладено договір № 1/16 про надання послуг щодо розробки бізнес-плану (т. 1, а.с. 7).

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що строк дії укладеного договору з 10.01.2016 року по 10.02.2016 року.

Відповідно до пункту 1.1. предметом договору є надання виконавцем послуг замовнику і у формі розроблення бізнес -плану Приватного підприємства "Євростиль".

Зміст, обсяг, терміни надання послуг, визначаються замовником, що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2. договору).

За змістом пункту 2.2. договору, загальна сума по договору складає 39 000,00 грн., у тому числі ПДВ 6 500, 00 грн.

Замовник сплачує вартість послуг із розробки та підготовки бізнес-плану в строк не більше трьох банківських днів після підписання акту здачі-приймання надання послуг (пункт 2.3. договору).

Відповідно до умов пункту 3.1. договору, сторони погодили, що після надання послуг виконавець представляє замовнику акт здачі-прийому наданих послуг з примірником бузнес-плану, який погоджується та підписується замовником і скріплюється печаткою.

За твердженням позивача, відповідні зобов'язання за договором виконано у повному обсязі на загальну суму 39 000,00 грн., у відповідності до акту № 1 від 10.02.2016 року прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) до договору про надання послуг з розробки бізнес - плану № 1/16 від 10.01.2016 року підписаного сторонами та скріпленого печатками сторін (т. 1, а.с. 8) та рахунком -фактурою № 01/02 від 10.02.2016 року на суму 39 000, 00 грн. (т. 1, а.с. 9).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги складає 39 000, 00 грн.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків станом на 11.07.2016 року підписаний сторонами та скріплений печаткою підприємства відповідача сальдо на користь позивача становить 39 000,00 грн. (т. 1, а.с. 10).

Оскільки, відповідач своїх зобов`язань за договором належним чином не виконав та не здійснив оплату наданих послуг у сумі 39 000, 00 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Абзац 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевказані обставини та несплату відповідачем боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 39 000, 00 грн. є обґрунтованими, правомірними, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із доведенням спору до суду із вини відповідача судові витрати у розмірі 1 378, 00 грн. підлягають до стягнення з відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Євростиль" (61001, м. Харків, м-н. Повстання, буд. 7/8, ЄДРПОУ 32248403)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колд Майнд" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 129, оф. 12, ЄДРПОУ 40165589) грошові кошти у розмірі 39 000, 00 грн. та 1 378,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 21.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_3