Постанова

від 15.11.2016 по справі 909/535/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2016 р. Справа № 909/535/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" № 80-01-1598 від 16.08.2016 р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2016 р.

у справі № 909/535/16

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків,

до відповідача: Приватного підприємства "Фірми "ДВД", м. Івано-Франківськ

про зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник

від відповідача: ОСОБА_3 - представник

Права та обов'язки представникам сторін відповідно до ст..ст.20, 22 ГПК України роз'яснено.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81-1 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2016р. у справі №909/535/16 (суддя Шіляк М.А.) в позові ПАТ "Мегабанк" до Приватного підприємства "Фірми "ДВД" про зобов'язання ПП "Фірма "ДВД" передати предмет іпотеки в управління ПАТ "Мегабанк", а саме адміністративно-виробничі будівлі, № 1 в плані Літ. А - основний виробничий корпус площею 3813,5 кв.м., № 2 в плані літ. Б - РМД площею 176.2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи (вул. Дзержинського), будинок 168, а також забезпечити безперешкодний доступ ПАТ "Мегабанк" до предмету іпотеки за іпотечним договором № 05/2008-з від 01.07.2008 р. посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_4 р.н. № 3546, а саме: адміністративно-виробничих будівель, № 1 в плані Літ. А - основного виробничого корпусу площею 3813.5 кв.м., № 2 в плані літ. Б - РМД площею 176,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи (вул. Дзержинського), будинок 168 з метою здійснення позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень Закону України "Про іпотеку", відмовлено.

ПАТ "Мегабанк" подано апеляційну скаргу № 80-01-1598 від 16.08.2016р., в якій просить рішення суду скасувати на прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення прийняте із неправильним застосування норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що ПП "Фірма "ДВД" не виконує умов Кредитного та Іпотечного договорів, зокрема не сплачує грошові кошти згідно з п. 2.4., 4.2.1. Кредитного Договору, не сплачує вчасно відсотки за користування кредитом, не здійснює всі фінансові операції, пов'язані з підприємницькою та господарською діяльністю, виключно через поточні рахунки, відкриті у Публічному акціонерному товаристві "Мегабанк", без згоди Іпотекодержателя передало в оренду майно, що є предметом іпотеки.

Скаржник також зазначає, що йому стало відомо, що станом на поточну дату проводяться роботи з демонтажу приміщень, що передані в іпотеку згідно Іпотечного договору та частина приміщень повністю зруйнована, про що складено акт перевірки заставного майна від 17.06.2016 р. Вчинення дій щодо знищення нерухомого майна, яке є предметом іпотеки свідчить про відсутність у відповідача наміру та можливості виконати прийняті на себе зобов'язання.

Також, скаржник зазначає, що він вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, разом з тим законодавством України не вимагається складання окремого документу, який передбачає прийняття такого рішення.

Скаржник вважає, що оскільки ним набуто право звернення стягнення на предмет іпотеки та вчинено всі необхідні дії для позасудового звернення стягнення, суд невірно встановив обставини справи та допустився порушення норм матеріального права.

ПП «Фірма «ДВД» у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:27.06.2008р. між сторонами у справі укладено кредитний договір № 05/2008 зі змінами та доповненнями, відповідно до якого Приватному підприємству "Фірма "ДВД" на придбання основних засобів та поповнення обігових коштів було надано грошові кошти (відкрито відновлювальну кредитну лінію), у розмірі 500 000,00 дол. США на строк з 01.07.2008 р. до 26.06.2013 р. зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 15% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 05/2008 від 27.06.2008 р. між Публічним акціонерним товариством "Мегабанк" (іпотекодержатель) та Приватним підприємством "Фірма "ДВД" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 05/2008-3 від 01.07.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про що зроблено реєстровий запис № 3546 від 01.07.2008р. зі змінами від 25.07.2013 р. та зі змінами від 05.05.2015 р., відповідно до якого в забезпечення своєчасного виконання клієнтом своїх зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець передав у заставу банку наступне майно: адміністративно-виробничі будівлі № 1 в плані Літ. А - основний виробничий корпус площею 3813,5 кв.м., № 2 в плані літ. Б - РМД площею 176,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи (вул. Дзержинського), будинок 168.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.01.2016 р. на адресу Приватного підприємства "Фірма "ДВД" направлено вимогу вих. № 92-540 від 28.12.2015 р. щодо усунення порушень умов кредитного договору № 05/2008 від 27.06.2008 р. та умов іпотечного договору № 05/2008-3 від 01.07.2008 р., згідно якої позивач вимагав сплатити заборгованість за кредитним договором, а у випадку невиконання добровільно звільнити предмет іпотеки протягом одного місяця з моменту отримання вимоги буде звернуто стягнення на предмет іпотеки. Докази направлення вимоги містяться в матеріалах справи. Вимогу отримано головним бухгалтером Приватного підприємства "Фірма "ДВД" ОСОБА_5

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1 та 3 ст. 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом (ч. 1 ст. 34 Закону України "Про іпотеку").

Частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Отже, враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що передача предмету іпотеки в управління можлива лише після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки (ст. 34 Закону України "Про іпотеку").

В матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Твердження позивача про те, що таким рішенням є вимога від 28.12.2015 р. про усунення порушень умов кредитного договору та іпотечного договору є помилковим, оскільки ці поняття розрізняє ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" та передбачає окреме надіслання вимоги та окремо можливість після спливу тридцятиденного строку прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже враховуючи наведене, судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов»язання відповідача передати предмет іпотеки в управління ПАТ "Мегабанк" та забезпечення безперешкодного доступу ПАТ "Мегабанк" до предмету іпотеки за іпотечним договором № 05/2008-з від 01.07.2008 р. з метою здійснення позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини та правомірно відмовлено у задоволенні вищезазначених позовних вимог.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, скаржником належними та допустимими доказами не доведено підставність позовних вимог.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення суду прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

У відповідності до приписів ст.49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.08.2016р. у справі №909/535/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.