Постанова

від 01.03.2016 по справі 804/8534/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 р. Справа № 804/8534/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія Україна" до Дніпропетровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 19.03.15 р. № НОМЕР_1, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екологія Україна" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 19.03.15 р. № НОМЕР_1 зі збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вітчизняних товарів (роботах, послугах), 14010100, 274 690 грн. 50 коп. (двісті сімдесят чотири тисячі шістсот дев'яносто) грн. 50 коп., із них сума грошового зобов'язання за основним платежем 183127 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 91563 грн. 50 коп.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2015 року було відкрито провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що контролючим органом при складанні Акту перевірки №87/2204/32576064 від 19.02.2015 року не були взяті до уваги всі об'єктивні чинники, а тому висновок про непідтвердження господарських операцій та їх нереальність є безпідставним, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

01.03.2016 року представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач у судових засіданнях, які відублися 24.07.2015р., 31.07.2015р., 16.09.2015р., 21.10.2015р. проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Враховуючи клопотання позивача, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у письмовому провадженні, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4, ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

З 16.02.2015р по 19.02.2015 року посадовими особами Дніпропетровської ОДПІ на підставі п.п78.1.1 п.п78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та згідно наказу від 12.02.2015р. №87, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ В«Екологія УкраїнаВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ В«ТОРГОПТКОМВ» (код ЄДРПОУ 39215903) за жовтень 2014 року, по результатам якої складений Акт №87/2204/32576064 В«Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ В«ЕКОЛОГІЯ УКРАЇНАВ» (код ЄДРПОУ 32576064) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ В«ТОРГОПТКОМВ» (код 39215903) за жовтень 2014 рокуВ» , яким зафіксовано наступні порушення:

- за результатами перевірки ТОВ В«Екологія УкраїнаВ» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ В«ТОРГОПТКОМВ» , їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність обєктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій з ТОВ В«ТОРГОПТКОМВ» за жовтень 2014 року;

- на порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ В«Екологія УкраїнаВ» занижено податок на додану вартість за жовтень 2014 року всього на суму 183126,7 грн., у звязку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ В«ТОРГОПТКОМВ» .

На підставі акту перевірки податковим органом 19.03.15р. винесено податкове повідомлення-рішення форми В«РВ» № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суми грошового зобовязання з податку на додану вартість із вітчизняних товарів (роботах, послугах), 14010100, 274 690 грн. 50 коп. (двісті сімдесят чотири тисячі шістсот дев'яносто) грн. 50 коп., із них сума грошового зобов'язання за основним платежем 183127 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 91563 грн. 50 коп.

Позивач, не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, подав на адресу ОДПІ відповідні заперечення № 099 від 06.03.2015р. На що було отримано відповідь ОДПІ, якою висновки до акту перевірки залишено без змін.

Також ТОВ В«Екологія УкраїнаВ» було подано скаргу до Головного управління державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області № 125 від 06.04.2015 року.

Рішенням №5450/10/04-36-10-07-09 від 28.05.2015 p., отримане від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, податкове повідомлення-рішення Форми В«РВ» від 19.03.2015 року № НОМЕР_1 зі збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість із вітчизняних товарів (роботах, послугах), 14010100, 274 690 грн. 50 коп. (двісті сімдесят чотири тисячі шістсот дев'яносто) грн. 50 коп., із них сума грошового зобов'язання за основним платежем 183127 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 91563 грн. 50 коп. залишено без змін, а скаргу платника податків - без задоволення.

Також ТОВ В«Екологія УкраїнаВ» було подано скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої було прийнято Рішення про розгляд скарги №12736/6/99-99-10-01-01-25 від 18.06.2015 року, яким податкове повідомлення-рішення Форми В«РВ» від 19.03.2015 року № НОМЕР_1 зі збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість із вітчизняних товарів (роботах, послугах), 14010100, 274 690 грн. 50 коп. (двісті сімдесят чотири тисячі шістсот дев'яносто) грн. 50 коп., із них сума грошового зобов'язання за основним платежем 183127 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 91563 грн. 50 коп. та Рішення №5450/10/04-36-10-07-09 від 28.05.2015 p. Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишено без змін.

Судом встановлено, що ТОВ В«Екологія УкраїнаВ» в жовтні 2014 року перебувало в господарських відносинах з TOB В«ТОРГОПТКОМВ» (далі - контрагент) на підставі договору, № 10/Т від 01.10.2014 р., відповідно до умов якого останній прийняв на себе обов'язки передати у власність, а ТОВ В«Екологія УкраїнаВ» прийняти та сплатити товар, у асортименті, у кількості та по цінам, вказаним у Специфікаціях.

Поставка товару ТОВ В«Екологія УкраїнаВ» проводиться на умовах доставки товару у пункт, вказаний покупцем, відповідно до ІНКОТЕРМС 2010.

Як встановлено з акту перевірки, перевірку позивача було проведено з урахуванням інформації баз даних ОДПС, а саме: База даних В«Системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА УкраїниВ» , АІС В«Реєстр платників податківВ» , АІС В«ПодаткиВ» , ІС В«ПБВ» , згідно яких встановлено, що одним з постачальників ТОВ В«Екологія УкраїнаВ» за жовтень 2014 року є підприємство TOB В«ТОРГОПТКОМВ» , а також наданих позивачем на запит Дніпропетровської ОДПІ наступних копій бухгалтерських та первинних документів: договір купівлі-продажу, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку 681 В«Розрахунки з вітчизняними постачальникамиВ» , свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Також, актом перевірки встановлено, що ТОВ В«Екологія УкраїнаВ» придбану начеб-то у TOB В«ТОРГОПТКОМВ» у жовтні 2014 року продукцію використовувала для ведення господарської діяльності, що суперечить висновку податкового органу про безтоварність господарських операцій.

На підтвердження виконання вищезазначеного договору позивачем до суду надано копію цього договору та специфікація до нього, копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують господарські операції з придбання товарів у TOB В«ТОРГОПТКОМВ» : податкові накладні: №40 від 01.10.14р.; №41 від 02.10.14р.; №42 від 03.10.14р., №43 від 06.10.14р. №44 від 07.10.14р., №45 від 08.10.14р., №46 від 09.10.14р., №47 від 10.10.14р., №48 від 13.10.14р., №49 від 14.10.14р., №50 від 15.10.14р., №51 від 16.10.14р., №52 від 17.10.14р., №53 від 20.10.14р., № 54 від 21.10.14р., №55 від 22.10.14р.; №56 від 23.10.14р.; №57 від 24.10.14р.; №58 від 27.10.14р.; №59 від 28.10.14р.; №60 від 29.10.14р.; №61 від 30.10.14р.; №62 від 31.10.14р.; товарно-транспортні накладні за жовтень 2014 р.; копії актів приймання-передання товарів (робіт, послуг).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпунктом "а" п.198.1 якої передбачено право на віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наявних у справі первинних документів, які також досліджувались під час перевірки, що підтверджується актом перевірки, за господарськими операціями позивача з вищенаведеним контрагентом вбачається, що вони складені у відповідності до законодавства України.

Жодних зауважень щодо їх оформлення в акті перевірки також не зазначено.

Стосовно твердження відповідача про те, що TOB В«Екологія УкраїнаВ» неналежно оформило товарно-транспортні накладні на отриманий товар, а саме: відсутні реєстраційні номери транспортів, якими відбувалось транспортування товару від ТОВ "ТОРГОПТКОМ" до ТОВ "Екологія Україна"; відсутні підписи водіїв, які здійснювали транспортування товару; відсутні П.І.Б. та підпис бухгалтера; відсутні номери посвідчень водіїв, то слід зазначити, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку податкового кредиту платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо відсутності заповнення у товарно-транспортних накладних реєстраційного номеру транспортних засобів, які були залучені для перевезення товару, відсутності підписів водіїв, які здійснювали транспортування товару, П.І.Б. та підпису бухгалтера, номерів посвідчень водіїв, з огляду на те, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Більш того, вони не є підставою для висновку про неправомірність формування податкового кредиту.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Надані первинні документи відповідають сутності та несуть доказовість відносно змісту здійснених господарських операцій.

Стосовно посилання Дніпропетровської ОДПІ на той факт, що податкові накладні, виписані ТОВ В«ТОРГОПТКОМВ» на адресу ТОВ В«Екологія УкраїнаВ» , не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, то відповідно до абз. 11 підрозділу 2 розділу XX 73 Податкового кодексу України - реєстрація податкових накладних платником податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень. Так як специфіка договірних взаємовідносин сторін передбачала доставку товару партіями, транспортом продавця, то це передбачало здійснення рейсів. В звязку з тим, що сторони підписували акти приймання передачі товару, то за першою подією виписувалась податкова накладна. Так як її сума не перевищувала 10 тисяч гривень, то її реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних чиним податковим законодавством України не вимагається.

Також суд критично оцінює твердження податкового органу, зазначаеного в акті перевірки, про те, що перевізником у наданих товарно-транспортних накладних зазначено ТОВ "ТОРГОПТКОМ", юридична адреса якого: 61002, Харківська область, Київський р-н, вул. Червонопрапорна, буд. 5, тоді як товар який було реалізовано на ТОВ "Екологія Україна" у жовтні 2014 року відправлявся за адресою - вул. Набережна-Заводська, 64, м. Дніпропетровськ, а постачальники, які могли бути залучені ТОВ "ТОРГОПТКОМ" у поставці товару з даної адреси - відсутні та згідно інформації, отриманої з АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України ТОВ "ТОРГОПТКОМ", на підприємстві не рахується жодного транспортного засобу виходячи з наступного.

Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.11.2015р. № К/800/39524/15 у справі № 814/768/15 судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника податків, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. У світі цієї позиції договори та первинні документи, якими підтверджується їх виконання у даному випадку є належним підтвердженням реальності здійснення операцій між позивачем та його контрагентами.

ПК України та інші акти чинного законодавства України не ставлять виникнення у платника права на податковий кредит або тих чи інших податкових зобов’язань в залежність від стану бухгалтерського чи податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності в нього фондів та інших ресурсів. Позивач, в силу ст. 61 Конституції України, не може нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань його контрагентами, адже поняття В«добросовісний платникВ» , яке вживається в сфері податкових відносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов’язку з контролю за дотриманням його контрагентами правових норм у сфері бухгалтерського та податкового обліку.

Судом встановлено, що на час укладення правочинів позивача із ТОВ В«ТОРГОПТКОМВ» , так і під час їх виконання, сторони були належним чином зареєстрованими в ЄДРПОУ та були платниками податку на додану вартість; ні установчі документи контрагента позивача, ні його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. Вказане відповідачем не спростоване. Позивач вважає договір укладеним у відповідності до вимог чинного законодавства та таким, що спрямований на реальне настання правових наслідків.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а придбаний товар використовувався в господарській діяльності позивача, однак, відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Необхідно зазначити, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість навіть наявність порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, суд звертає увагу на те, що програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Таким чином, використання Дніпропетровською ОДПІ інформації компютерних баз: База даних В«Системи обробки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА УкраїниВ» , АІС В«Реєстр платників податківВ» , АІС В«ПодаткиВ» , ІС В«ПБВ» , не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій.

Щодо твердження податкового органу про ненадання журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей слід зазначити, що Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 №99 В«Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностейВ» , а саме п.13, визначено, що при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Таким чином, відсутність довіреностей (при наявності у підприємства кільцевих довіреностей) не суперечить чиним законодавчим нормам.

Що стосується документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим вимогам до його якості, висновків СЕС, то слід зазначити, що наявність чи відсутність цих документів ніяким чином не фіксується у бухгалтерському та податковому обліку і їх вимагання щодо визнання права на податковий кредит з податку на додану вартість є безпідставним, оскільки це не належить до функцій органів податкової служби та предмету перевірки.

Вичерпний перелік функцій органів державної податкової служби визначено у ст. 19 ПК України, жодним підпунктом якої не встановлено функції щодо здійснення контролю за наявністю документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, висновків СЕС.

Таким чином, ОДПІ зроблено хибні висновки щодо неподання ТОВ В«Екологія УкраїнаВ» документів, які, зокрема, не належать до предмету перевірки, оскільки документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим вимогам до його якості, висновки СЕС не належать до первинних документів, на підставі яких здійснюється відображення господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Відповідно до положень ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав належних доказів та не довів обґрунтованості визначення податкового зобов'язання та правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в свою чергу позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов'язання та оплатив вартість поставленого йому товару, тому у суду є підстави вважати протиправним та таким, що підлягає скасуванню оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.03.2015 року № НОМЕР_1.

Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати слід розподілити відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія Україна" до Дніпропетровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 19.03.15 р. № НОМЕР_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Форми В«РВ» від 19.03.2015 року № НОМЕР_1 зі збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вітчизняних товарів (роботах, послугах), 14010100, 274 690 грн. 50 коп. (двісті сімдесят чотири тисячі шістсот дев'яносто) грн. 50 коп., із них сума грошового зобов'язання за основним платежем 183127 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 91563 грн. 50 коп. прийняте Дніпропетровською обєднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт Ювілейне, вул.Теплична, 13, код ЄДРПОУ 38695676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія Україна" (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, вул.Смоленська, 72, код ЄДРПОУ 32576064, р/р 26005300001227 в АТ «Златобанк», МФО 380612) сплачений судовий збір у розмірі 487грн.20коп. ( чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1