Постанова

від 08.05.2007 по справі 20-5/062-805

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 07 травня 2007 року  

 Справа № 20-5/062-805

                    Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2,

дов. б/н від 12.03.2007 року;

відповідача:

не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу

Фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на ухвалу

господарського суду міста Севастополя (суддя   

Євдокімов І.В.) від 27 березня 2007 року у справі № 20-5/062-805

за позовом           фізичної особи - суб`єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)  

до

Начальника управління у справах захисту прав споживачів міста Севастополя (вул.

6-та Бастіонна, 32, м.Севастополь, 99008)     

                    про визнання

недійсними актів державного органу

ВСТАНОВИВ:                                           Ухвалою від

27.03.2007 року у справі № 20-5/062-805 господарський суд м.Севастополя

відмовив фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у прийнятті позовної заяви.

При прийнятті ухвали, суд першої

інстанції встановив, що позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним акту

Управління у справах захисту прав споживачів м.Севастополя, який є суб`єктом

владних повноважень, у зв`язку з чим, даній спір має вирішуватись в порядку

адміністративного судочинства.     

Не погодившись з ухвалою

господарського суду м.Севастополя, фізична особа - підприємець ОСОБА_1

звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною

скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, як винесену при невірному

застосуванні положень Кодексу адміністративного судочинства України, справу

передати до суду першої інстанції для розгляду по суті позовних вимог.

Представник відповідача у судове

засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, хоча про час та місце

слухання справи був сповіщений належним чином ухвалою від 18.04.2007 року.

Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило. За таких

обставин, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності

начальника Управління у справах захисту прав споживачів міста Севастополя.  

Переглянувши ухвалу суду першої

інстанції в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України,

вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність

застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,

судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних

підстав.

Фізична особа - суб`єкт

підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста

Севастополя із позовною заявою до начальника Управління у справах захисту прав

споживачів м. Севастополя про визнання недійсними актів про накладення стягнень.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих

та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до

початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів

адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського

процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній

інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами

Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини 1

статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція

адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із

суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових

актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті

3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень -

орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи

службова особа, інший суб'єкт при здійснені ними владних управлінських функцій

на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У даному випадку предметом

оскарження є постанова НОМЕР_1, винесена в.о. начальника Управляння у справах

захисту прав споживачів про накладення на СПД ОСОБА_1 стягнення за відмову

споживачеві в реалізації його прав, передбачених нормами Закону України „Про

захист прав споживачів”. При винесенні постанови, відповідач - в.о. начальника

Управляння у справах захисту прав споживачів керувався нормами статей 23, 26

Закону України „Про захист прав споживачів”.

Так, відповідно до пункту 12 статті

26 Закону України „Про захист прав споживачів”, спеціально уповноважений

центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його

територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та

Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про

захист прав споживачів,  забезпечують

реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право

накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством,

адміністративні стягнення.

Із змісту наведених вище норм

вбачається, що Управляння у справах захисту прав споживачів у м.Севастополі є

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту

прав споживачів, якому надані конкретні управлінські функції та повноваження на

основі законодавства, у зв`язку з чим, вказаний орган підпадає під поняття

суб'єкту владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу

адміністративного судочинства України.

Позивач в апеляційній скарзі

посилається на підпункт 3 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного

судочинства України, згідно з яким компетенція адміністративних судів не

поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень

та вважає, що у даному випадку має місце саме адміністративне стягнення у

зв`язку з чим, спір підлягає вирішенню в порядку господарського

судочинства. 

Однак, судова колегія не може

погодитись з такими доводами, оскільки, відповідно до статті 23 Кодексу України

про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення є мірою

відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила

адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до

правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим

правопорушником, так і іншими особами. 

Згідно з частиною 1 статті 9

Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним

правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або

необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок,

власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за

яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

На підставі викладеного, суд першої

інстанції вірно встановив, що відповідач є суб`єктом владних повноважень,

предметом оскарження є його владні управлінські дії, що виразились у винесенні

постанови НОМЕР_1 про накладення стягнення за порушення норм Закону України

„Про захист прав споживачів” та вірно зазначив, що у даному випадку позивач має

звертатись з адміністративним позовом до суду в порядку, передбаченому

положеннями Кодексу  адміністративного

судочинства України.

Згідно з пунктом 1 статті 62

Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у прийнятті

позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Таким чином, судом першої інстанції

вірно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим, підстави для

скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Керуючись статтями 101, 103

п.1,105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи

-суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу

господарського суду міста Севастополя від 27 березня 2007 року у справі №

20-5/062-805 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                 

Судді