Рішення

від 21.11.2016 по справі 160/548/16-ц

ЛОКАЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

права № 160/548/16-ц

Провадження № 2/160/249/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року смт. Локачі

Локачинський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Кідиби Т.О.,

секретар судового засідання - Сташук В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Марковичівської сільської ради Локачинського району Волинської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Марковичівської сільської ради Локачинського району Волинської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 19 серпня 2003 року померла його мати - ОСОБА_2 Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема, земельну ділянку площею 3,25 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Марковичівської сільської ради.

Позивач прийняв спадщину, оскільки на момент відкриття спадщини проживав та був зареєстрований із матір'ю за однією адресою, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку розміром 3,25 га йому було відмовлено нотаріальною конторою у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документа, зокрема, державного акта на право приватної власності на землю, оригінал якого був втрачений спадкодавцем. Представник позивача, звернувшись у відділ Держгеокадастру в Локачинському районі про видачу дубліката державного акта на землю, отримав відмову.

Позивач є єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_2 за заповітом, інших спадкоємців, які б претендували на дане майно, немає.

Просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 3,25 га, кадастровий номер 0722484200:03:000:0356, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Марковичівської сільської ради Локачинського району, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері - ОСОБА_2, яка померла в с. Міжгір'я Локачинського району. Судові витрати у справі просить залишити за ним.

Позивач 21 листопада 2016 року через канцелярію суду подав письмову заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з?явився також, подав заяву про розгляд справи без його участі.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 197 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, оглянувши матеріали спадкової справи № 226/2016 до майна померлої ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла 19 серпня 2003 року, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть серії І-ЕГ № 130759 від 19 серпня 2003 року (а.с.4).

Після її смерті залишилось спадкове майно, що складається, зокрема, із земельної ділянки площею 3,25 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Марковичівської сільської ради Локачинського району, що стверджується довідкою Марковичівської сільської ради № 153 від 07 липня 2016 року (а.с.7), копією державного акта на право приватної власності на землю серії ВЛ № 3440 від 30 липня 2002 року (а.с.15).

Враховуючи, що спадщина після смерті ОСОБА_2 вікрилася 19 серпня 2003 року, при вирішенні питання про її прийняття спадкоємцями застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Згідно із заповітом, посвідченим виконавчим комітетом Марковичівської сільської ради 10 червня 1997 року, зареєстрованим в реєстрі за № 13 та чинним на даний час, ОСОБА_2 все своє майно заповіла позивачу ОСОБА_1 (а.с.5,6).

Як вбачається із довідки Марковичівської сільської ради № 153 від 07 липня 2016 року, позивач проживав та був зареєстрований з померлою за однією адресою, вів спільне господарство, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, а тому вважається таким, що прийняв спадщину відповідно до вимог ч.1 ст. 549 ЦК УРСР.

Родинні відносини позивача і спадкодавця ОСОБА_2 підтверджуються копією свідоцтва про народження позивача (а.с.17).

Із матеріалів спадкової справи № 226/2016 до майна померлої ОСОБА_2 вбачається, що справа заведена за заявою позивача, останній оформив свої спадкові права на земельні ділянки площами: 0,25 га, 0,6698 га, 0,0912 га, що передані для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства та належали спадкодавцю. У видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 3,25 га постановою Локачинської державної нотаріальної контори від 25 жовтня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено, оскільки останнім не було подано відповідного правовстановлюючого документа на земельну ділянку на ім'я померлої ОСОБА_2, а саме: оригіналу державного акта на право власності на землю (а.с. 9).

В ході судового розгляду встановлено, що оригінал державного акта на спірну земельну ділянку був втрачений спадкодавцем. Про даний факт, а також те, що оригінал вказаного державного акта є недійсним, позивач в квітні 2016 року повідомив в Локачинській районній газеті "Селянське життя" (а.с.28). На звернення представника позивача до відділу Держгеокадастру у Локачинському районі про видачу дубліката державного акта було отримано відмову та надано його завірену копію (а.с.8).

Інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно ОСОБА_2 , судом не встановлено.

У відповідності до ч.1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянкупереходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Оскільки на момент відкриття спадщини спадкодавцю ОСОБА_2 належало право власності на земельну ділянку розміром 3,25 га, кадастровий номер 0722484200:03:000:0356, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Марковичівської сільської ради Локачинського району, суд дійшов висновку, що право власності на дане майно переходить до позивача ОСОБА_1 як спадкоємця за заповітом і за ним необхідно визнати право власності на вищезазначену земельну ділянку, а тому позов підлягає до задоволення повністю.

За клопотанням позивача судові витрати у справі слід залишити за ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 549 ЦК УРСР, ст.ст. 3, 392, 1216, 1218, 1225 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 3,25 га, кадастровий номер: 0722484200:03:000:0356, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Марковичівської сільської ради Локачинського району Волинської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері - ОСОБА_2, яка померла 19 серпня 2003 року в с. Міжгір'я Локачинського району Волинської області.

Судові витрати у справі залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області через Локачинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10 - денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Локачинського районного суду Т. О. Кідиба