Рішення

від 21.10.2016 по справі 462/4200/16-ц

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/4200/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 жовтня 2016 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого - судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря Обертас Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Іудейської релігійної громади ОСОБА_2 ВЕІСРАЕЛЬ до ОСОБА_3 та Другої ОСОБА_1 державної нотаріальної контори про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,

встановив:

ОСОБА_1 Іудейська релігійна громада ОСОБА_2 ВЕІСРАЕЛЬ звернулася з позовом в суд, в якому просить встановити факт належності їй правовстановлюючого документа - Свідоцтва АЕР №986236, виданого 12.04.2002 року Державним нотаріусом Другої ОСОБА_1 державної нотаріальної контори ОСОБА_4, про право на спадщину за заповітом на квартиру №3 на вул.Малицької, 6 у м. Львові, яка складається з однієї кімнати житловою площею 19,5 кв.м. та кухні (загальною площею квартири 35,5 кв.м), успадкованої після смерті спадкодавця ОСОБА_5. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 Іудейська релігійна громада ОСОБА_2 ВЕІСРАЕЛЬ має намір реалізувати свої права як власника майна - квартири №3 на вул.Малицької, 6 у м.Львові, успадкованої після смерті спадкодавця ОСОБА_5 На вказану квартиру державним нотаріусом Другої ОСОБА_1 державної нотаріальної контори ОСОБА_4 було видано правовстановлюючий документ - Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, однак у такому допущено помилку в назві релігійної громади, зокрема, у слові ВЕІСРАЕЛЬ. Вказує, що різниця у написані назви є наслідком технічної помилки з боку осіб, які видавали документи. З метою усунення таких розбіжностей позивач письмово звертався до Другої ОСОБА_1 державної нотаріальної контори, однак можливості у такому виправленні немає, зокрема, з відповіді Другої ОСОБА_1 державної нотаріальної контори на звернення позивача вбачається неможливість виправити помилкової назва релігійної громади у свідоцтві на право на спадщину за заповітом в позасудовому порядку.

Суд ухвалив справу розглядати без участі позивача та відповідача - Другої ОСОБА_1 державної нотаріальної контори, які належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи, при цьому представник позивача та завідуюча Другої ОСОБА_1 державної нотаріальної контори представили заяви, в яких просять розглядати справу за їхньої відсутності (заяви в матеріалах справи), що суд вважає за можливе, оскільки це відповідає вимогам ч.2 ст.158 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_3, який був належним чином повідомленим про час, день і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, заяви про розгляд справи з його відсутності не подав, про причини неявки не повідомив.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, в тому числі копію спадкової справи №36, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 8, 9 ст.8 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Згідно з п.п. 1, 3, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо зокрема, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Як вбачається із ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.08.2015 року у справі №6-24528 ск 15, відмовляючи ОСОБА_1 Іудейській релігійній громаді ОСОБА_2 ВЕІСРАЕЛЬ у відкритті провадження у справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд правильно виходив з того, що за змістом глави 6 ЦПК України, якою регламентовано розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав можливо лише відносно фізичних осіб, а не будь-яких суб'єктів. Тому заяви про встановлення таких фактів, що стосуються прав юридичних осіб, не можуть розглядатись в порядку цивільного судочинства в окремому провадженні, а повинні розглядатись в порядку позовного провадження.

Таким чином, позивач - ОСОБА_1 Іудейська релігійна громада ОСОБА_2 ВЕІСРАЕЛЬ є належним суб'єктом звернення до суду з позовною заявою про встановлення юридичного факту.

Судом встановлено, що 12.04.2002 року державним нотаріусом Другої львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, в якому остання посвідчує, що на підставі заповіту, посвідченого Другою ОСОБА_1 державною нотаріальною конторою 09 березня 1998 року і зареєстрованого в реєстрі за №1-571, спадкодавцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5, яка померла 04 грудня 2000 року, є ОСОБА_1 Іудейська релігійна громада «ОСОБА_2 В'Ісроель», що знаходиться в м.Львові, вул.Бр.Міхновських, 4. Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з квартири АДРЕСА_1, що належить померлій на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого ОСОБА_1 міською адміністрацією 22 лютого 1994 року, зареєстрованого у Львівському МБТІ за №6581

Як вбачається із копії спадкової справи №36, заведеної після смерті ОСОБА_5, в заяві про прийняття спадщини від 15 січня 2001 року, заповіті від 09 березня 1998 року ОСОБА_5, свідоцтві про реєстрацію релігійної громади від 30.11.1998 року, дорученні від 11 грудня 1997 року, статуті від 06 листопада 1992 року, та, відповідно, свідоцтві про право на спадщину за заповітом, назва позивача вказана як «ОСОБА_1 Іудейська релігійна громада «ОСОБА_2 В'Ісроель».

09.06.2016 року представник ОСОБА_1 Іудейська релігійна громада ОСОБА_2 ВЕІСРАЕЛЬ ОСОБА_6 подав до Другої ОСОБА_1 державної нотаріальної контори звернення, в якому вказує, що ОСОБА_1 Іудейська релігійна громада ОСОБА_2 ВЕІСРАЕЛЬ має намір реалізувати свої права як власника майна квартири АДРЕСА_2, успадкованої після смерті спадкодавця ОСОБА_5 На вказану квартиру державним нотаріусом Другої ОСОБА_1 державної нотаріальної контори було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Як з'ясувалось, у свідоцтві про право на спадщину за заповітом помилково вказана назва їх релігійної громади, зокрема, допущено помилку у слові ВЕІСРАЕЛЬ (у свідоцтві вказано В'Ісроель). У зв'язку з наведеним просив повідомити про можливість виправлення такої помилки

16 червня 2016 року завідуючий Другої ОСОБА_1 державною нотаріальною конторою надав відповідь за №1082/01-16 представнику позивача на вищевказане звернення, в якому повідомляє, що свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 було видано державним нотаріусом Другої ОСОБА_1 державної нотаріальної контори відповідно до заповіту спадкодавця ОСОБА_5, що заповідала своє майно ОСОБА_1 Іудейській релігійній громаді ОСОБА_2 ВЕІСРАЕЛЬ. В дорученні, викладеному на бланку релігійної громади, підписаному ОСОБА_7 Болд, Головним Рабіном Західної України та м. Львова за вих.№23 від 10.08.2004 року вказано, що ОСОБА_1 Іудейська релігійна громада ОСОБА_2 В'Ісроель довіряє п. Замській Євгенії Павлівні одержати свідоцтво про право на спадщину на ім'я ОСОБА_1 Іудейська релігійна громада ОСОБА_2 В'Ісроель. Згідно з заявою, поданою гр. ОСОБА_8, вона діяла від імені ОСОБА_1 Іудейської релігійної громади ОСОБА_2 В'Ісроель. Враховуючи вищевказане, ОСОБА_1 нотаріальна контора не має підстав для внесення виправлень у свідоцтво про право на спадщину, так як воно було видане відповідно до документів, поданих для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 (а.с.4).

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії Статуту ОСОБА_1 Іудейської релігійної громади ОСОБА_2 ВЕІСРАЕЛЬ, прийнятого Загальними зборами віруючих 06 листопада 1992 року, назва релігійної громади записана як ОСОБА_1 Іудейська релігійна громада ОСОБА_2 ВЕІСРАЕЛЬ.

Згідно наявної в матеріалах справи довіреності, виданої 20 квітня 2016 року, посвідченої головою релігійної громади ОСОБА_9 Шломо, такою ОСОБА_1 Іудейська релігійна громада ОСОБА_2 ВЕІСРАЕЛЬ, податковий номер 20825636, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Братів Міхновських, буд.4, уповноважує, зокрема, ОСОБА_6 виступати від імені та представляти інтереси ОСОБА_1 Іудейської релігійної громади ОСОБА_1 Іудейської релігійної громади ОСОБА_2 ВЕІСРАЕЛЬ, зокрема, в усіх судах України, виключно щодо спадкового майна ОСОБА_1 Іудейської релігійної громади ОСОБА_2 ВЕІСРАЕЛЬ квартири №3 у будинку №6 по вулМалицької у м. Львові (а.с.17).

Крім цього, 01.02.2016 року представник позивача ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_1 обласної державної адміністрації із інформаційним запитом, в якому просив повідомити: яка релігійна громада та/або релігійні громади зареєстровані та/або були зареєстровані за адресою: ОСОБА_10, 4; чи було зареєстровано за вказаною вище адресою дві релігійні громади із схожими назвами з відмінностями в останньому слові, зокрема: ОСОБА_1 Іудейська релігійна громада ОСОБА_2 ВЕІСРАЕЛЬ; ОСОБА_1 Іудейська релігійна громада ОСОБА_2 В'ІСРОЕЛ; чи є (була) у Львові (Львівській області) зареєстрована релігійна громада із назвою: ОСОБА_1 Іудейська релігійна громада ОСОБА_2 ВЕІСРАЕЛЬ.

У відповідь на вищевказаний інформаційний запит, 01 лютого 2016 року за вих.№01П/04, Департамент з питань культури, національностей та релігій ОСОБА_4 обласної державної адміністрації надав відповідь про те, що розпорядженням Представника Президента України у Львівській області від 30 листопада 1992 року №811 (п.1.4) зареєстровано статут ОСОБА_1 Іудейська релігійна громада ОСОБА_2 ВЕІСРАЕЛЬ, Залізничний район, вул. Бр. Міхновських, 4. У цьому ж пункті розпорядження зазначено «Пункт 1.3. Рішення облвиконкому №552 від 15 жовтня 1991 року вважати таким, що втратив чинність». Водночас повідомлено, що рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 обласної ради народних депутатів від 15 жовтня 1991 року №552 (п.1.3) було зареєстровано статут релігійної громади Іудейського віровизнання, Залізничний район, вул. Московська, 4. Жодних інших статутів релігійних громад, вказаних у інформаційному запиті, рішенням органу державної виконавчої влади не зареєстровано (а.с.16).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено на підставі належних та допустимих доказів, що у свідоцтві про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5, помилково вказано назву позивача як ОСОБА_1 Іудейська релігійна громада ОСОБА_2 В'ІСРОЕЛ, оскільки інших юридичних осіб, а саме релігійних організацій за вищевказаною адресою та з подібними назвами не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Зі змісту ст.10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Зі змісту ч.3 ст.61 ЦПК України вбачається, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, що наявність вказаних розбіжностей у документах є перешкодою для прийняття ним спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5, а відтак з метою надання позивачу можливості розпоряджатися своєю власністю необхідно встановити факт, що правовстановлюючий документ - Свідоцтво АЕР №986236, видане 12.04.2002 року державним нотаріусом Другої ОСОБА_1 державної нотаріальної контори ОСОБА_4, про право на спадщину за заповітом на квартиру №3 на вул.Малицької, 6 у м.Львові, яка складається з однієї кімнати житловою площею 19,5 кв.м. та кухні (загальна площа квартири 35,5 кв.м), успадкованої після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , належить ОСОБА_1 Іудейській релігійній громаді ОСОБА_2 ВЕІСРАЕЛЬ (код ЄДРПОУ 20825636) .

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 91, 321 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 Іудейській релігійній громаді ОСОБА_2 ВЕІСРАЕЛЬ (код ЄДРПОУ 20825636) Свідоцтва АЕР №986236, виданого 12.04.2002 року державним нотаріусом Другої ОСОБА_1 державної нотаріальної контори ОСОБА_4, про право на спадщину за заповітом на квартиру №3 на вул.Малицької, 6 у м.Львові, яка складається з однієї кімнати житловою площею 19,5 кв.м. та кухні (загальна площа квартири 35,5 кв.м), успадкованої після смерті спадкодавця ОСОБА_5.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Колодяжний С.Ю.