Постанова

від 01.09.2016 по справі 804/980/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2016 р. Справа № 804/980/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представників позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом позивача 1 державного підприємства «Особливе проектно-конструкторське і технологічне бюро джерел живлення», позивача 2 державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електров до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 1 державне підприємство «Особливе проектно-конструкторське і технологічне бюро джерел живлення» та Позивач 2 державне підприємство «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому із врахуванням уточненої позовної заяви просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.09.2015 року №0002252205, №0002262205, №0002242205, №0002232205; визнати протиправними та скасувати Рішення про опис майна у податкову заставу №000018 від 24.02.2016 року та податкову вимогу від 05.02.2016 року №131-23.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачі не погоджуються з результатами перевірки, вважають, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень законодавства, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

На виконання вимог наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 03.04.2015 №329 на даний час триває процес реорганізації Державного підприємства «Особливе проектно-конструкторське і технологічне бюро джерел живлення» шляхом приєднання його до Державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування». Наказом Мінекономрозвитку від 03.04.2015 року №329 комісією з реорганізації складено та підписано Передавальний акт станом на 01.08.2015 року, який затверджено Міністром економрозвитку України 13.08.2015 року. Відповідно до Передавального акту правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків державного підприємства «Особливе проектно-конструкторське і технологічне бюро джерел живлення» після його реорганізації шляхом приєднання переходить до Державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування». В той же час, процес реорганізації не завершено, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 09.04.2015 року державне підприємство «Особливе проектно-конструкторське і технологічне бюро джерел живлення» перебуває в стані припинення.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Особливе проектно-конструкторське і технологічне бюро джерел живлення» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2012 року по 20.07.2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 10.08.2015 № 779/04-67-22-05/04667921, у висновках якого встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139, внаслідок чого підприємством завищено витрати по операціям з придбання товарів і послуг, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 96 508,00 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України підприємством завищено податковий кредит по податку на додану вартість, що призвело до завищення від'ємного значення по податку на додану вартість на загальну суму 100 528,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 15.09.2015 року №0002252205 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 35 700,00 грн. та штрафних санкцій на суму 8 925,00 грн.; від 15.09.2015 року №0002262205 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 6 482,80 грн.; від 15.09.2015 року №0002242205 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 64 828,00 грн.; від 15.09.2015 року №0002232205 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 91 207,00 грн. та штрафних санкцій на суму 22 801,75 грн.; від 12.01.2016 року №0000022205 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 2 863,00 грн. - основний платіж, 715,75 грн. - штрафні санкції; від 12.01.2016 року №0000032205 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 8 020,00 грн. - основний платіж, 2 005,00грн. - штрафні санкції.

Також 10 березня 2016 року позивачем отримано лист від 24.02.2016 року №3412/10/04-67-17 001843 разом з Рішенням про опис майна у податкову заставу №000018 від 24.02.2016 року та податковою вимогою від 05.02.2016 року №131-23 щодо податкового боргу (штрафні санкції з податку на додану вартість) на суму 6 482,80 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

В силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

У відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені правові норми свідчать про можливість платника податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується, що у період червень 2012 року - березень 2014 року позивач у ТОВ «РАДІОСФЕРА» (код за ЄДРПОУ 30687448) придбавав комплектуючі (мікросхеми, транзистори, діоди, тощо) на підставі договору № 1 від 05.01.2012 року.

У період серпень 2013 року - березень 2014 року позивач придбавав у ТОВ «МПВ-УКРАЇНА» (код за ЄДРПОУ 38755169) комплектуючі (конденсатори, мікросхеми, тощо).

Між державним підприємством «Особливе проектно-конструкторське і технологічне бюро джерел живлення» та ТОВ «МС-ФЕРАТУС» (код за ЄДРПОУ 35042505) укладено договір № 0115 від 01.05.2012 року, на виконання якого у період червень 2012 року - вересень 2012 позивач придбав комплектуючі (конденсатори, розетки, реле, тощо).

У період квітень 2013 року - червень 2013 року на виконання умов договору № 032 від 01.03.2013 підприємство позивача придбавало у ТОВ «ОСОБА_6 УКРАЇНА» (код за ЄДРПОУ 38242124) комплектуючі (конденсатори, резистори, тощо).

У жовтні 2012 на виконання умов договору № 115 від 11.09.2012 року державне підприємство «Особливе проектно-конструкторське і технологічне бюро джерел живлення» придбавало у ТОВ «СПЕЦАГРОРЕСУРС» (код за ЄДРПОУ 38112611) комплектуючі (реле).

У період жовтень 2013 року - лютий 2014 року платник податків придбав у ТОВ «ОНІКС-ТРЕЙД ЛТД» (код за ЄДРПОУ 38836478) матеріали (профілі, листи, куточки, тощо).

У період квітень 2013 року - липень 2013 року на виконання умов договору № 152 від 15.02.2013 року позивачем придбано у ТОВ «ПДО-ДНІПРО» (код за ЄДРПОУ 38113600) матеріали (сердечники, шайби, транзистори, тощо).

За період серпень 2013 року - жовтень 2013 року позивачем придбано у ПП «ФАВОРИТ ЗАПЧАСТИНИ» (код за ЄДРПОУ 36574516) комплектуючі (шайби, резистори, тощо).

Протягом жовтня 2013 року - листопада 2013 року державне підприємство «Особливе проектно-конструкторське і технологічне бюро джерел живлення» у ТОВ «СІГМА-ЮГ» (код за ЄДРПОУ 38873221) здійснило закупівлю матеріалів (провід).

Закупівля товарно-матеріальних цінностей підтверджується прибутковими ордерами, видатковими накладними та податковими накладними. Придбані товарно-матеріальні цінності оприбутковані по бухгалтерському обліку державного підприємства «Особливе проектно-конструкторське і технологічне бюро джерел живлення», розрахунки проводилися в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки вказаних контрагентів.

Також у перевіряємому періоді позивач придбав автомобільне пальне у ТОВ «ДІКТОН» (код за ЄДРПОУ 34563078), у ТОВ «ТЕХ-ЦЕНТР-Н» (код за ЄДРПОУ 37376526), у ТОВ «НК ПАРТНЕР» (код за ЄДРПОУ 36160951), у ТОВ «ВЕЛЕС ОЙЛ» (код за ЄДРПОУ 37149258),у ТОВ «Т.О.Н.» (код за ЄДРПОУ 39237780).

Закупівля автомобільного палива у вказаних контрагентів підтверджується звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, товарними чеками продавця. Придбане пальне оприбутковано по бухгалтерському обліку підприємства позивача. Розрахунки за пальне проводилися в готівковій формі підзвітною особою.

Як вбачається із акту перевірки, висновки відповідача зроблені із посиланням на податкову інформацію про контрагентів позивача по ланцюгу постачання, проте дана обставина не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.

Неправомірна діяльність контрагентів, їх фіктивні відносини з іншими контрагентами, якщо вони мали місце, не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України, не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб'єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, який несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

ОСОБА_4 того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Судом також відхиляються посилання відповідачі на неможливість фактичного здійснення господарських операцій через недостатню вартість у контрагентів позивача активів, недостатню кількість працівників, тощо, оскільки нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише відсутністю у контрагентів технічних можливостей, основних фондів, складських приміщень тощо, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності. Для проведення операцій з постачання товарів наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися. ОСОБА_4 того, навіть наявність орендованих активів для посередника не є обов'язковою, адже товар може поставлятися транспортом первинного постачальника на склад кінцевого покупця, а функція посередника полягатиме у пошуку товару, покупця, укладенні угод та організації проведення операцій купівлі-продажу. В такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал.

Враховуючи викладене, висновки відповідача про відсутність реального здійснення господарських операцій є безпідставними і необґрунтованими, оскільки реальність господарських операцій по укладених правочинах підтверджена відповідними первинними документами, які були надані до перевірки, про що безпосередньо зазначено в акті перевірки. Всі первинні документи відповідають вимогам законодавства щодо їх оформлення.

Щодо позовних вимог про скасування Рішення про опис майна у податкову заставу №000018 від 24.02.2016 року та податкової вимоги від 05.02.2016 року №131-23, суд зазначає, що згідно пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; та у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

За абзацами 1-3 пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику.

З наведених вище норм податкового законодавства вбачається, що основною процедурою органу доходів і зборів для опису майна у податкову заставу є надіслання органом державної податкової служби та отримання платником податків, у відповідності до статті 59 Податкового Кодексу податкової вимоги; прийняття керівником органу доходів і зборів рішення про опис майна у податкову заставу, яке надається платнику податків, що має податковий борг; у відповідності до вищенаведених норм податковим керуючим повинен бути складений акт опису, на яке поширюється право податкової застави.

Разом із тим суд відмічає, що відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Зважаючи, що оскільки податкове зобов'язання, зазначене у спірній податковій вимозі від 05.02.2016 року №131-23, є неузгодженим, суд вважає таку податкову вимогу протиправною та скасовує її.

Наслідком скасування податкової вимоги є скасування рішення про опис майна у податкову заставу №000018 від 24.02.2016 року.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов позивача 1 державного підприємства «Особливе проектно-конструкторське і технологічне бюро джерел живлення», позивача 2 державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15.09.2015 року №0002252205, №0002262205, №0002242205, №0002232205, від 12.01.2016 року №0000022205 та №0000032205.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу №000018 від 24.02.2016 року.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 05.02.2016 року №131-23.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» судові витрати у розмірі 3 653,22 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят три гривні 22 копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2016 року.

Суддя ОСОБА_1