Рішення

від 14.11.2016 по справі 905/2614/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.11.2016                     Справа № 905/2614/16                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства «ДОНБАСЕНЕРГО» в особі структурної одиниці Публічного акціонерного товариства «ДОНБАСЕНЕРГО» «ЕЛЕКТРОРЕМОНТ»

до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі управління «ДОНБАСВОДОРЕМОНТ» Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»

проспонукання до виконання мирової угоди

за участю представників:

від позивачане з'явились

від відповідачане з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДОНБАСЕНЕРГО» в особі структурної одиниці Публічного акціонерного товариства «ДОНБАСЕНЕРГО» «ЕЛЕКТРОРЕМОНТ» до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі управління «ДОНБАСВОДОРЕМОНТ» Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про спонукання до виконання мирової угоди, яка затверджена ухвалою господарського суду Донецької області від 10.02.2014 по справі №905/9182/13 шляхом стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 189044,12 грн, інфляційної складової у розмірі 122969,63 грн, 3% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 13580,34грн та судового збору у розмірі 4000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов мирової угоди, укладеної між позивачем і відповідачем та затвердженої ухвалою господарського суду міста Донецької області від 10.02.2014 у справі №905/9182/13, щодо передбачених мировою угодою платежів, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для зобов'язання відповідача виконати умови наведеної мирової угоди шляхом стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 189044,12 грн та судового збору у розмірі 4000,00грн. Також у зв'язку, з неналежним виконанням відповідачем умов мирової угоди позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого 2014 року по червень 2016 року у розмірі 122969,63 грн та 3% річних за період з 11.02.2014 по 30.06.2016 в сумі 13580,34 грн.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що відповідач при укладені мирової угоди не мав на меті її невиконання. Невиконання мирової угоди зумовлено причинами, які не залежать від відповідача, виникли форс-мажорні обставини, що підтверджуються Сертифікатом Торгово-промислової палати України, а територія, на якій відповідач здійснює свою господарську діяльність знаходиться на території антитерористичної операції, що в свою чергу погіршило становище відповідача. Відповідач також просить суд відстрочити виконання рішення строком на 1 рік.

В судовому засіданні 14.11.2016 судом задоволені клопотання позивача та відповідача про розгляд справи без участі їх представників.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

06.02.2014 між Публічним акціонерним товариством «ДОНБАСЕНЕРГО» в особі структурної одиниці Публічного акціонерного товариства «ДОНБАСЕНЕРГО» «ЕЛЕКТРОРЕМОНТ» та Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» в особі управління «ДОНБАСВОДОРЕМОНТ» Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» підписано Мирову угоду у справі №905/9182/13, що розглядається господарським судом Донецької області (далі-Мирова угода), за змістом якої відповідач зобов'язався сплатити позивачу суму основної заборгованості у розмірі 199044,12 грн, а також судовий збір в сумі 4000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.02.2014 у справі №905/9182/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «ДОНБАСЕНЕРГО» в особі структурної одиниці Публічного акціонерного товариства «ДОНБАСЕНЕРГО» «ЕЛЕКТРОРЕМОНТ» до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі управління «ДОНБАСВОДОРЕМОНТ» Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про стягнення суми основного боргу у розмірі 199044,12 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) затверджено наведену Мирову угоду, а провадження у справі №905/9182/13 припинено.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідачем, за твердженням позивача, в порушення умов мирової угоди сплачено суму заборгованості не повному розмірі, а лише у сумі 10000,00 грн, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для зобов'язання відповідача виконати умови мирової угоди шляхом стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 189044,12 грн.

За своєю правовою природою укладена між сторонами Мирова угода є правочином, який виступає підставою виникнення між сторонами відповідного зобов'язання.

Відповідно до п. 1 Мирової угоди сторони дійшли згоди про те, що відповідач зобов'язується погасити заборгованість в сумі 199044,12 грн в добровільному порядку шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок позивача наступним чином:

-           40000,00 грн - до 28 лютого 2014 року;

-           40000,00 грн - до 31березня 2014 року;

-           40000,00 грн - до 30 квітня 2014 року;

-           40000,00 грн - до 31 травня 2014 року;

-           39 044,12 грн - до 30 червня 2014 року.

Крім того, у п. 2 Мирової угоди сторони домовились, що витрати по сплаті судового збору в сумі 4000,00 грн покладаються на відповідача та підлягають компенсації позивачу не пізніше 30 червня 2014 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами Мирової угоди відповідач зобов'язався у строк по 30.06.2014 включно сплатити позивачу суму заборгованості у розмірі 199044,12 грн та судовий збір у розмірі 4000,00 грн.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем своїх зобов'язань за Мировою угодою належним чином виконано не було, а перераховано на рахунок позивача лише суму коштів у розмірі 10000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки Філії Донецької ПУ АТ «ОЩАДБАНК» по особовому рахунку позивача.

Доказів сплати решти суми заборгованості з урахуванням судового збору у розмірі 193044,12 грн відповідачем не надано.

Таким чином, оскільки відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо перерахування на рахунок позивача відповідних платежів у відповідності до умов Мирової угоди, позивач отримав право вимагати від відповідача сплати непогашеної суми заборгованості у розмірі 193044,12 грн.

Як зазначено в п. 3.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

У відповідності до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній станом на час затвердження судом мирової угоди) у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвала господарського суду Донецької області від 10.02.2014 у справі №905/9182/13

не містить усіх даних, що мають зазначатись у виконавчому документі згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, в ухвалі суду не зазначено строк пред'явлення її до виконання.

Таким чином, оскільки ухвала господарського суду Донецької області від 10.02.2014 у справі №905/9182/13 (якою затверджено укладену між сторонами Мирову угоду) не має статусу виконавчого документа, та враховуючи, що судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов Мирової угоди, вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати умови мирової угоди шляхом стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 189044,12 грн та судового збору у розмірі 4000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи факт виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за мировою угодою не в повному обсязі, позивач також просить суд стягнути з відповідача за період з лютого 2014 року по червень 2016 року інфляційні втрати у розмірі 122969,63 грн та 3% річних, що нараховані за період з 11.02.2014 по 30.06.2016, в сумі 13580,34 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за мировою угодою встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, позивач здійснює нарахування вказаних сум починаючи з лютого 2014 року одразу на всю суму заборгованості.

Однак, в укладеній між сторонами мировій угоді, яка була затверджена судом, сторонами були погоджені нові строки та порядок сплати заборгованості у сумі 199044,12грн, відповідач зобов'язаний був сплатити вказану заборгованість наступними платежами: до 28.02.2014 - 40000,00 грн; до 31.03.2014 - 40000,00 грн; до 30.04.2014 - 40000,00 грн; до 31.05.2014 - 40000,00 грн та до 30.06.2014 - 39044,12 грн.

При здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивачем не врахований визначений сторонами в мировій угоді графік погашення заборгованості та строки настання оплати за кожним платежем. Крім того, при розрахунку 3% річних позивачем не врахованого того, що в 2016 році 366 днів.

Оскільки перший платіж в сумі 40000,00 грн відповідач зобов'язаний був здійснити до 28.02.2014, вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за лютий 2014 року задоволенню не підлягають.

За здійсненим судом перерахунком, з урахуванням вищевикладеного, вимоги про стягнення 3% річних за порушення грошових зобов'язань за мировою угодою підлягають задоволенню у розмірі 12271,83 грн.

В іншій частині вимоги про стягнення 3% річних задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю.

За здійсненим судом перерахунком, з урахуванням строків настання кожного платежу згідно з умовами мирової угоди, розмір інфляційних втрат за період з березня 2014 року по червень 2014 року становить 8870,00 грн. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з березня 2014 року по червень 2014 року задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю.

Вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 102083,82 грн, нарахованих за період з липня 2014 року по червень 2016 року підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у загальному розмірі 110953,82 грн.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення у справі строком на 1 рік. Клопотання мотивовано тим, що у відповідача виникли форс-мажорні обставини, які від нього не залежать, територія, на якій відповідач здійснює свою господарську діяльність, знаходиться на території проведення антитерористичної операції. Відповідач також вказує на обставини непереборної сили, що підтверджуються висновком Донецької торгово-промислової палати від 03.07.2014 №2005/12.12-03. Крім того відповідач наголошує на значному погіршенні свого фінансового становища збитками, кредитними заборгованостями, заборгованістю по заробітній платі, накладенням арешту на кошти.

Позивач проти вказаного клопотання заперечує.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Виходячи із змісту п.п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п. 7.2 зазначеної постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Однак, відповідачем усупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено фактів:

- ускладнення виконання саме рішення у даній справі внаслідок зазначених обставин;

- того, що у нього відсутні кошти чи інше майно для виконання рішення суду;

- того, що обставини, що зумовили відстрочку виконання рішення, будуть усунуті саме після закінчення строку такого відстрочення.

Судом не приймаються посилання відповідача на проведення антитерористичної операції на території Донецької області, оскільки заборгованість за затвердженою судом Мировою угодою утворилась ще до початку проведення антитерористичної операції.

Посилання відповідача на висновок Донецької торгово-промислової палати від 03.07.2014 та сертифікати Донецької торгово-промислової палати від 25.11.2014 про настання для відповідача обставин непереборної сили з 10.06.2014 не приймається судом як обставина, що ускладнила виконання відповідачем грошових зобов'язань у період з лютого по червень 2014 року за мировою угодою, затвердженою судом, оскільки вказані документи не стосуються неможливості виконання відповідачем зобов'язань, які були предметом мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 10.02.2014.

Також судом не приймається посилання відповідача на постанову про арешт коштів відповідача, оскільки вказана постанова була винесена лише 14.10.2016, а зобов'язання відповідача зі сплати коштів за мировою угодою виникло у 2014 році.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 44 Господарського кодексу України принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини» (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004).

Наявні стрімкі інфляційні процеси в економіці держави, які супроводжуються істотним здешевленням національної валюти, якщо повністю й не виключають наявність обставин для надання відстрочки виконання судового рішення, то є суттєвими перешкодами для їх виникнення. Адже, в противному разі інфляційні процеси зачіпають передусім майнові інтереси кредитора, так як належні до стягнення на його користь грошові кошти в національній валюті за період відстрочки (1 рік), та не виконання відповідачем своїх грошових зобов‘язань протягом більше ніж 2 років, істотно знецінюються, що, як наслідок, призводить до погіршення фінансового стану позивача.

Тому судом також враховується, що тривале невиконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем порушує матеріальні інтереси позивача, а також може призвести до негативних наслідків для нього.

За таких обставин, клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Спонукати Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта,177а, ідентифікаційний код 00191678) в особі управління «ДОНБАСВОДОРЕМОНТ» Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (85307, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Захисників України, 11, ідентифікаційний код 35397874) до виконання мирової угоди, яка затверджена ухвалою господарського суду Донецької області від 10.02.2014 у справі №905/9182/13, шляхом стягнення з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта,177а, ідентифікаційний код 00191678) в особі управління «ДОНБАСВОДОРЕМОНТ» Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (85307, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Захисників України, 11, ідентифікаційний код 35397874) на користь Публічного акціонерного товариства «ДОНБАСЕНЕРГО» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34А, ідентифікаційний код 23343582) в особі структурної одиниці Публічного акціонерного товариства «ДОНБАСЕНЕРГО» «ЕЛЕКТРОРЕМОНТ» (84180, Донецька обл., м. Слов'янськ, м.Миколаївка, вул. Горького, 9, ідентифікаційний код 00131156) заборгованості в сумі 189044 (сто вісімдесят дев'ять тисяч сорок чотири) грн 12 коп., судового збору у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп, 3% річних у розмірі 12271 (дванадцять тисяч двісті сімдесят одна) грн 83 коп. та інфляційних втрат у розмірі 110953 (сто десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн 82 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта,177а, ідентифікаційний код 00191678) в особі управління «ДОНБАСВОДОРЕМОНТ» Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (85307, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Захисників України, 11, ідентифікаційний код 35397874) на користь Публічного акціонерного товариства «ДОНБАСЕНЕРГО» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34А, ідентифікаційний код 23343582) в особі структурної одиниці Публічного акціонерного товариства «ДОНБАСЕНЕРГО» «ЕЛЕКТРОРЕМОНТ» (84180, Донецька обл., м. Слов'янськ, м.Миколаївка, вул. Горького, 9, ідентифікаційний код 00131156) судовий збір у розмірі 4744 (чотири тисячі сімсот сорок чотири) грн 18 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.11.2016

Суддя М.В. Сажнева