Рішення

від 15.11.2016 по справі 910/17729/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016Справа №910/17729/16

За позовом Приватного підприємства «Бест Транс Сервіс»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Врода»

Про стягнення 38 998,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Рибченко О.Г. адвокат

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Бест Транс Сервіс» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Врода» (далі - відповідач) про стягнення 42 007,00 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.16. порушено провадження у справі № 910/17729/16 та призначено її до розгляду на 18.10.16.

18.10.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано заяву, відповідно до якої Приватне підприємство «Бест Транс Сервіс» просить суд покласти на відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 7 500,00 грн.

За результатами судового засідання 18.10.16. розгляд справи було відкладено на 15.11.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 15.11.16. судом розглянуто подану позивачем 14.11.16. через відділ діловодства суду заяву про зменшення розміру позовних вимог на підставі ст. 22 ГПК України, відповідно до якої Приватне підприємство «Бест Транс Сервіс» просить суд стягнути з відповідача на свою користь 38 998,00 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В судовому засіданні 15.11.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення.

Відповідач в судове засідання 15.11.16. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/17729/16.

В судовому засіданні 15.11.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.14. між позивачем (далі - Експедитор) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 2708 на транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір), за умовами якого (п. 2.1) Замовник доручає, а Експедитор бере на себе зобов'язання здійснювати завантаження та експедирування автомобілів Перевізника по території України, СНД та ін. країн.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1 з моменту підписання і діє протягом невизначеного строку.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 65 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Заявкою на перевезення вантажу № б/н від 14.06.16. встановлено ставку 1150 Євро по курсу НБУ на момент відвантаження, оплата - після вивантаження автомобіля 1-2 дні.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000446 від 18.06.16. на суму 32 237,00 грн.

На виконання умов Договору позивач здійснив міжнародне перевезення за вказаною Заявкою, що підтверджується CMR A № 0033722.

Актом № ОУ-0000446 від 18.06.16. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 32 237,00 грн., який скріплений підписами сторін та їх печатками, сторони підтвердили, що на виконання умов Договору Перевізником надано автотранспортні послуги по Заявці на суму 32 237,00 грн. в повному обсязі та належним чином.

Заявкою на перевезення вантажу № б/н від 07.07.16. встановлено ставку 13 000,00 грн. без ПДВ, оплата - після вивантаження автомобіля 1-2 дні.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000538 від 11.07.16. на суму 13 000,00 грн.

На виконання умов Договору позивач здійснив міжнародне перевезення за вказаною Заявкою, що підтверджується CMR A № 042069.

Актом № ОУ-0000538 від 11.07.16. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 13 000,00 грн., який скріплений підписами сторін та їх печатками, сторони підтвердили, що на виконання умов Договору Перевізником надано автотранспортні послуги по Заявці на суму 13 000,00 грн. в повному обсязі та належним чином.

Згідно з абзацом 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами п. п. 5.3, 5.2 Договору, якщо строки та форми розрахунків не обумовлені в заявці, то оплата здійснюється протягом 5 банківських днів після отримання Замовником оригіналів наступних документів: рахунок/інвойс, товарно-транспортна накладна, факсимільне підтвердження вантажоодержувачем виконаного перевезення.

Судом встановлено, що строки та форма розрахунку обумовлені заявками № б/ від 14.06.16. та 07.07.16., а саме: після вивантаження автомобіля 1-2 дні.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідач сплатив надані позивачем послуги з транспортного експедирування на суму 6 239,00 грн., здійснивши наступні проплати в розмірі: 3 230,00 грн., 1 007,00 грн., 1 000,00 грн., 1 002,00 грн.

Проте, 38 998,00 грн. залишились неоплаченими відповідачем. Строк оплати є таким, що настав.

Вказане і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Проте, відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав, як і не надав доказів на спростування фактів та обставин, викладених позивачем.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, позовні вимоги про стягнення 38 998,00 грн. заборгованості підлягають задоволенню повністю, що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 7 500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, судом встановлено наступне.

22.09.16. між позивачем (далі - Клієнт) та Рибченко Олександром Георгійовичем (далі - Адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги № 18 (далі - Договір № 18), за умовами Клієнт доручив Адвокату здійснювати правовий супровід Клієнта з питань, які будуть визначатись в додатках до Договору № 18.

Дорученням адвокату № 1 від 22.09.16. до Договору, Клієнт доручив Адвокату: ознайомитись з матеріалами взаємовідносин між Клієнтом та ТОВ «Виробниче об'єднання «Врода» за договором № 2708 від 27.08.14.; підготувати позовну заяву до ТОВ «Виробниче об'єднання «Врода» про стягнення заборгованості та подати до Господарського суду міста Києва відповідний позов та необхідні документи; представляти інтереси Клієнта у Господарського суду міста Києва в такій судовій справі. За виконання вказаних доручень Клієнт сплачує Адвокату гонорар в розмірі 7 500,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Матеріали справи містять Витяг з Єдиного Реєстру адвокатів України, відповідно до якого Рибченко Олександр Сергійович має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 542-1 від 20.01.1994.

Позивачем було видано Адвокату Ордер серії КВ № 071097 та у відповідності до квитанції до прибуткового касового ордера № 08 від 12.10.16. сплачено Адвокату гонорар за Договором № 18 в розмірі 7 500,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Дія Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, в якій зазначається, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

В п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» наголошено на тому, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Так, в силу ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та затверджених установчим з'їздом адвокатів України 17.11.12., порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Згідно з п. 80 Рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2006 р. у справі за позовом «Двойних проти України» заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру.

Застосування при розгляді справи вищевказаного рішення можливе з огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (ст. 49 ГПК України).

Враховуючи викладене, заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 7 500,00 грн. підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Врода» (03194, м. Київ, проспект Леся Курбаса, б. 19/11; ідентифікаційний код 37424857) на користь Приватного підприємства «Бест Транс Сервіс» (02232, м. Київ, вул. Милославська, б. 39/48, квартира 119; ідентифікаційний код 35975516) 38 998 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп. - заборгованості, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору, 7 500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.16.

Суддя Т.М. Ващенко