Рішення

від 17.11.2016 по справі 910/17004/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016Справа №910/17004/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВМ 2014»

Про визнання нікчемного правочину недійсним

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

від позивача: Недотопа М.М. представник за довіреністю № 57 від 30.08.16.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Банк національний кредит» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВМ 2014» (далі - відповідач) про визнання недійсним нікчемного договору про внесення змін № 1 від 27.06.14. до Депозитного договору № DU1244/2014-1 від 26.06.14. та визнання недійсним нікчемного договору про внесення змін від 30.04.15. до Депозитного договору № DU1244/2014-1 від 26.06.14. в частині незастосу4вання заниженої процентної ставки при достроковому розірванні договору з ініціативи вкладника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.16. порушено провадження у справі № 910/17004/16 та призначено її до розгляду на 13.10.16.

В судовому засіданні 13.10.16. відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 13.10.16. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 09.11.16., про що сторони були повідомлені під розписку.

07.11.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

За результатами судового засідання 09.11.16. розгляд справи було відкладено на 17.11.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 17.11.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 17.11.16. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/17004/16.

В судовому засіданні 17.11.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.14. між позивачем (банком) та відповідачем (вкладник) був укладений Договір про депозитний вклад "Стандартний" строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) № DU1244/2014-1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок № 26151099509003 в ПАТ "Банк національний кредит", МФО 320702, грошові кошти в сумі 1 6000 000,00 грн. в національній валюті (далі - Депозит), на умовах цього Договору.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що депозит розміщується на строк з 26.06.14. по 27.06.15. включно; банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування Депозитом у розмірі 22.00% річних (п. 2.3).

За змістом п. 3.7 Договору вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання Договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми Депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання Договору. Датою розірвання Договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії Договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику № 26001099509001 відкритий у позивача. У випадку розірвання цього Договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Договором про внесення змін № 1 від 27.06.14. до Договору сторони внесли зміни до п. 2.1. договору, яким зазначили, що майнові права на Вклад є забезпечення виконання зобов'язань юридичної особи ТОВ "Факторинг Фінанс" (позичальник) за договором про надання відновлювальної кредитної лінії.

Даною угодою сторони також внесли зміни і до п. 3.7. Договору виклавши його в новій редакції: "вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав №04-1285/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.14 звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Після припинення дії договору застави майнових прав № 04-1285/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.14 банк повертає суму депозиту та нарахованих відсотків протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника №26001099509001/980 відкритий у Банку.

Договором про внесення змін № 2 від 25.07.14. до Договору внесено зміни в частині строку розміщення депозиту, а саме: з 26.06.14. по 31.07.15., а також встановлено процентну ставку за користування Депозитом у розмірі 23 % річних.

30.04.15. між сторонами було укладено договір про внесення змін до Договору, яким абзац 3 п. 3.7 Договору викладено в новій редакції, зокрема: "у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 23,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку".

Відповідач в квітні 2015 року звернувся до Банку із заявою про дострокове припинення дії Договору та повернення грошових коштів разом з відсотками, за наслідками чого Банком були повернуті позивачу грошові кошти у розмірі 1 600 000,00 грн., а також нараховані проценти у розмірі 308 515,07 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

На підставі постанови правління Національного банку України № 358 від 05.06.15. "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 114 від 05.06.15. "про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит", згідно з яким з 08.06.15. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк національний кредит".

Правління Національного банку України від 28.08.15. прийнято постанову № 563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит". На виконання вказаної постанови рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 159 від 28.08.15. розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк національний кредит".

За доводами позивача, в процесі проведені перевірки договору про внесення змін від 30.04.15. до Договору та Договору про внесення змін № 1 від 227.06.14. до Договору, позивачем було виявлено, що вказані договори є нікчемними з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів у розмірі 281 687,67 грн. Вказаний розмір визначений позивачем як різниця між процентів за ставкою при поверненні вкладу в кінці строку депозиту за період з 26.06.14. по 30.04.15. (308 515,07 грн.) та сумою процентів за ставкою при достроковому розірванні депозитного договору (26 827,40 грн.).

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю підстав для визнання недійсними договору про внесення змін від 30.04.15. до Договору та договору № 1 від 27.06.14. про внесення змін до Договору.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Крім того, згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Як на підставу для визнання недійсними договору про внесення змін від 30.04.15. до Договору та договору № 1 від 27.06.14. про внесення змін до Договору позивач вказує на те, що такі правочини є нікчемними, тобто такими, недійсність якого встановлена приписами ч 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Підпунктом 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Таким чином, укладення договору про внесення змін від 30.04.15. до Договору та договору № 1 від 27.06.14. про внесення змін до Договору є відмовою банку від власних майнових вимог, оскільки у зв'язку з незастосуванням банком перерахунку нарахованих відсотків за заниженою відсотковою ставкою (2%) потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів за відсотковою ставкою 23,00%.

За таких обставин суд дійшов висновку про існування підстав, з якими приписи частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачають нікчемність договору про внесення змін від 30.04.15. до Договору та договору № 1 від 27.06.14. про внесення змін до Договору.

Відповідно до п. 2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. №11 за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову. Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним). Поряд з тим законом не виключається можливість вирішення судом спорів, пов'язаних з визнанням нікчемних правочинів дійсними, у випадках, встановлених законом (частина друга статті 218, частина друга статті 220 ЦК України).

На підставі викладеного та враховуючи висновок суду про нікчемність договору про внесення змін від 30.04.15. до Договору та договору № 1 від 27.06.14. про внесення змін до Договору, позовні вимоги про визнання недійсними таких договорів є правомірним та обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним нікчемний договір № 1 від 27.06.14. про внесення змін до Договору про депозитний вклад "Стандартний" строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) № DU1244/2014-1 від 26.06.14., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВМ 2014» та Публічним акціонерним товариством «Банк національний кредит».

3. Визнати недійсним нікчемний договір 30.04.15. про внесення змін до Договору про депозитний вклад "Стандартний" строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) № DU1244/2014-1 від 26.06.14., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВМ 2014» та Публічним акціонерним товариством «Банк національний кредит».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВМ 2014» (04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, б. 4, літ. А, н/п № 19; ідентифікаційний код 39254387) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58; ідентифікаційний код 20057663) судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.16.

Суддя Т.М. Ващенко