Рішення

від 16.11.2016 по справі 910/13883/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016Справа №910/13883/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаври Груп"

про стягнення 49 752,39 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Пономаренко М.А. за довіреністю № б/н. від 25.01.2016

Від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаври Груп" про стягнення 95 138,96 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором транспортного експедирування № 66-Л від 18.09.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 порушено провадження у справі № 910/13883/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.09.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.09.2016 повідомив, що не готовий наразі виконати вимоги ухвали суду.

Відповідач уповноважених представників до судового засідання 07.09.2016 не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 07.09.2016 відкладено розгляд справи до 21.09.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, не виконанням сторонами вимог ухвали суду.

Через відділ діловодства суду 13.09.2016 від ДСА України в м. Києві надійшли документи, які залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.09.2016 представник позивача надав суду оригінали документів, для огляду у судовому засіданні, підтримав позовні вимоги просив їх задовольнити, пояснив, що у позивача наявні докази направлення оригіналів документів (рахунок, акт, податкова, ЦМР і всі додаткові документи) по виконаному рейсу на адресу замовника (04071, м Київ, вул. Ярославська, 11 а, оф. 2), разом з тим подав клопотання про продовження строку розгляду спору, для надання можливості представити суду додаткові докази у справі.

Суд, розглянувши дане клопотання, задовольнив його, для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Відповідач уповноважених представників до судового засідання 21.09.2016 не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.20.16 відкладено розгляд справи до 12.10.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, не виконанням сторонами вимог ухвали суду та для витребування у позивача додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 12.10.2016 представник відповідача просив відкласти розгляд справи, для надання йому можливості підготуватися до судового засідання.

Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання.

Розглянувши дане клопотання, суд його задовольнив для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголосив перерву у судовому засіданні до 19.10.2016, у зв'язку з не виконанням відповідачем вимог ухвали суду.

Через відділ діловодства суду 19.10.2016 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю з'явитися у судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні 19.10.2016 заперечив проти задоволення даного клопотання, оскільки відповідач вже клопотав про відкладення розгляду справи в минулому судовому засіданні.

Розглянувши клопотання відповідача, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Також відповідачем не виконано вимог ухвал суду у даній справі, оскільки він міг подати витребуваний судом письмовий відзив на позовну заяву через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва, як він це зробив, подавши клопотання про відкладення розгляду цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 19.10.2016 відкладено разгляд справи до 09.11.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання та не виконанням ним вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 09.11.2016 представник відповідача повідомив, що відповідачем частково погашено суму заборгованості, проте доказів цього представити не зміг.

Представник позивача повідомив, що йому не відомо щодо надходження коштів

Суд, дослідивши матеріали справи, керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву у судовому засіданні до 16.11.2016, для витребування у позивача належних доказів сплати відповідачем суми заборгованості.

У судовому засіданні 16.11.2016 представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, оскільки відповідачем добровільно сплачено суму заборгованості у розмірі 45 386,57 грн., що підтверджується банківською випискою за 09.11.2016 та платіжним дорученням № 1155 від 09.11.2016. Підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо).

Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Господарський суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 49 752,39 грн. заборгованості.

Відповідач уповноважених представників до судового засідання 16.11.2016 не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 16.11.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» (надалі - перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лаври Груп» (надалі - експедитор, відповідач) був укладений договір № 66-Л від 18.09.2013 транспортного експедирування (надалі - договір), згідно з п.1.1 предметом якого, є порядок взаємовідносин, які виникають між експедитором і перевізником при здійсненні автомобільних перевезень вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях транспортними засобами перевізника по замовленнях (заявках) експедитора, та пов'язаних із ними різноманітних послуг.

Відповідно до п. 1.2. договору, експедитор доручає, а перевізник приймає на себе повноваження і обов'язки від імені та за кошти експедитора здійснити пошук та підбір транспортних засобів з метою організації перевезення та доставки вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з п. 1.3. договору, доручення вважається виконаним після підписання сторонами акту виконання робіт.

Відповідно до заявки-додатку № 000000513 від 11.03.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаври Груп» замовило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» надало послуги по перевезенню вантажу по маршруту Україна-Німеччина.

Згідно з п. 2.5 договору, замовлення (заявка) є невід'ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором, пріоритетним є умови (відомості), зазначені в замовленні (заявці).

Позивач зазначив, що вартість послуг погоджена сторонами згідно заявки-додатку становить 49 752,39 грн.

Належне виконання зобов'язань за договором підтверджується міжнародною транспортною накладною - CMR LF 0041033 із відміткою (печаткою) вантажоодержувача (Kunow sped).

Згідно заявки-додатку №000000558 від 24.03.2016 «Лаври Груп» замовив, а «ТОВ «Орлан-Транс-Груп» надав послуги по перевезенню вантажу по маршруту Франція-Україна.

Вартість послуг погодження сторонами згідно заявки-додатку становить 45 386,57 грн.

Належне виконання зобов'язань за договором підтверджується міжнародною транспортною накладною - CMR LF 0040813 із відміткою (печаткою) вантажоодержувача (ТОВ «Чіпси Люкс»).

Відповідно до умов генерального договору № 66-Л від 18.09.2013 (п.5.3.) розрахунки між сторонами здійснюються протягом терміну, погодженого в заявці за кожне окреме перевезення.

Відповідно до умов заявки-додатку № 000000513 від 11.03.2016 та заявки-додатку № 000000558 від 24.03.2016 до договору, розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 14 днів після отримання відповідачем оригіналів документів.

Позивач пояснив суду, що на виконання взятого зобов'язання, вимог договору № 66-Л від 18.09.2013 та заявок-додатків на транспортні послуги позивачем 24.04.2016 було направлено поштою на адресу відповідача лист від 25.04.2016 вих. №25/04 про сплату боргу 95 138,96 грн., та оригінали всіх документів оплати за надані послуги, що підтверджуються описом вкладення в цінний лист, зокрема, відповідачу було направлено оригінали наступних документів:

- рахунок №КІ-330-16 від 04.04.2016 року на суму 49 752,39 грн. підписаний та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп»;

- два примірники акта надання послуг №КІ-330-16 від 04.04.2015 року на суму 49 752,39 грн. підписанні та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп»;

- CMR LF 0041033 із відміткою (печаткою) вантажоодержувача;

- рахунок №КІ-403-16 від 04.04.2016 на суму 45 386,57 грн. підписаний та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп»;

- два примірники акта надання послуг № КІ-403-16 від 04.04.2016 року на суму 45 386,57 грн. підписаний та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп»;

- CMR LF 0040813 із відміткою (печаткою) вантажоодержувача (ТОВ «Чіпси Люкс»).

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» не отримало від відповідача оплати за надані послуги після направлення оригіналів документів.

Також позивач зазначив, що з наданих роздруківок відстеження пересилання поштових відправлень на сайті Укрпошти, дане відправлення надійшло до відділення Укрпошти за місцезнаходженням відповідача 30.04.2016, однак не було ним отримане, тому, 30.05.2016 повернено за зворотною адресою у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

17.06.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» повторно відправило на адресу відповідача оригінали всіх документів для оплати за надані послуги, що підтверджується описом вкладення в лист, проте, знову не отримало оплати.

Позивач пояснив, що як слідує із наданої роздруківки відстеження пересилання поштових відправлень на сайті Укрпошти, дане відправлення надійшло до відділення Укрпошти за місцезнаходження відповідача 19.06.2016, однак не було ним отримане у відділені зв'язку станом на 11.07.2016.

Таким чином, станом на день звернення до суду сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаври Груп» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» за надані послуги відповідно до договору № 66-Л від 18.09.2013 транспортного експедирування склала 95 138,96 грн.

Позивачем було подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку з тим, що відповідач сплатив частково свою заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп», що підтверджується банківською випискою за 09.11.2016 та платіжним дорученням № 1155 від 09.11.2016.

При цьому в порушення виконання умов договору, відповідач не здійснив повний розрахунок за умовами договору, а здійснив лише часткову оплату на суму 45 386,57 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1155 від 09.11.2016.

Враховуючи наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаври Груп» 49 752,39 грн., у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 66-Л транспортного експедирування від 18.09.2013.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 934 ЦК України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором №66-Л транспортного експедирування від 18.09.2013, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за даним договором не виконав належним чином.

Відповідач жодних належних доказів обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаври Груп» заборгованості за договором № 66-Л транспортного експедирування від 18.09.2013, в розмірі 49 752,39 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаври Груп» про стягнення 49 752,39 грн. заборгованості за договором № 66-Л транспортного експедирування від 18.09.2013 визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача

Керуючись статтями 22, 32,33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаври Груп» (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 14, код ЄДРПОУ 38765685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 30, код ЄДРПОУ 30221264) 49 752 (сорок дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 39 коп. заборгованості та 1427 (одна тисяча чотириста двадцять сім) грн. 08 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 21.11.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина