Рішення

від 15.11.2016 по справі 916/2619/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2016 р. Справа № 916/2619/16

Позивач: приватне акціонерне товариство "Дмитрівське зернопереробне підприємство"

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "УЛС ГЛОБАЛ"

про стягнення 78 891,82 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, приватне акціонерне товариство "Дмитрівське зернопереробне підприємство", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "УЛС ГЛОБАЛ" 78 891,82 грн., де 65 583,42 грн. - основний борг, 12 292,40 грн. - пеня, 1 016,00 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2016р. позовну заяву (вх.№2805/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/2619/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

21 жовтня 2015р. між приватним акціонерним товариством "Дмитрівське зернопереробне підприємство" (Зерновий склад) та товариством з обмеженою відповідальністю "УЛС ГЛОБАЛ" (Поклажодавець) було укладено договір складського зберігання №25, згідно умов п.1.1. якого, Зерновий Склад зобов'язується зберігати прийняті від Поклажодавця зернові, зернобобові та технічні культури урожаю 2015 року за номенклатурою та у обсягах передбачених Договором (у подальшому- Зерно) і повернути Зерно після зберігання у обсягах та з якістю, передбаченими Договором.

Відповідно до п.1.4. Договору, Поклажодавець зобов'язаний оплатити надані Зерновим складом Послуги у порядку та на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що Поклажодавець здійснює оплату Послуг відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг не пізніше 10(десятого) числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється оплата.

У відповідності до п.6.2. Договору, За невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором винна Сторона сплачує на вимогу потерпілої сторони та на її користь пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - що діяла у період нарахування від суми заборгованості.

Відповідно до п.8.1. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 01.07.2016р., але у будь-якому випадку до виконання Сторонами своїх зобов'язань у тому числі пов'язаних з порушенням Договору.

На виконання умов вищенаведеного договору складського зберігання зерна, позивач надав послуги зі складського зберігання за умовами договору, які відповідачем були прийняті, що підтверджується наступними актами здачі приймання робіт (надання послуг):

- Акт №ДД-0000273 від 31.10.2015р. на загальну суму 12 481,57 грн.

- Акт №ДД-0000281 від 16.11.2015р. на загальну суму 108 107,26 грн.

- Акт №ДД-0000299 від 30.11.2015р. на загальну суму 18 041,08 грн.

- Акт №ДД-0000349 від 31.12.2015р. на загальну суму 123 008,93 грн.

- Акт №ДД-0000034 від 31.01.2016р. на загальну суму 123 488,26 грн.

- Акт №ДД-0000065 від 29.02.2016р. на загальну суму 289 555,04 грн.

- Акт №ДД-0000066 від 05.03.2016р. на загальну суму 29 040,94 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, проте відповідачем було частково сплачено наведені в актах суми, що підтверджується банківськими виписками: Д-00000202 від 05.11.2015р. на суму 12 481,57 грн., Д-00000209 від 16.11.2015р. на суму 7 904,84 грн., Д-00000210 від 17.11.2015р. на суму 98 000,10 грн., Д-00000224 від 02.12.2015р. на суму 10 541,08 грн., Д-0000227 від 08.12.2015р. на суму 7 500,00 грн., Д-00000239 від 25.12.2015р. на суму 87 400,76 грн., Д-00000018 від 28.01.2016р. на суму 37 890,49 грн., Д-00000029 від 10.02.2016р. на суму 250 000,00 грн., Д-00000031 від 12.02.2016р. на суму 97 459,88 грн., Д-00000050 від 14.03.2016р. на суму 29 040,94грн. внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в суму 65 583,42 грн.

Неналежне виконання відповідачем умов договору складського зберігання №25 в частині оплати наданих послуг стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності до ст.936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Статтею 938 Цивільного кодексу України, передбачено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ст.946 Цивільного кодексу України,плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати.

Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

Згідно ч.1 ст.957 Цивільного кодексу України,за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг від позивача виконані частково на суму 638 219,66 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 65 583,42 грн., у зв'язку з чим, стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "УЛС ГЛОБАЛ" на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 65 583,42 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 12 292,40 грн. - пені, 1 016,00 грн. - 3% річних.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором складського зберігання.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних судом встановлено, що він здійснений неналежним чином, у зв'язку, судом було самостійно розраховано 3% річних, наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 65583.42 11.03.2016 - 15.09.2016 189 3 % 1018.79

Отже загальна сума 3% річних за самостійним розрахунком суду складає 1 018,79 грн., але у зв'язку з тим, що 3% річних позивачем заявлено в меншому розмірі в сумі 1 016,00 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних в сумі 1 016,00 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошового зобов'язання відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення (пені).

Судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок пені, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню, наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ на деньСума пені за період прострочки 65583.42 11.03.2016 - 21.04.2016 42 22.0000 % 0.120 %* 3311.43 65583.42 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 %* 2383.22 65583.42 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 %* 1806.23 65583.42 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5000 % 0.090 %* 2069.64 65583.42 29.07.2016 - 11.09.2016 45 15.5000 % 0.085 %* 2499.70

Отже загальна сума пені за розрахунком суду складає 12 070,22 грн., у зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягє стягненню пеня, встановлена судом в розмірі 12 070,22 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 222,18 грн. суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 374,15 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УЛС ГЛОБАЛ" (68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна буд. №41, код ЄДРЮОФОПГФ 39158662) на користь приватного акціонерного товариства "Дмитрівське зернопереробне підприємство" (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, буд. 13, корпус 5, код ЄДРЮОФОПГФ 32454122) заборгованість за договором №25 складського зберігання зерна від 21.10.2015р. у сумі 65 583 (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 42 коп., 3% річних у сумі 1 016 (одна тисяча шістнадцять) грн. 00 коп., пеню у сумі 12 070 (дванадцять тисяч сімдесят) грн. 22 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 1 374 (одна тисяча триста сімдесят чотири) грн. 15 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 21 листопада 2016 р.

Суддя О.В. Цісельський