Рішення

від 17.11.2016 по справі 917/602/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016 р. Справа № 917/602/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", (вул. Старий Поділ, 5,Полтава,Полтавська область,36022) в особі Полтавської філії міських електромереж Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (3600, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова,47А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ера 17", вул. Котляревського, 1/27, кім.107, м. Полтава, Полтавська область,36020

про стягнення 121 937,18 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №10-73/2154 від 22.02.2016 року

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №04/05-ю від 04.05.2016 року

В судовому засіданні 17.11.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 121 937,18 грн. сум санкції за спожиту електричну енергію понад договірну величину за договором про постачання електричної енергії №5497 від 12.06.2015 року.

18.05.2016 року від позивача до суду надійшов лист (арк. с. 49), в якому позивач повідомляє суд, що інші судові провадження та спірні правовідносини між ПАТ "Полтаваобленерго" та ТОВ "Ера 17" про той же предмет і з тих же підстав, що випливають з договору про постачання електричної енергії №5497 від 12.06.2015 року, станом на 18.05.2016 року відсутні, а також немає рішення з такого спору.

02.06.2016 року від позивача надійшов лист (арк. с. 78), в якому позивач повідомляє про зарахування до Державного бюджету України сплаченого судового збору в сумі 1218,00 грн. за платіжним дорученням від 19.06.2015 року №543349.

02.06.2016 року від відповідача надійшло клопотання (арк. с. 70-71) про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 917/846/16 та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 917/846/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА 17" до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" здійснити коригування величини споживання електричної енергії за січень 2016 року до 80 000,00 тис. кВ/год. споживача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА 17".

Суд ухвалою від 02.06.2016 року (арк. с. 83) зупинив провадження у справі №917/602/16 до вирішення пов'язаної з нею справи № 917/846/16 та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 917/846/16.

17.10.2016 року від позивача до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (арк. с. 87), оскільки справу № 917/846/16 вирішено з прийняттям рішення від 26.07.2016 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 року.

Суд ухвалою від 31.10.2016 року (арк. с. 94) поновив провадження у справі та призначив справу до розгляду.

16.11.2016 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 917/1758/16 та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 917/1758/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА 17" до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання незаконним рішення Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" від 12.01.2016 року про зменшення договірних величин споживання електричної енергії за січень 2016 року до 2.5 тис. кВ/год. споживача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА 17".

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав своє клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 917/1758/16 та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 917/1758/16.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував.

Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання керуючись наступним.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Отже, зупинення провадження у справі процесуальний закон пов'язує із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи.

При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Отже, зупинення провадження у відповідності до приписів ч.1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України можливе виключно у випадку розгляду іншим судом пов'язаної справи.

В даному випадку позивач просить суд зупинити провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 917/1758/16 та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 917/1758/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА 17" до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання незаконним рішення Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" від 12.01.2016 року про зменшення договірних величин споживання електричної енергії за січень 2016 року до 2.5 тис. кВ/год. споживача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА 17".

Як вже зазначалося вище, суд ухвалою від 02.06.2016 року вже зупиняв провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 917/846/16 та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 917/846/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА 17" до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" здійснити коригування величини споживання електричної енергії за січень 2016 року до 80 000,00 тис. кВ/год. споживача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА 17".

Справа №917/846/16 вирішена з прийняттям рішення від 26.07.2016 року, в якому в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА 17" було відмовлено. Зазначене рішення залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 року та набрало законної сили. Отже факти, встановлені в рамках справи №917/846/16 мають для суду преюдиційний характер.

Подання відповідачем ще одного клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №917/1758/16, схожої за підставами обґрунтування на справу №917/846/16, суд розцінює як намагання відповідача затягнути розгляд справи по суті.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 р.).

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 -69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому суд роз'яснив представнику відповідача його право на звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, у разі наявності таких обставин в порядку, передбаченому Розділом XIII Господарського процесуального кодексу України.

Також представник відповідача усно просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.07.2016 року по справі №917/846/16 було відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ера 17" до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про зобов'язання здійснити коригування (збільшення) величини споживання електричної енергії за січень 2016р. до 80000,00 тис.кВ/год.

Даним рішенням встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ера 17" (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (відповідачем) укладений договір про постачання електричної енергії № 5497 від 12.06.2015р., згідно якого відповідач як постачальник зобов'язався продавати електричну енергію позивачу (споживачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач - оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору (далі Договір).

В п. 2.1 Договору встановлено, що під час виконання договору та вирішення всіх питань, що ним не обумовлені, сторони зобов'язані керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ).

Згідно з пп. 3.2.1 п. 3.2 Договору споживач має право по зверненню не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного розрахункового періоду за зміною (коригуванням) договірної величини споживання електричної енергії цього періоду в порядку, визначеному умовами розділу 5 договору.

Відповідно до п. 5.5 Договору звернення споживача щодо коригування протягом поточного розрахункового періоду договірних величин споживання електричної енергії розглядаються постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури та додатку № 2 Порядок розрахунків.

В додатку № 2 Порядок розрахунків до Договору встановлено, що розрахунковим вважається період з 8.00 годин 1 числа попереднього місяця до 8.00 годин 1 числа такого ж числа поточного місяця.

За п. 9 додатку № 2 Порядок розрахунків коригування договірних величин споживання електричної енергії у відповідності до п.5.5 Договору здійснюється при виконанні споживачем наступних умов:

- звернення не пізніше ніж за п'ять робочих днів постачальника до закінчення розрахункового періоду;

- проведення попередньої оплати за додатково заявлений обсяг електроенергії не пізніше п'яти робочих днів постачальника після дня звернення;

- за наявності виробничих можливостей у постачальника.

Коригування буде дійсне з дня, вказаного в письмовому повідомленні постачальника про проведення коригування, але не раніше ніж з дня проведення оплати за додатково заявлений обсяг електроенергії, та при умові виконання платежів відповідно до умов п.2 Додатку №2 до Договору.

В додатку № 1 до договору "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу" сторонами узгоджені обсяги споживання позивачем електричної енергії, по на 2016 рік в обсязі 1200тис. кВт/год.на рік, та по 100тис. кВт/год на кожен місяць.

Позивач направив відповідачу ПАТ Полтаваобленерго листа за № 5 від 11.01.2016р. про зменшення ліміту споживання електричної енергії на січень місяць до 2500кВт/год.

Згідно відмітки відповідача про надходження вхідної кореспонденції на даному листі вказаний лист отримано постачальником 11.01.2016р.

12.01.2016р. ПАТ Полтаваобленерго прийняв рішення про зменшення договірних величин споживання електричної енергії на січень 2016 року на 97,5 тис. кВт/год. до обсягу 2,5 тис.кВт/год., про що повідомив позивача листом вих. № 13-21-03.3/104.

15.01.2016р. позивач звернувся до відповідача з листом про збільшення ліміту споживання електричної енергії на січень 2016р. на 77500 кВт/год. до обсягу 80000 кВт/год. та зобов'язався внести попередню оплату заявленого обсягу електричної енергії до 20.01.2016р.

Згідно відмітки відповідача про надходження вхідної кореспонденції на даному листі вказаний лист отримано постачальником 15.01.2016р.

Станом на 21.01.2016р. позивач здійснив попередню оплату згідно умов Договору в розмірі 23211,82грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 541 від 28.12.2015р. на суму 30000,00грн., з них: 29788,18 грн. - заборгованість за грудень 2015р, 211,82 грн. попередня оплата на січень 2016р.; № 565 від 05.01.2016р. на суму 5000,00грн., №5 85 від 21.01.2016р. на суму 3000,00грн., № 591 від 21.01.2016р. на суму 15000,00грн.

21.01.2016р. відповідач ПАТ Полтаваобленерго прийняв рішення та повідомив позивача листом вих. № 13-21-03.3/392 про збільшення договірних величин споживання електричної енергії на січень 2016року на 9,670 тис. кВт/год. до обсягу 12,170 тис.кВт/год., що підтверджується реєстром відправлення вихідної кореспонденції.

Відповідно до акту про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії від 24.01.2016р., підписаного представниками сторін та скріпленого печатками підприємств, відповідачем за січень 2016 року спожито 88889 кВт/год.

Позивач направив відповідачу повідомлення №13-21-03.3/641 від 27.01.2016 про перевищення договірної величини споживання електроенергії на 76,72тис. кВт/год., та необхідність сплати 121 937,18 двократної вартості.

На оплату даної суми санкцій позивач виставив відповідачу рахунок № С5497 від 27.01.2016р.

Отже, в рішенні суду від 26.07.2016 року встановлено наявність між сторонами зобов'язань, що виникли з договору про постачання електричної енергії № 5497 від 12.06.2015р. Також судом встановлено порушення ТОВ "Ера 17" Правил КЕЕ щодо непроведення повної оплати додатково заявлених обсягів електроенергії та правомірність відкоригування ПАТ "Полтаваобленерго" договірних величин споживання електричної енергії для ТОВ "Ера 17" на січень 2016р. на суму попередньої оплати у розмірі 23211,82 грн. до 12,170тис. кВт/год.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 у справі №917/846/16 рішення залишено без змін. Отже, зазначене рішення набрало законної сили за приписами ст. 85 ГПК України.

Відповідно до положень ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд приймає до уваги рішення господарського суду у справі №917/602/16 та встановлені у ньому факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів, а тому факти, встановлені в рамках справи №917/846/16, не мають доводитись знов в рамках справи № 917/602/16.

В даній справі позивач просить суд стягнути з відповідача санкцію за споживання електричної енергії понад договірну величину за січень 2016 року в розмірі 121 937,18 грн.

При прийнятті рішення зі спору суд виходив з наступного.

На спірні правовідносини поширюються положення Закону України "Про електроенергетику", Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), затверджених Постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996 року в редакції згідно зі змінами, внесеними постановою НКРЕ №105 від 04.02.2010, яка діяла на момент складення акту (далі Правила).

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" та пунктами 1.3, 5.1 Правил встановлено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб можливо лише на підставі договору з енергопостачальником.

Правовідносини сторін у справі врегульовані договором про постачання електричної енергії №5497 від 12.06.2015 р.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України (ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, яка відпускається, визначається за погодженням сторін. Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідно за ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт) управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 4.1. Правил КЕЕ встановлено, що постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами.

Згідно пункту 10.2. розділу 10 Правил КЕЕ, споживач електричної енергії зобов'язаний: додержуватись вимог нормативно-технічних документів та умов договорів.

Згідно з п. 5.1 Правил КЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до п.4.4. ПКЕЕ споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

У разі коригування за заявою споживача договірної величини споживання обсягу електричної енергії здійснюється відповідне коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності.

Датою коригування вважається дата попередньої оплати додатково заявлених обсягів активної електричної енергії. У разі, якщо договором про постачання електричної енергії попередня оплата не передбачена, датою коригування вважається дата прийняття постачальником електричної енергії рішення про коригування договірних величин на підставі письмового звернення споживача. Для споживача, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживача постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, за дату коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності приймається дата отримання постачальником електричної енергії звернення від споживача.

За результатами розгляду споживачу надсилається повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин або обґрунтована відмова здійснення коригування. Повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин обсягу споживання та електричної потужності є невід'ємною частиною договору.

Отже, пропозиції споживача щодо коригування договірних величин споживання електричної енергії є пріоритетними за умови здійснення попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником заяви споживача не пізніше строку, встановленого ч. 3 п. 4.4 Правил КЕЕ, та за відсутності заборгованості з оплати спожитої електричної енергії.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання щодо попередньої оплати заявлених обсягів електричної енергії на січень 2016 року виконав не в повному обсязі. Фактично за січень 2016 р. відповідачем було спожито 88889 тис кВт/год електричної енергії, що підтверджується підписаним сторонами актом про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії від 24.01.2016р. (арк. с. 18).

Отже, викладені обставини та досліджені судом докази свідчать про перевищення відповідачем договірної величини електроспоживання в січні 2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997р. №575/97-ВР споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до п. 6.16 Правил КЕЕ, обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

У пп. 4.2.2 п.4.2 договору встановлена відповідальність споживача за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у вигляді сплати постачальнику двократної вартості різниці фактично спожитих та договірних величин.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 121 937,18 грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідач наданими йому правами не скористався, доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не надав.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Представник відповідача усно просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання керуючись наступним.

За змістом частин першої та другої статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Частиною третьою статті 219 Господарського кодексу України передбачено право суду зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони.

Натомість статтею 233 Господарського кодексу України передбачено що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій (тобто, господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня) в розумінні статті 230 Господарського кодексу України). Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки (штрафу, пені), якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно за пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 6 статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Вказане положення відтворене у пункті 4.2.2. договору, відповідно до якого за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами. Ні текст закону, ні текст договору не називає відповідну правову конструкцію неустойкою (штрафом, пенею); належна до сплати сума не відповідає також визначенню штрафу, пені, наведеним у частинах другій та третій статті 549 Цивільного кодексу України.

Таким чином, передбачений умовами договору та статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" обов'язок споживача сплатити енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини не є відповідальністю у формі сплати неустойки, штрафу, пені за змістом статті 230 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України, а є встановленим спеціальним законом відповідно до положень частини першої статті 216 Господарського кодексу України іншим видом відповідальності споживача у сфері електроенергетики, права на зменшення якого судом в порядку статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України не передбачено, а обставини, наведені в частині третій статті 219 Господарського кодексу України, судом не встановлені та відповідачем не доведено.

Зазначеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові по справі № 915/2172/15 від 05.07.2016 року та інших.

На підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи) і підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33,35,43,49,82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ера 17" (вул. Котляревського, 1/27, кім.107, Полтава, Полтавська область,36020, ідентифікаційний код 39544505) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", (вул. Старий Поділ, 5, Полтава, Полтавська область,36022, ідентифікаційний код 00131819) в особі Полтавської філії міських електромереж Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (3600, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова,47А, ідентифікаційний код 37709834) 121 937,18 грн. - сума санкції за спожиту електричну енергію понад договірну величину за договором про постачання електричної енергії №5497 від 12.06.2015 року, 1830 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.11.2016 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією