Рішення

від 16.11.2016 по справі 920/908/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.11.2016 Справа № 920/908/16 Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/908/16

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕШЕН 2015», м. Суми,

про стягнення 20757,91 грн.

За участю представників сторін:

позивача - Ємельяненко І.В. за довіреністю № 31 від 01.09.2016 року,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача на свою користь 20757,91 грн., з яких: 17091,16 грн. заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в період з лютого 2016 року по квітень 2016 року відповідно до договору про надання послуг з централізованого опалення № 1333-Т від 01.09.2015 року, 2766,02 грн. пені, 228,42 грн. - 3 % річних, 672,31 грн. інфляційний збитків, а також 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав.

Копія ухвали від 19.09.2016 року про порушення провадження у справі № 920/908/16, надіслана судом відповідачеві за адресою, яку зазначено позивачем у позовній заяві та у договорі про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 1333 від 01.08.2015 року, повернуто відділенням поштового зв'язку на адресу суду за закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, а відтак нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до позовних матеріалів, між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з централізованого опалення № 1333 від 01.09.2015 року (далі - договір), відповідно до пункту 1 якого позивач зобов'язується надавати відповідачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а відповідач (споживач) зобов'язується вчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору, розмір тарифів на послуги встановлюється Національною комісією що здійснює Державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (НКРЕКП) відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 2.2 договору, розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладання договору згідно з нормативами (нормами) споживання - договірними навантаженнями вказаний у додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показниками за умови їх підключення та введення в дію у встановленому порядку.

У відповідності з положеннями пунктів 3.2-3.5 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач (відповідач) до 15 числа розрахункового періоду сплачує виконавцю (позивачу) вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Щомісячно до 6-го числа споживач отримує від виконавця акт прийому-передачі теплової енергії, форма якого (додаток № 3) є невід'ємною частиною договору, та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє споживача від відповідальності щодо сплати за надані виконавцем послуги. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Обов'язок відповідача оплачувати послуги в установлені договором строки передбачений пунктом 4.2.1 договору № 1333-Т від 01.08.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору, укладеного між сторонами, щодо повної та своєчасної оплати вартості послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, зокрема, в період з лютого 2016 року по квітень 2016 року заборгованість відповідача з оплати зазначених послуг становить 17091,16 грн.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт надання позивачем відповідачу послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на загальну суму 17091,16 грн., підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії від 29.02.2016 року, від 31.03.2016 року, від 30.04.2016 року (а.с. 19-21) та рахунками на оплату наданих послуг № 1333 від 30.04.2016 року, від 31.03.2016 року, від 29.02.2016 року (а.с. 22-27).

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за надані послуги, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано пеню в сумі 2766,02 грн. за періоди з 11.03.2016 по 21.04.2016, з 22.04.2016 по 26.05.2016, з 27.05.2016 по 23.06.2016, з 24.06.2016 по 28.07.2016, з 29.07.2016 по 29.08.2016, з 11.04.2016 по 21.04.2016, з 22.04.2016 по 26.05.2016, з 27.05.2016 по 23.06.2016, з 24.06.2016 по 28.07.2016, з 29.07.2016 по 29.08.2016, з 11.05.2016 по 26.05.2016, з 27.05.2016 по 23.06.2016, з 24.06.2016 по 28.07.2016, з 29.07.2016 по 29.08.2016.

Умовами укладеного договору (пунктом 5.1.5) сторонами узгоджено, що у разі несвоєчасної сплати споживачем грошових коштів, які передбачені термінами цього договору, за послуги виконавця, споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов'язання споживачем) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день (враховуючи вихідні і святкові дні) прострочення виконання грошового зобов'язання. Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу виконавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Згідно статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом, а стаття 547 цього ж Кодексу встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, під пенею розуміється грошова сума, яка встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини п'ятої статті 25 Закону України «Про теплопостачання», у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Частина шоста статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами вищевказаного договору, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 2766,02 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі статей 549-552, 629 Цивільного Кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 228,42 грн. за періоди: з 11.03.2016 по 29.08.2016, з 11.04.2016 по 29.08.2016, з 11.05.2016 по 29.08.2016 та інфляційні втрати у сумі 672,31 грн. за періоди: з 11.03.2016 по 29.08.2016, з 01.04.2016 по 29.08.2016, з 01.05.2016 по 29.08.2016. В обґрунтування зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у сумі 228,42 грн. за періоди: з 11.03.2016 по 29.08.2016, з 11.04.2016 по 29.08.2016, з 11.05.2016 по 29.08.2016 та інфляційні втрати у сумі 672,31 грн. за періоди: з 11.03.2016 по 29.08.2016, з 01.04.2016 по 29.08.2016, з 01.05.2016 по 29.08.2016 є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі статті 625 наведеного вище Кодексу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на усе вищевикладене, а також на те, що відповідач будь-яких заперечень (відзиву на позов) не подав, позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕШЕН 2015» (40024, м. Суми, вул. Харківська, буд. 4, ідентифікаційний код 39835957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10, ідентифікаційний код 33698892) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення в сумі 17091,16 грн., пеню в сумі 2766,02 грн., інфляційні втрати в сумі 672,31 грн., 3 % річних в сумі 228,42 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.11.2014 року

Суддя П.І. Левченко