Рішення

від 15.11.2016 по справі 922/3329/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2016 р.Справа № 922/3329/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Шкло" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Енерготек" про розірвання договору та стягнення коштів в розмірі 215 600,00 грн. за участю представників сторін:

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність №446 від 18.10.2016 р.;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Санаторно-курортний лікувальний центр "Шкло", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Енерготек" про розірвання договору та стягнення коштів в розмірі 215 600,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на поставку відповідачем товару неналежної якості.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2016 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №922/3329/16.

Ухвалами Господарського суду Харківської області розгляд справи неодноразово відкладався.

14 листопада 2016 року через канцелярію Господарського суду Харківської області від представника Державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Шкло" надійшла заява (вх. №38722), в якій просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи. Надані документи судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні 15 листопада 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у призначене на 15 листопада 2016 року судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, уповноваженого представника не направив, витребуваних документів не надав.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2016 року про порушення провадження у справі №922/3329/16 повернулась на адресу Господарського суду Харківської області 14 листопада 2016 року з довідкою ф. 20 УДППЗ "Укрпошта" "За закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи, місцезнаходження відповідача - 62441, Харківська область, Харківський район, с. Ціркуни, вул. Кірова, 22-Д, , та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" - якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як визначено у пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "НПП Енерготек" (Виконавець) та Державним підприємством "Санаторно-курортний лікувальний центр "Шкло" (Замовник) було укладено Договір поставки №2505-4 від 25 травня 2015 року (надалі - Договір), відповідно до предмету якого Виконавець виготовляє, а Замовник сплачує та приймає котел паровий твердопаливний КПТ-500 (Обладнання).

У відповідності до пункту 2.2. Договору, сума договору містить у собі: вартість обладнання - 196 000,00 грн., гарантійне обслуговування входить у вартість Обладнання.

Загальна сума цього Договору - 196 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%.

Згідно з пунктом 3.3. Договору, Виконавець зобов'язується виготовити Обладнання протягом 25 робочих днів з моменту отримання передплати у розмірі 150 000,00 грн. і здійснення відвантаження після внесення Замовником суми, що лишилася - 46000,00 грн. на розрахунковий рахунок Виконавця.

Розділом 4 Договору сторони погодили порядок оплати, яка здійснюється поетапно: перший етап - замовник перераховує передплату в розмірі 150 000,00 грн. на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 3 банківських днів на підставі наданого рахунка-фактури; другий етап - перед відвантаженням Обладнання Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця суму, що лишилася - 46000,00 грн.

Відповідно до пункту 6.1. Договору, гарантійний термін експлуатації Обладнання становить 12 місяців з дати відвантаження Обладнання, у тому випадку, якщо:

а) Обладнання використовується за прямим призначенням та у відповідності до правил експлуатації;

б) Обладнання експлуатується згідно з технічною документацією, яка надана Виконавцем разом з Обладнанням;

в) Обладнання не піддавалося переробкам, доробкам, зміненню конструкції та ін., без письмової згоди виконавця.

На виконання умов Договору ним було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 196 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №99 від 26.05.2015 р. на суму 150 000,00 грн., №132 від 09.06.2015 р. на суму 20 000,00 грн., №134 від 10.06.2015 р. на суму 26000,00 грн. (т. 1, арк. с. 15-17).

Відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято Обладнання, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №21 від 15 червня 2015 року, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками (т. 1, арк. 18).

Як зазначає позивач у позовній заяві, в результаті пробного використання Обладнання було виявлено наступні недоліки:

- в нагрівальному елементі утворилася тріщина на зварювальному стику;

- Котел КТП-500 не видає кількість пари, згідно умов договору.

Про дані недоліки відповідача було повідомлено листом №329 від 01.09.2015 р. (т. 1, арк. с. 20).

14 грудня 2015 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №472 (т. 1, арк. с. 21), в якій зазначив, що Державне підприємство "Санаторно-курортний лікувальний центр "Шкло" змушене повернути обладання, в зв'язку з тим, що Котел КТП-500 не відповідає параметрам передбаченими умовами Договору та вимагає повернути сплачені кошти в розмірі 196 000,00 грн. Зазначений лист було повернуто підприємством "Укрпошта" з довідкою "За закінченням терміну зберігання".

Як зазначає позивач у позові, наведені обставини вказують на те, що відповідачем було поставлено товар неналежної якості.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів статей 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки, який регулюється нормами § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Гарантії якості товарів, а також претензії у зв'язку з недоліками поставлених товарів регулюються ст. 269 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського кодексу України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Частина 5 ст. 269 Господарського кодексу України, передбачають, що постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб.

Як вбачається з матеріалів справи, в результаті пробного використання Обладнання було виявлено наступні недоліки:

- в нагрівальному елементі утворилася тріщина на зварювальному стику;

- Котел КТП-500 не видає кількість пари, згідно умов договору.

Про дані недоліки відповідача було повідомлено листом №329 від 01.09.2015 р. (т. 1, арк. с. 20).

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суд звертає увагу, що приписи ст. 673 Цивільного кодексу України покладають на постачальника обов'язок передати покупцю товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідно до ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України, у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

За таких обставин відповідно до ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України позивач вправі відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, що позивач і зробив, надіславши відповідачу претензію від 14.12.2015 р. №472.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, здійснив 100% оплату за Обладнання, а відповідач в порушення умов Договору поставив позивачу товар, якість та характеристики якого не відповідають погодженим між сторонами умовами Договору.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту повернення на користь позивача грошових коштів у розмірі 169 000,00 грн. за поставлене Обладнання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП Енерготек" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 169000,00 грн. на підстав ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України є правомірним та обґрунтованими.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Невиконання відповідачем зобов'язання по поставці якісного товару свідчить про позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору (отримання оплаченого товару).

Враховуючи встановлений судом факт неналежного відповідачем зобов'язання по поставці товару, вимога позивача про розірвання Договору є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 19 600,00 грн. (10% від вартості Обладнання).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 7 ст. 269 Господарського кодексу України встановлено, що у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому ст. 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

У відповідності до пункту 9.3. Договору, при розірванні набутого чинності Договору з вини Виконавця - Виконавець зобов'язується протягом 30 днів сплатити Замовнику отриманий аванс та штраф у розмірі 10% від загальної суми Договору.

Отже, в порядку норм чинного законодавства та умов договору поставки, постачальник має сплатити штраф у розмірі 10% від вартості поставленого товару у разі його неналежної якості.

Оскільки подані позивачем докази підтверджують викладені ним обставини щодо поставки неякісного товару за накладною №21 від 15 червня 2015 року, суд дійшов висновку, що з відповідача правомірно підлягає стягненню штраф в розмірі 19600,00 грн.

Зважаючи на встановлені судом факти, керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм господарський суд дійшов висновку, що позов Державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Шкло" підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 612,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями статями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Шкло" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Енерготек" про розірвання договору поставки та стягнення (повернення) грошових коштів - задовольнити повністю.

Розірвати Договір поставки №2505-4 від 25 травня 2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "НПП Енерготек" та Державним підприємством "Санаторно-курортний лікувальний центр "Шкло".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Енерготек" (62441, Харківська обл., Харківський район, село Циркуни, вул. Кірова, буд. 22-Д, код ЄДРПОУ 34281589) на користь Державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Шкло" (81051, Львівська обл., Яворівський район, смт. Шкло, вул. Курортна, буд. 1, код ЄДРПОУ 32673458) основний борг у сумі 196 000 (сто дев`яносто шiсть тисяч) грн. 00 коп., штраф за дострокове розірвання договору в сумі 19 600 (дев`ятнадцять тисяч шiстсот) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 612 (чотири тисячi шiстсот дванадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

справа №922/3329/16