Постанова

від 17.11.2016 по справі 826/25525/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/25525/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача Іщенко Г.М.,

представника відповідача Кулик В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецводобуд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецводобуд" до Державного агентства рибного господарства України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державного агентства рибного господарства України (надалі - відповідач або Держрибагентство), в якому просив суд:

визнати неправомірним та скасувати рішення Державного агентства рибного господарства України від 09.09.2015 № 1-7.2-17/4417-15 про відмову у видачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецводобуд" (ЄДРПОУ 35322175, 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд.9) оформленого погодження (дозволу) на проведення робіт з видобування піску на родовищі пісків Одеська банка в період дії нерестових заборон на спеціалізований промисел з 01 березня 2015 року по 30 вересня 2021 року, відповідно до науково-біологічного обґрунтування та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 у справі № 826/20662/14;

визнати неправомірним та скасувати рішення Державного агентства рибного господарства України від 22.10.2015 № 2-7.2-17/5096-15 про відмову у видачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецводобуд" (ЄДРПОУ 35322175, 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд.9) оформленого погодження (дозволу) на проведення робіт з видобування піску на родовищі пісків Одеська банка в період дії нерестових заборон на спеціалізований промисел з 01 березня 2015 року по 30 вересня 2021 року, відповідно до науково-біологічного обґрунтування та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 у справі № 826/20662/14;

зобов'язати Державне агентство рибного господарства України видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецводобуд" (ЄДРПОУ 35322175, 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 9) оформлене погодження (дозвіл) на проведення робіт з видобування піску на родовищі пісків Одеська банка в період дії нерестових заборон на спеціалізований промисел з 01 березня 2015 року по 30 вересня 2021 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач із таким рішенням не погодився, у поданій ним апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, при цьому вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

З матеріалів справи випливає, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2015 у адміністративній справі № 826/20662/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецводобуд» до Державного агентства рибного господарства України про визнання неправомірним та скасування рішення, визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії, - позов задоволено повністю.

Визнано неправомірним та скасовано рішення відповідача, викладеного в листі від 01.12.2014 № 2-7-17/4912-14, про відмову в погодженні позивачу у проведенні робіт з видобування піску на родовищі пісків Одеська банка в період дії нерестових заборон на спеціалізований промисел з 01 березня 2015 року по 30 вересня 2021 року, відповідно до науково-біологічного обґрунтування.

Визнано неправомірними дії відповідача щодо невидачі оформленого погодження (дозволу) проведенні робіт з видобування піску на родовищі пісків Одеська банка в період дії нерестових заборон на спеціалізований промисел з 01 березня 2015 року по 30 вересня 2021 року, відповідно до науково-біологічного обґрунтування.

Зобов'язано відповідача видати позивачу погодження (дозвіл) на проведення робіт з видобування піску на родовищі пісків Одеська банка в період дії нерестових заборон на спеціалізований промисел з 01 березня 2015 року по 30 вересня 2021 року, відповідно до науково-біологічного обґрунтування.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2015 скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Державного агентства рибного господарства України видати товариству з обмеженою відповідальністю "Спецводобуд" погодження (дозвіл) на проведення робіт з видобування піску на родовищі пісків "Одеська банка" в період дії нерестових заборон на спеціалізований промисел з 01.03.2015 року по 30.09.2021 року, відповідно до науково-біологічного обґрунтування.

Ухвалено у вказаній частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено, а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Після отримання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 по справі № 826/20662/14 позивач звернувся до відповідача з листом від 30.07.2015 № 30/07/15 про видачу оформленого дозволу (а.с. 78-79).

Листом Держрибагенства від 09.09.2015 № 1-7.2-17/4417-15 позивача повідомлено про те, що Держрибагентство України розгляне питання надання погодження після доопрацювання документації та надання актуалізованого перерахунку збитків рибному господарству (а.с. 80).

Листом від 02.10.2015 № 2/10/15 позивач повторно звернувся до відповідача з листом про надання погодження, додавши до листа науково-біологічне обґрунтування (а.с. 81).

Листом від 22.10.2015 № 2-7.2-17/5096-15 Держрибагентство зазначило про те, що науково-біологічне обґрунтування не є частиною проектної документації та проектних рішень, обов'язкових до виконання відповідно до вимог ДБН А.2.2-1-2003. Заявника повідомлено, що для розгляду погодження проведення робіт з видобування піску на родовищі пісків Одеська банка в період дії нерестових заборон йому слід надати ОВНС «Розрахунок збитків та компенсаційні заходи рибному господарству» з урахуванням змін питомих капіталовкладень станом на друге півріччя 2015 року.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач мотивував власні доводи тим, що відповідач, відмовляючи у наданні згадуваного погодження, протиправно не виконує судове рішення у справі № 826/20662/14, яке набрало законної сили.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд попередньої інстанції виходив із того, що Держрибагенством, як суб'єктом владних повноважень, доведено обґрунтованість відмови у видачі ТОВ "Спецводобуд" оформленого погодження (дозволу) на проведення робіт з видобування піску на родовищі пісків Одеська банка в період дії нерестових заборон на спеціалізований промисел з 01 березня 2015 року по 30 вересня 2021 року.

Позивач категорично не погоджується із таким висновком Окружного адміністративного суду міста Києва, у поданій ним апеляційній скарзі акцентує увагу на тому, що предметом спору у даній справі є неправомірні дії відповідача щодо невиконання судового рішення у справі № 826/20662/14, яке набрало законної сили, в силу його ігнорування, водночас, на рівні Конституції України унормовано обов'язковість до виконання судових рішень на всій території України.

Відповідачем подано письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких просив суд апеляційної інстанції відмовити апелянту у задоволенні його скарги.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами пункту другого частини четвертої статті 105 КАС адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Згідно із першим та другим пунктами другої частини статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, з поміж іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обрав свій захист шляхом подання позову про визнання протиправними дій та скасування рішень, прийнятих на виконання рішення суду, яке набрало законної сили у справі № 826/20662/14.

Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року (Рішення N 5-рп/2013), звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012 (Рішення N 18-рп/2012)); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012 (Рішення N 11-рп/2012).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі N 2а-5199/11 є обов'язковою до виконання на всій території України.

Так, звертаючись до суду із даним позовом до Держрибагентства України, позивач просив:

визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача від 09.09.2015 № 1-7.2-17/4417-15 про відмову у видачі ТОВ "Спецводобуд" оформленого погодження (дозволу) на проведення робіт з видобування піску на родовищі пісків Одеська банка в період дії нерестових заборон на спеціалізований промисел з 01 березня 2015 року по 30 вересня 2021 року, відповідно до науково-біологічного обґрунтування та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 у справі № 826/20662/14 ;

визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача від 22.10.2015 № 2-7.2-17/5096-15 про відмову у видачі ТОВ "Спецводобуд" оформленого погодження (дозволу) на проведення робіт з видобування піску на родовищі пісків Одеська банка в період дії нерестових заборон на спеціалізований промисел з 01 березня 2015 року по 30 вересня 2021 року, відповідно до науково-біологічного обґрунтування та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 у справі № 826/20662/14 ;

зобов'язати Державне агентство рибного господарства України видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецводобуд" (ЄДРПОУ 35322175, 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 9) оформлене погодження (дозвіл) на проведення робіт з видобування піску на родовищі пісків Одеська банка в період дії нерестових заборон на спеціалізований промисел з 01 березня 2015 року по 30 вересня 2021 року.

За правилами дев'ятої та десятої частин статті 267 КАС особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання постановою законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення відповідачам і третім особам не раніше семи робочих днів до дня подання заяви до суду.

Заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дня її підписання. У разі якщо заява подається представником, у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі. Одночасно із заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.

У разі відповідності заяви вказаним вище вимогам вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою статті 162 цього Кодексу.

Така постанова може бути оскаржена лише в апеляційному порядку.

Аналіз положень статті 267 КАС та статті 2 цього Кодексу свідчить, про те що позов, який направлений на контроль за виконанням судових рішень, виключає одночасний розгляд спору про оскарження дій суб'єкта владних повноважень з інших підстав, що не пов'язані з належним виконання судового рішення.

Зі змісту як позовної заяви, так і апеляційної скарги вбачається, що позивач обґрунтовує свій позов невиконанням відповідачем судового рішення у справі № 826/20662/14, яке набрало законної сили, однак направляє вимоги на досягнення результатів, передбачених статтею 267 КАС.

Прийняття відповідачем оскаржуваних у межах даного спору листи Держрибагентства України від 09.09.2015 № 1-7.2-17/4417-15 та від 22.10.2015 № 2-7.2-17/5096-15 кваліфікується саме у якості неправомірного невиконання судового рішення у названій адміністративній справі, позаяк правовим наслідком виконання згадуваного судового рішення з урахуванням встановлених під час вирішення спору у справі 826/20662/14 обставин, є видача відповідачем оформленого дозволу.

Саме на досягнення такого наслідку направлено вимоги у новому позові, оскільки саме з метою отримання дозволу позивачем ініційовано судовий процес, а отже це становить зміст захисту його порушеного права.

Вимога позивача про зобов'язання відповідача видати ТОВ "Спецводобуд" на проведення робіт з видобування піску на родовищі пісків Одеська банка в період дії нерестових заборон на спеціалізований промисел з 01 березня 2015 року по 30 вересня 2021 року вже розглянута судами у справі 826/20662/14.

Оскільки рішення у справі 826/20662/14 набрало законної сили, то подання нового позову із аналогічною вимогою унеможливило б відновлення порушеного права позивача, оскільки мало б наслідком закриття провадження в адміністративній справі у цій частині на підставі пункту 4 частини 1 статті 157 КАС.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував, розглянув позов в цілому в порядку позовного провадження, як новий позов, тоді як судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах повинен розглядатись в порядку статті 267 КАС з додержанням певної процедури та порядку.

Отже, аналізуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що позивач під час звернення до суду обрав неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки обґрунтовує власні вимоги невиконанням відповідачем судового рішення, водночас, стаття 267 КАС України, якою передбачено судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах, виключає можливість розгляду нового позову одночасно з судовим контролем.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки у даному випадку порушене право позивача може бути поновлене шляхом звернення до суду із заявою у порядку, визначеному частинами 9 та 10 статті 267 КАС.

Відповідно до першого пункту першої частини статті 201 КАС підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, проте мотиви прийнятого ним такого рішення є помилковими, а саме рішення прийнято уіх порушенням норм процесуального права, то колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року підлягає зміні у мотивувальній частині, з викладенням її у наведеній вище редакції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецводобуд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецводобуд" до Державного агентства рибного господарства України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року змінити в частині мотивування.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяІ.О. Грибан СуддяО.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 22 листопада 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Грибан І.О.