Постанова

від 16.11.2016 по справі 369/6269/14-ц

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., суддів:Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І.,Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - управління Держземагентства Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів та скасування їх реєстрації за заявою ОСОБА_8 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом.

Зазначала, що вона була членом колективного сільськогосподарського підприємства імені Т.Г. Шевченка (далі - КСП ім. Т.Г.Шевченка) та їй як власнику земельного паю було виділено земельну ділянку в натурі (на місцевості) площею 1,9767 га за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Гореницька сільська рада. У грудні 2007 року позивачці було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку НОМЕР_1. На замовлення ОСОБА_6 було розроблено проект землеустрою, а земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2. Проте 13 листопада 2013 року проект землеустрою було повернуто позивачці, оскільки зазначену земельну ділянку передано ОСОБА_7 та присвоєно новий кадастровий номер НОМЕР_3.

У подальшому ОСОБА_6 стало відомо, що Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області (далі - Києво-Святошинська РДА) розпорядженням № 3272 від 7 грудня 2012 року надала ОСОБА_7 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а 12 грудня 2012 року розпорядженням № 3405 затвердила проект землеустрою та передала у власність ОСОБА_7 спірну земельну ділянку. На підставі зазначеного розпорядження останній було видано державний акт на право власності на земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер НОМЕР_3.

29 грудня 2012 року Києво-Святошинською РДА прийнято розпорядження № 3822 про затвердження проекту землеустрою про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки із призначеної для ведення особистого селянського господарства на призначену для ведення індивідуального садівництва та видано державний акт на право власності на цю земельну ділянку.

31 липня 2013 року ОСОБА_7 відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_8

Посилаючись на викладене, ОСОБА_6 просила суд визнати незаконними та скасувати розпорядження Києво-Святошинської РДА від 7 грудня 2012 року № 3272, від 12 грудня 2012 року № 3405, від 29 грудня 2012 року № 3822; визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4 та НОМЕР_5, видані на ім'я ОСОБА_7; визнати недійсним укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Гореницька сільська рада. Позивачка також просила суд скасувати кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 грудня 2014 року позов ОСОБА_6 задоволено: визнано незаконними та скасовано розпорядження Києво-Святошинської РДА від 7 грудня 2012 року № 3272 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_7 та від 12 грудня 2012 року № 3405 в частині передачі земельної ділянки розміром 2,0000 га у власність ОСОБА_7; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Гореницька сільська рада, виданий на ім'я ОСОБА_7 на підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА від 12 грудня 2012 року № 3405, та скасовано його державну реєстрацію; визнано незаконним та скасовано розпорядження Києво-Святошинської РДА від 29 грудня 2012 року № 3822 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється із земель, призначених для ведення особистого селянського господарства, на землі для ведення індивідуального садівництва в частині земельної ділянки розміром 2,0000 га, що належить ОСОБА_7; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Гореницька сільська рада, виданий на ім'я ОСОБА_7 на підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА від 29 грудня 2012 року № 3822, та скасовано його державну реєстрацію; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 31 липня 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Левашовим О.Г.; скасовано кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 31 березня 2015 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 грудня 2014 року скасовано та ву задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено: рішення Апеляційного суду Київської області від 31 березня 2015 року скасовано, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 грудня 2014 року залишено в силі.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_8 просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 125, 126, 140 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 228 Цивільного кодексу України.

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_8 посилається на постанови Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року, 4 червня 2014 року та дві постанови від 3 червня 2015 року (№ 6-217цс15, 6-412цс15).

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положенням пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_6 працювала в КСП ім. Т.Г. Шевченка та була членом цього підприємства.

29 жовтня 2003 року Києво-Святошинська РДА на підставі статті 5 Закону України від 5 червня 2006 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон № 899-IV) та Указу Президента України від 8 серпня 1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» прийняла розпорядження № 438 про виділення земельних ділянок особам, які мають право на земельну частку (пай) і були пропущені за основними списками. ОСОБА_6 зазначено в цьому списку під № 25.

22 грудня 2005 року Києво-Святошинська РДА прийнято розпорядження № 678 про внесення змін до розпорядження від 29 жовтня 2003 року № 438, згідно з яким виділено в рахунок невитребуваних земельних ділянок земель колективної власності КСП ім. Шевченка, рілля № 121, 128, 232, 327, 345, 346, 470, 476, 495, 506, 572, 573, 616, 686, 730, та земель резерву Гореницької та Петрушківської сільських рад особам, які мають право на земельну частку (пай) за списком згідно з додатком. ОСОБА_6 зазначено в цьому списку під № 6.

23 грудня 2005 року протоколом зборів членів КСП ім. Т. Г. Шевченка земельні ділянки були розподілені. ОСОБА_6 виділено земельну ділянку під НОМЕР_1 відповідно до викопіювання проекту формування території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Цей проект погоджено начальником управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі, начальником відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської РДА, головою Гореницької сільської ради.

3 грудня 2007 року Києво-Святошинська РДА прийнято розпорядження № 806 про внесення змін до розпоряджень від 29 жовтня 2003 року № 438 та від 22 грудня 2005 року № 678, яким пункт 2-1 викладено в такій редакції: «Виділити за рахунок земель резервного фонду та земель запасу Гореницької та Петрушківської сільських рад земельні ділянки особам, які мають право на земельну частку (пай) за списком згідно додатку». ОСОБА_6 в цьому списку зазначено під № 35. Згідно з відповіддю Києво-Святошинської РДА від 16 січня 2014 року № 07-21/200 розпорядження від 3 грудня 2007 року № 806 є чинним.

25 грудня 2007 року Києво-Святошинська РДА надала позивачці дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку НОМЕР_1.

Між позивачкою та державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою») підписано договір, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов'язання зі складання проекту землеустрою щодо відведення у власність позивачки земельної ділянки.

Як вбачається з проекту землеустрою та листа ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 12 грудня 2013 року, зазначений проект щодо відведення у власність позивачки земельної ділянки був розроблений, погоджений у відповідних органах державної влади, ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2. Про присвоєння кадастрового номера також свідчить відповідний штамп управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області від 1 квітня 2008 року та підпис посадової особи цього органу.

З відповідей ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 12 грудня 2013 року та 4 червня 2014 року вбачається, що 13 листопада 2013 року проект землеустрою було повернуто позивачці, оскільки в межах земельної ділянки, що відводилась їй у власність, сформована інша земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3, яка зареєстрована за ОСОБА_8 і яку остання придбала за договором купівлі-продажу, укладеним з ОСОБА_7

Так, 7 грудня 2012 року розпорядженням Києво-Святошинської РДА № 3272 надано ОСОБА_7 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а 12 грудня 2012 року розпорядженням № 3405 було затверджено зазначений проект та передано у власність ОСОБА_7 земельну ділянку. На підставі цього розпорядження ОСОБА_7 було видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку з присвоєнням кадастрового номера НОМЕР_3. В подальшому, 29 грудня 2012 року, Києво-Святошинська РДА прийняла розпорядження № 3822 про затвердження проекту землеустрою про зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки із призначеної для ведення особистого селянського господарства на призначену для ведення індивідуального садівництва та видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

31 липня 2013 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, посвідчений приватним нотаріусом Левашовим О.Г.

Задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що, враховуючи особливу процедуру виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), після прийняття відповідною районною державною адміністрацією розпорядження про виділення земельної ділянки власнику земельної частки (паю) особа, яка має право на земельну частку (пай), набуває право власності на неї. Відповідно до статті 13 Закону № 899-IV Києво-Святошинська РДА не мала права передавати цю земельну ділянку іншій особі, зокрема ОСОБА_7, яка не є членом КСП ім. Т. Г. Шевченка.

Разом з тим у постановах Верховного Суду України від 3 червня 2015 року (№ 6 - 217цс15 та 6 - 412цс15), наданих заявником на підтвердження невідповідності рішення суду касаційної інстанції викладеному у них висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, зазначено, що в разі набуття права власності на земельну ділянку за цивільно -правовою угодою таке право посвідчується не державним актом, а відповідною цивільно -правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, установленому законом. У зазначених справах підставою подання прокуратурою позову до суду є перевищення повноважень сільських рад.

У постанові Верховного Суду України від 4 червня 2014 року (№ 6 - 46цс14) зроблено висновок про те, що недійсними можуть визнаватися як рішення й угоди, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. У цьому випадку суди розглянули спір щодо земельної ділянки, межі якої перетинаються з межами земельних ділянок інших землекористувачів.

У постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року (№ 6-71цс12) зроблено висновок про те, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК України.

Отже, у справі, про перегляд якої подано заяву, та у справах, судові рішення в яких надано заявником для порівняння, встановлені різні фактичні обставини, наявні різні підстави позовів, що не свідчить про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у них висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

За таких обставин, які вказують на те, що наведені заявником постанови Верховного Суду України не можна вважати прикладом невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, вважати заяву обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до частини першої статті 360 5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 355, частиною першою статті 360 2 , пунктом 1 частини першої статті 360 3 , частиною першою статті 360 5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_8 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Лященко Судді: В.І. Гуменюк Я.М. Романюк Л.І. Охрімчук В.М. Сімоненко