Рішення

від 21.11.2016 по справі 720/1428/16-ц

НОВОСЕЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.11.2016

Справа № 720/1428/16-ц

Провадження № 2/720/749/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

з участю секретаря Єфтемій М.І.

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника позивачів ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про визнання права власності на земельні ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2016 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду з позовами до відповідача ОСОБА_9 про визнання права власності на земельні ділянки, посилаючись на те, що вони є власниками магазинів - нежилих приміщень № 14, № 81, № 97, № 135, які розташовані на території Новоселицького ринку на земельній ділянці по вул. Пирогова, № 17-Б в м. Новоселиця Чернівецької області, яка перебувала у власності ПП «Ірина». У зв'язку із ліквідацією вказаного підприємства право власності на земельні ділянки перейшло до її засновника відповідача ОСОБА_9. Оскільки, вони набули право власності на нежитлові приміщення, то одночасно до них перейшло право власності на відповідну площу земельних ділянок на яких розташовані дані приміщення. У зв'язку із тим, що відповідач не визнає їх право на земельні ділянки під магазинами, просили визнати за ними право власності на дані земельні ділянки та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивачі та їх представник позови підтримали та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позови не визнав та пояснив, що позивачі набули право власності на приміщення магазинів не шляхом придбання, а шляхом їх створення. Зокрема, позивачі стали власниками магазинів внаслідок укладання та виконання ПП «Ірина» інвестиційного договору щодо будівництва приміщень магазинів. Крім того, відповідно до ст. 120 ЗК України в редакції чинній на час набуття позивачами права власності на нежитлові приміщення, перехід права власності на земельну ділянку може відбуватися виключно на підставі цивільно-правової угоди. Однак, по даний час сторони ніяких цивільно-правових угод щодо переходу права власності на земельні ділянки не укладали, у зв'язку із чим просив у задоволенні позовів відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власницею нежилого приміщення - магазину площею 13,80 кв.м., який розташований в м. Новоселиця, по вул. Пирогова, № 17-б, приміщення 14, що підтверджується свідоцтвом про право власності виданим Новоселицької міською радою від 16 червня 2007 року серії САВ № 418778 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17 червня 2007 року №14932288.

Належне ОСОБА_1 нежиле приміщення розташоване на земельній ділянці площею 0,0016 га (16 кв.м.), із цільовим призначенням для обслуговування нежитлового приміщення (роздрібної торгівлі та комерційних послуг), кадастровий номер № 7323010100:01:002:0230, яка належало ПП «Ірина» відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 21 квітня 2008 року та відповідно до технічної документації по акту прийому-передачі було передано даним підприємством у власність відповідача ОСОБА_9, що підтверджується довідкою відділу Держгеокадастру у Новоселицькому районі № 1403 від 02 липня 2016 року.

Позивач ОСОБА_3 є власником нежилого приміщення - магазину площею 10,5 кв.м., який розташований в м. Новоселиця, по вул. Пирогова, № 17-б, приміщення № 81, що підтверджується свідоцтвом про право власності виданим Новоселицької міською радою від 15 червня 2007 року серії САВ № 418699 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17 червня 2007 року №14932329.

Належне ОСОБА_3 нежиле приміщення розташоване на земельній ділянці площею 0,0013 га (13 кв.м.), із цільовим призначенням для обслуговування нежитлового приміщення (роздрібної торгівлі та комерційних послуг), кадастровий номер № 7323010100:01:002:0289, яка належало ПП «Ірина» відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 21 квітня 2008 року та відповідно до технічної документації по акту прийому-передачі було передано даним підприємством у власність відповідача ОСОБА_9, що підтверджується довідкою відділу Держгеокадастру у Новоселицькому районі № 1404 від 02 липня 2016 року.

Позивачка ОСОБА_6 є власницею нежилого приміщення - магазину площею 10,70 кв.м., який розташований в м. Новоселиця, по вул. Пирогова, № 17-б, приміщення № 97, що підтверджується свідоцтвом про право власності виданим Новоселицької міською радою від 15 червня 2007 року серії САВ № 418767 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17 червня 2007 року №14932366.

Належне ОСОБА_6 нежиле приміщення розташоване на земельній ділянці площею площею 0,0013 га (13 кв.м.), із цільовим призначенням для обслуговування нежитлового приміщення (роздрібної торгівлі та комерційних послуг), кадастровий номер № 7323010100:01:002:0295, яка належало ПП «Ірина» відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 21 квітня 2008 року та відповідно до технічної документації по акту прийому-передачі було передано даним підприємством у власність відповідача ОСОБА_9, що підтверджується довідкою відділу Держгеокадастру у Новоселицькому районі № 1401 від 02 липня 2016 року.

Позивачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є власниками по 1/2 частці кожен нежилого приміщення - магазину площею 10,20 кв.м., який розташований в м. Новоселиця, по вул. Пирогова, № 17-б, приміщення № 135, що підтверджується договором купівлі-продажу вказаного приміщення від 24 вересня 2007 року та витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 жовтня 2007 року №16302043 та від 16 жовтня 2007 року № 16302291.

Належне ОСОБА_7 та ОСОБА_8 нежиле приміщення розташоване на земельній ділянці площею 0,0012 га (12 кв.м.), із цільовим призначенням для обслуговування нежитлового приміщення (роздрібної торгівлі та комерційних послуг), кадастровий номер № 7323010100:01:002:0242, яка належало ПП «Ірина» відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 21 квітня 2008 року та відповідно до технічної документації по акту прийому-передачі було передано даним підприємством у власність відповідача ОСОБА_9, що підтверджується довідкою відділу Держгеокадастру у Новоселицькому районі № 1405 від 02 липня 2016 року.

Право власності позивачів на вказані нежилі приміщення виникли внаслідок укладання позивачами інвестиційних договорів від 01 вересня 2006 року з ПП «Ірина», відповідно до умов яких позивачі профінансували проектування та реконструкцію торгівельного павільйону, який перебував у власності забудовника ПП «Ірина», а ПП «Ірина» передало за актом вказані приміщення у власність позивачів, з подальшим оформленням права власності на підставі рішень виконкому Новоселицької міської ради від 13 червня 2007 року.

Цивільно-правові угоди щодо переходу права власності на землю між власником земельних ділянок ПП «Ірини», а в послідуючому ОСОБА_9 до кого перейшло право власності на дані земельні ділянки, і позивачами як власниками об'єктів нерухомості, не укладалися.

Позивачі посилаються на виникнення у них права власності на вказані земельні ділянки, у зв'язку із переходом до них права власності на реконструйовані об'єкти нерухомості, які на них розташовані.

Відповідач не визнає право позивачів щодо даних земельних ділянок, посилаючись на відсутність цивільно-правових угод щодо них при переході права власності на об'єкти нерухомості.

У відповідності до ч.1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вирішуючи даний спір між сторонами, суд виходить з того, що на відміну від норми статті 30 ЗК Української РСР (1991 року), яка в імперативній формі передбачала автоматичний перехід права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлю і споруду, частина перша статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час переходу до позивачів права власності на об'єкти нерухомості) визначила, що при переході права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна право власності на земельну ділянку, на якій розташовані будівля або споруда, може переходити на підставі цивільно-правових угод між власниками земельної ділянки і набувачем будівель або споруд (договори купівлі-продажу, дарування, міни тощо).

При відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, слід застосовувати положення частини четвертої статті 120 ЗК України з огляду на таке.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Згідно цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд України у своїх Постановах від 11 лютого 2015 року у справі за № 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року у справі за № 6-253цс16 та від 12 жовтня 2016 року у справі за № 6-2225цс16. Зазначені Постанови прийняті з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України, а тому висновки викладені в них є обов'язковими для всіх судів України (ч.2 ст. 214, ч.1 ст.360-7 ЦПК України).

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачі, які набули право власності на об'єкти нерухомості у виді нежилих приміщень, стали власниками відповідних земельних ділянок на які дані об'єкти розташовані на тих самих умовах, на яких вони належали попереднім власникам ПП «Ірина» та ОСОБА_9, оскільки інше не передбачено договорами між ними, а об'єкти нерухомості становлять одну цілісність із земельними ділянками, на яких вони розташовані.

А тому зважаючи на невизнання відповідачем права позивачів на вказані земельні ділянки, суд вважає обґрунтованими позови та звернення позивачів до суду за захистом своїх невизнаних та порушених прав у обраний ними спосіб, що повністю відповідає вимогам ст.16 ЦК України та ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, відповідно до якої кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Доводи представника відповідача про те, що позивачі не уклали цивільно-правових угод з відповідачем з приводу переходу права власності на землю та не придбали право власності на об'єкти нерухомості, а набули внаслідок будівництва торгівельного павільйону, а тому не можуть претендувати на земельні ділянки відповідача, з огляду на вищевказані правові норми суд вважає безпідставними.

Крім цього, на думку суду, перехід права власності на нежилі приміщення від ПП «Ірина» до позивачів охоплюється поняттям придбання права власності на об'єкти нерухомості, визначеному в ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення вказаних правовідносин).

Так, матеріалами справи встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 30 грудня 1997 року укладеного з Новоселицькою районною спілкою споживчих товариств, ПП «Ірина» стало власником 37/100 часток цілісного майнового комплексу з відповідною частиною господарських та побутових споруд, що розташовані по вул. Пирогова в м. Новоселиця Чернівецької області.

Торгівельному павільйону, який розташований у даному місці та належав ПП «Ірина», рішенням виконкому Новоселицької міської ради № 580 від 08 листопада 2006 року було присвоєно адресу по вул. Пирогова, 17 в м Новоселиця, а в послідуючому реконструйовані торгові павільйони з добудовою були прийняті в експлуатацію, що підтверджується актом від 26 квітня 2007 року.

З вказаного акту та інвестиційних договорів від 01 вересня 2006 року вбачається, що забудовником реконструкції торгівельного павільйону став ПП «Ірина», а не позивачі. Позивачі ж набули право власності на реконструйовані об'єкти нерухомості внаслідок внесення грошових коштів ПП «Ірина», що фактично свідчить про те, що вони придбали право власності на вказані приміщення.

За таких обставин, виходячи зі змісту положень ст. 120 ЗК України попередній власник вказаних земельних ділянок мав усвідомити, що з переходом до позивачів права власності на нежилі приміщення, до них переходить і земельні ділянки на яких вони розташовані.

Виходячи з змісту ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За вказаних обставин, з відповідача на користь позивачів слід стягнути понесені ними судові витрати у виді сплаченого судового збору, оскільки саме невизнання та порушення відповідачем прав позивачів призвели до звернення їх до суду.

На підставі ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 377 ЦК України, ст.ст. 120, 125 ЗК України, суд керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208-218, 360-7 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позови задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, яка розташована в м. Новоселиця Чернівецької області по вул. Пирогова, 17-Б, приміщення № 14, площею 0,0016 га (16 кв.м.), із цільовим призначенням для обслуговування нежитлового приміщення (роздрібної торгівлі та комерційних послуг), кадастровий номер № 7323010100:01:002:0230.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, яка розташована в м. Новоселиця Чернівецької області по вул. Пирогова, 17-Б, приміщення № 81, площею 0,0013 га (13 кв.м.), із цільовим призначенням для обслуговування нежитлового приміщення (роздрібної торгівлі та комерційних послуг), кадастровий номер № 7323010100:01:002:0289.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку, яка розташована в м. Новоселиця Чернівецької області по вул. Пирогова, 17-Б, приміщення № 97, площею 0,0013 га (13 кв.м.), із цільовим призначенням для обслуговування нежитлового приміщення (роздрібної торгівлі та комерційних послуг), кадастровий номер № 7323010100:01:002:0295.

Визнати за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 право власності за кожним по 1/2 частині на земельну ділянку, яка розташована в м. Новоселиця Чернівецької області по вул. Пирогова, 17-Б, приміщення № 135, площею 0,0012 га (12 кв.м.), із цільовим призначенням для обслуговування нежитлового приміщення (роздрібної торгівлі та комерційних послуг), кадастровий номер № 7323010100:01:002:0242.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору в сумі 551 гривні 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору в сумі 551 гривні 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору в сумі 551 гривні 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору в сумі 551 гривні 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Новоселицький райсуд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: