Рішення

від 22.11.2016 по справі 904/7723/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.11.2016 Справа № 904/7723/16

За позовом: комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", м. Кам'янське Дніпропетровської області

до житлово-будівельного кооперативу №35, м. Кам'янське Дніпропетровської області

про стягнення 159 668,80 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №00.01.0210 від 25 жовтня 2016 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довідка з ЄДРПОУ № 005230 від 19 травня 2008 року, керівник

С У Т Ь С П О Р У :

Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" звернулося до господарського суду із позовом, яким з урахуванням уточненої позовної заяви (Вх. № 67243/16 від 02.11.2016, а.с.108, том 2) просить стягнути з житлово - будівельного кооперативу №35, заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 154 921,57 грн., пеню у сумі 4 747,23 грн., а всього 159 668,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на відпуск теплової енергії № 29т від 01.10.2009 щодо оплати у встановлений договором строк вартості спожитої теплової енергії за період з січня 2009 року по квітень 2016 року, наявністю боргу відповідача за спожиту теплову енергію у зазначеному періоді її споживання у сумі 154 921,57 грн.

Відповідно до умов п. 5.1. договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня у сумі 4 747,23 грн. за загальний період прострочення з 21 грудня 2015 року 05 вересня 2016 року.

Відповідач частково визнає суму заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 59 817,88 грн., разом з тим надав до суду заяву про застосування позовної давності.

Заява про застосування позовної давності мотивована тим, що відповідна заборгованість перебуває у межах позовної давності, тобто за період з 30.08.2013 по 30.08.2016. Оскільки позовна заява подана у серпні 2016 року, строк позовної давності в частині боргу, що виник станом на 30.08.2013, сплинув, у зв'язку з чим вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 108 338,65 грн. не відповідають дійсності та не можуть бути задоволені.

18 листопада 2016 року відповідач надав доповнення до відзиву, в яких зазначив, що згідно бухгалтерської картки рахунку, яка надана позивачем та свідчить про проведені розрахунки за поставлену теплову енергію, заборгованість складає 57 684,02грн. У період з 30.08.2013 по 30.08.2016 не має жодного платіжного доручення, яке б призвело до переривання позовної давності. Отже, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розгляд справи був відкладений з 27 вересня 2016 року на 18 жовтня 2016 року, з 18 жовтня 2016 на 31 жовтня 2016 року, з 31 жовтня 2016 на 16 листопада 2016 року, з 16 листопада 2016 року на 22 листопада 2016 року.

У судовому засіданні 22 листопада 2016 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

01 жовтня 2007 року між комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (постачальник) та житлово-будівельним кооперативом №35 (споживач) був укладений договір № 29т на відпуск теплової енергії, відповідно до п. 1.1 якого постачальник здійснює продаж споживачеві теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені в цьому договорі.

Відповідно до п. 9.1. договору - цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2008, в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однієї із сторін.

01 листопада 2009 року між комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (постачальник) та житлово-будівельним кооперативом №35 (споживач) був укладений договір № 29т на відпуск теплової енергії, відповідно до п. 1.1 якого постачальник здійснює продаж споживачеві теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені в цьому договорі.

Відповідно до п. 9.1. договору - цей договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 01.11.2010, в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однієї із сторін.

Постачальник проводить відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання згідно з діючими ДБН по об'єктах споживача, згідно адрес: вул. Ніколенко, 13. Джерело - ДТЕЦ (п. 2.2 договору).

Загальна опалювальна площа - 2 224,8 кв.м. - по приладу обліку. Планове середнє теплове навантаження на опалення - 134,97 Гкал/міс, планове теплове навантаження на опалення 809,82 Гкал/рік.

Облік відпущеної теплової енергії проводиться розрахунковим способом (п.2.3. договору).

Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" здійснено поставку житлово-будівельному кооперативу №35 теплової енергії, про що складені акти постачання теплової енергії (а.с. 26-72 том 1):

- акт №А.1-002046 без дати за січень 2009 року на суму 12 188,66 грн.;

- акт без номеру та дати за лютий 2009 року на суму 12 125,52 грн.;

- акт №А.3-002332 без дати за березень 2009 року на суму 8 383,05 грн.;

- акт №А.11-00622 без дати за листопад 2009 року на суму 175,82 грн.;

- акт №А.12-02707 без дати за грудень 2009 року на суму 7 061,09 грн.;

- акт без номеру та дати за січень 2010 року на суму 13 127,04 грн.;

- акт без номеру та дати за лютий 2010 року на суму 3 965,12 грн.;

- акт №А.3-002398 без дати за березень 2010 року на суму 7 776,31 грн.;

- акт №А.4-000223 без дати за квітень 2010 року на суму 222,73 грн.;

- акт без номеру та дати за жовтень 2010 року на суму 1 854,26 грн.;

- акт №А.11-4889 без дати за листопад 2010 року на суму 5 243,86 грн.;

- акт без номеру та дати за грудень 2010 року на суму 7 413,56 грн.;

- акт без номеру та дати за січень 2011 року на суму 11 425,32 грн.;

- акт №А.2-02427 без дати за лютий 2011 року на суму 9 158,36 грн.;

- акт №А.3-003991 без дати за березень 2011 року на суму 9 402,37грн.;

- акт №А.4-4795 без дати за квітень 2011 року на суму 445,81 грн.;

- акт №А.10-1189 без дати за жовтень 2011 року на суму 590,15 грн.;

- акт №А.11-5235 без дати за листопад 2011 року на суму 5 076,59 грн.;

- акт №А.12-5234 без дати за грудень 2011 року на суму 6 251,64 грн.;

- акт №А.1-004322 без дати за січень 2012 року на суму 9 165,47 грн.;

- акт №А.2-4930 без дати за лютий 2012 року на суму 11 604,84 грн.;

- акт №А.3-004563 без дати за березень 2012 року на суму 6 304,36 грн.;

- акт №А.4-4866 без дати за квітень 2012 року на суму 1 744,04 грн.;

- акт №А.10-1884 без дати за жовтень 2012 року на суму 463,56 грн.;

- акт №А.11-5853 без дати за листопад 2012 року на суму 6 449,22 грн.;

- акт №А.12-7579 без дати за грудень 2012 року на суму 6 591,47 грн.;

- акт №А.1-005102 без дати за січень 2013 року на суму 8 991,52 грн.;

- акт №А.2-5227 без дати за лютий 2013 року на суму 6 209,64 грн.;

- акт №А.3-4249 без дати за березень 2013 року на суму 9 009,88 грн.;

- акт №А.4-5701 без дати за квітень 2013 року на суму 2 268,29 грн.;

- акт №А.10-2540 без дати за жовтень 2013 року на суму 5 398,87 грн.;

- акт №А.11-6429 без дати за листопад 2013 року на суму 5 864,00 грн.;

- акт №А.12-8769 без дати за грудень 2013 року на суму 7 320,38 грн.;

- акт №А.1-005493 без дати за січень 2014 року на суму 8 487,17 грн.;

- акт №2-000354 без дати за лютий 2014 року на суму 6 778,81 грн.;

- акт №3-00612 без дати за березень 2014 року на суму 4 749,68 грн.;

- акт №11-0001564 без дати за листопад 2014 року на суму 6 826,61 грн.;

- акт №12-0О02724 без дати за грудень 2014 року на суму 10 256,12 грн.;

- акт №1-00000318 без дати за січень 2015 року на суму 11 113,50 грн.;

- акт №2-00000583 без дати за лютий 2015 року на суму 11 823,60 грн.;

- акт №3-00001342 без дати за березень 2015 року на суму 8 641,73 грн.;

- акт №11-0002719 без дати за листопад 2015 року на суму 9 175,99 грн.;

- акт №12-0003556 без дати за грудень 2015 року на суму 17 488,44 грн.;

- акт №1-00003779 без дати за січень 2016 року на суму 17 302,39 грн.;

- акт №2-00004314 без дати за лютий 2016 року на суму 14 875,16 грн.;

- акт №3-00004779 без дати за березень 2016 року на суму 15 288,74 грн.;

- акт №4-00005157 без дати за квітень 2016 року на суму 133,86грн.

Наведені вище акти про постачання теплової енергії складені та підписані як позивачем так і відповідачем.

Відповідно до п.5.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради (Облдержадміністрації) або в іншій формі згідно з чинним законодавством.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, споживач самостійно одержує платіжну вимогу у постачальника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця.

Споживач на протязі розрахункового періоду сплачує постачальнику вартість зазначеної в договорі місячної кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок - до 20 числа наступного за розрахунковим місяця.

За спірний період позивачем відповідачу виставлені рахунки на оплату та платіжні вимоги.

Житлово-будівельний кооператив №35 своєчасно не здійснив в повному обсязі розрахунки за спожиту теплову енергію за спірний період, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що і є причиною спору.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у сумі 154 921,57грн. за період з січня 2009 року по квітень 2016 року.

За умовами п.5.1.договору відповідач зобов'язаний розрахуватися за поставлену теплову енергію в строк до 20 числа наступного за розрахунковим місяця.

Однак, умови договору щодо проведення своєчасних розрахунків відповідач виконав не у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за поставлену теплову енергію виникла фактично за період з січня 2011 року по квітень 2016 року включно та складає 154 921,57грн.

Отже, за наявності заборгованості за вказаний період, вимоги позивача про стягнення основної заборгованості є правомірними.

З огляду на положення п.5.1 договору, строк оплати теплової енергії за спірний період є таким, що настав.

Позивач вважає, що сплата відповідачем заборгованості за постачання теплової енергії за спірним договором в період з 18.12.2009 по 15.04.2013 свідчить про переривання позовної давності відповідно до вимог ст. 264 Цивільного колесу України, оскільки грошові кошти, які надходили від позивача без призначення платежу зараховувались не за конкретним актом приймання-передачі поставленої теплової енергії, а за договором на відпуск теплової енергії в цілому.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Тривалість загальної позовної давності встановлює статті 257 Цивільного кодексу України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), п.1 ч.1 ст. 257 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 05 вересня 2016 року, то вимога про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію за спірним договором заявлена з пропущенням загальної позовної давності, встановленої у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач у відзиву на позовну заяву в частині заявлених до нього вимог про стягнення основної заборгованості заявляє про пропуск позивачем позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Однак у спірних правовідносинах суд не вбачає поважності причин пропущення позовної давності позивачем за вимогами про стягнення основного боргу та, відповідно, підстав для захисту порушеного права.

За змістом п.2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу .

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред'явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності (абз. 6 п.4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013).

Враховуючи, що відповідачем сплачувались грошові кошти в період з грудня 2009 року по 15 квітня 2013року, а з позовом позивач звернувся лише 05 вересня 2016, суд вважає, що сплата грошових коштів у зазначеному періоді не перериває позовної давності. Позовна давність обчислюється з 05.09.2013. Суд не вбачає підстав вважати, що сплата заборгованості за період з жовтня 2013 року по травень 2016 року перериває позовну давність, оскільки зазначені позивачем в розрахунку платіжні доручення мали призначення платежу. Отже, відсутні підстави вважати, що ці кошти надходили взагалі за договором, а не по конкретному місяцю поставленої теплової енергії. Крім того, сплата грошових коштів в зазначеному періоді з призначенням платежу була проведена за поставлену теплову енергію в межах позовної давності.

Сплата ж відповідачем 27.01.2015 грошової суми 1800,00грн. з призначенням платежу за липень 2014 року також не перериває позовної давності, оскільки не була врахована позивачем при визначенні загальної суми боргу і не повернута відповідачу, як безпідставно отримані кошти, оскільки постачання теплової енергії та відповідно її споживання у липні 2014 року не відбувалось.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу підлягають частковому задоволенню у сумі 62 058,54грн. виходячи з наступного:

за листопад 2013 року - 2 864,00грн.,

за грудень 2013 року - 3 320,38грн.,

за січень 2014 року - 5 487,17грн.,

за лютий 2014 року - 6 778,81грн.,

за березень 2014 року - 4 749,68грн.,

за грудень 2014 року - 1 756,12грн.,

за січень 2015 року - 5 113,5грн.,

за лютий 2015 року - 11 823,6грн.,

за листопад 2015 року -0,99грн.,

за січень 2016 року - 0,39грн.,

за лютий 2016 року - 4 875,16грн.,

за березень 2016 року - 15 288,74грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині та стягуючи суму 62 058,54грн. суд не враховує при цьому грошові кошти, які зайво сплачені відповідачем, зокрема: переплата у сумі 101,13грн. за жовтень 2013 року, 473,39грн. - переплата за листопад 2014 року та 1800,00грн., сплачені відповідачем 27.01.2015 з призначенням платежу "за липень 2014 року". Відповідно до вимог чинного законодавства господарський суд не має підстав самостійно зараховувати зайво сплачені кошти, зарахування грошових коштів (зміна призначення платежу) в рахунок оплати поставленої за договором теплової енергії за інший період можливе лише за заявою платника (споживача).

Також суд не вбачає підстав для стягнення за актом №4-00005157 без дати за квітень 2016 року суми 133,86грн., оскільки 31 березня 2016 року між позивачем та відповідачем складений акт про місячне відпускання теплової енергії від джерела теплоти за березень 2016 року. Згідно цього акту останні покази складають 73, 387 Q, ГДж. 18 травня 2016 року позивачем був складений протокол обстеження об'єктів споживання теплової енергії, згідно якого контрольні покази вузла обліку відповідача складають 73, 387 Q, ГДж. Тобто, фактично постачання та споживання теплової енергії відповідачем припинилось у березні 2016 року, споживання у квітні не підтверджено відповідними доказами.

Доказів оплати вартості поставленої теплової енергії за період з листопада 2013 року по березень 2016 року у сумі 62 058,54грн. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлене тепло у наведеній сумі у встановленому порядку не спростував, позовні вимоги в частині визнав.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача в частині визнання суми основного боргу не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання позову відповідачем в частині суми основного боргу.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 62 058,54грн.

Суд погоджується з доводами позивача, що у разі, якщо умовами договору не визначений порядок зарахування грошових коштів, то у разі заборгованості платежі мають відноситьсь на погашення заборгованості в хронологічному порядку. Однак, це застереження не стосується тих платежів, які мають призначення платежу. Умовами договору та положеннями чинного законодавства не передбачено право постачальника теплової енергії самостійно змінювати призначення платежу.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.1 договору в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться постачальником після 20 числа наступного за розрахунковим місяця, при наявності заборгованості у споживача.

За прострочення оплати теплової енергії позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату спожитої відповідачем теплової енергії за період з 21 грудня 2015 року по 05 вересня 2016 року у сумі 4 747,23грн.

Перевіркою правильності розрахунку пені судом порушень вимог чинного законодавства та договору на відпуск теплової енергії не виявлено.

Отже, вимога про стягнення пені заявлена правомірно.

Оскільки прострочення оплати відповідачем вартості спожитої теплової енергії у спірному періоді має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період прострочення оплати з 21 грудня 2015 року по 05 вересня 2016 року у сумі 4 747,23грн.

Враховуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 66 805,77 грн. (62 058,54грн. - основний борг + 4 747,23грн. - пеня).

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 073,31грн.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу №35 (51922, м. Кам'янське, вул. Ніколенка, 13, ідентифікаційний код 23644496) на користь комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа (51914, м. Кам'янське, вул. Тритузна (Петровського), 168, код ідентифікаційний код 03342573) заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 62 058 (шістдесят дві тисячі п'ятдесят вісім) грн. 54 коп., пеню у сумі 4 747 (чотири тисячі сімсот сорок сім) грн. 23 коп., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 31коп., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 23.11.2016