Ухвала

від 22.11.2016 по справі 683/1885/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/1885/16-ц

Провадження № 22-ц/792/2081/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Ярмолюка О.І.,

суддів Карпусь С.А., Федорової Н.О.

секретар Шевчук Ю.Г.,

з участю представниці позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Агрофірма Махаринці», треті особи - державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», Коржівська сільська рада Старокостянтинівського району Хмельницької області, про розірвання договору оренди землі за апеляційною скаргою приватного підприємства «Агрофірма Махаринці» на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 3 жовтня 2016 року,

встановила:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Агрофірма Махаринці» (далі - ПП «Агрофірма Махаринці») про розірвання договору оренди землі.

ОСОБА_3 зазначив, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 113015 ОСОБА_4 належала земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 2,14 га, розташована на території Коржівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області (далі - ОСОБА_2). 25 квітня 2007 року між ОСОБА_4 і ПП «Агрофірма Махаринці» укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_4 передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на 10 років. За користування об'єктом оренди ПП «Агрофірма Махаринці» зобов'язалося щорічно, до 1 грудня, сплачувати орендодавцю орендну плату в розмірі 310 грн. 36 коп. з урахуванням індексів інфляції. Після смерті 15 червня 2014 року ОСОБА_4 позивач успадкував орендовану земельну ділянку, при цьому дія договору оренди землі не припинилася. Всупереч умов цього договору ПП «Агрофірма Махаринці» не сплатила орендодавцю орендну плату за 2012-2015 роки, що є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

За таких обставин ОСОБА_3 просив суд розірвати договір оренди землі від 25 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 і ПП «Агрофірма Махаринці», про передачу в строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 6824284700:03:021:0155), яка знаходиться на території ОСОБА_2.

Суд залучив державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» (далі - Центр ДЗК) і ОСОБА_2 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 3 жовтня 2016 року позов задоволено.

Суд виходив з того, що відповідач не виконує належним чином умови договору оренди землі щодо систематичної сплати орендодавцю орендної плати, тому мають місце підстави для розірвання цього договору.

В апеляційній скарзі ПП «Агрофірма Махаринці» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, представниця позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 зазначила, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

ОСОБА_5 та Центру ДЗК, які в установленому порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не з'явилися. Рада звернулася до апеляційного суду з заявою про розгляд справи без участі її представника.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Встановлено, що ОСОБА_4 був власником земельної ділянки площею 2,1449 га (кадастровий номер 6824284700:03:021:0155), яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходилася в адміністративних межах ОСОБА_5.

25 квітня 2007 року між ПП «Агрофірма Махаринці» і ОСОБА_4 укладено договір оренди землі, за умовами якого останній передав ПП «Агрофірма Махаринці» вказану земельну ділянку у платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років. 16 травня 2007 року Центр ДЗК зареєстрував цей договір за № 040774700061.

ОСОБА_4 передав ПП «Агрофірма Махаринці» земельну ділянку за актом приймання-передачі від 25 квітня 2007 року.

Пунктами 9-12 договору оренди землі визначено, що: орендна плата вноситься орендарем продукцією рослинництва і тваринництва за згодою сторін, сільськогосподарськими послугами або готівковими коштами у розмірі 310 грн. 36 коп.; обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції; орендна плата вноситься до 1 грудня кожного року; передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами, накладними, відомостями.

15 червня 2014 року ОСОБА_4 помер. Його спадкоємцем є ОСОБА_3

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України).

Як передбачено ч.ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» (далі - ОСОБА_6 № 161-ХІV).

В силу ч. 1 ст. 13 Закону № 161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 21 Закону № 161-ХІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (ч. 1 ст. 24 Закону № 161-ХІV).

У відповідності до ч. 1 ст. 32 Закону № 161-ХІV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що систематична (послідовно неодноразова) несплата орендарем орендної плати є підставою для розірвання договору оренди землі.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 12 грудня 2012 року (справа № 6-146цс12), яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами при застосуванні вказаних норм права.

Докази у справі достовірно вказують на те, що у 2014 і 2015 роках ПП «Агрофірма Махаринці» не сплатило ОСОБА_3 орендної плати за користування земельною ділянкою, яка була успадкована останнім після смерті брата, ОСОБА_4 Ця обставина була визнана в суді й представником ПП «Агрофірма Махаринці» ОСОБА_2

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.

Саме до цього зводяться правові висновки Верховного Суду України, що висловлені ним у постанові від 13 лютого 2013 року (справа № 6-170цс12).

З матеріалів справи та показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 убачається, що ПП «Агрофірма Махаринці» було обізнано про смерть ОСОБА_4, внаслідок чого право власності на земельну ділянку, в тому числі права та обов'язки орендодавця за договором оренди землі від 25 квітня 2007 року, перейшли до його спадкоємця.

З довідки ОСОБА_2 від 8 листопада 2016 року № 99 (а.с. 68) слідує, що ОСОБА_3 звертався до ОСОБА_2 зі скаргами на невиплату відповідачем орендної плати за користування успадкованої ним після смерті брата, ОСОБА_4, земельної ділянки.

Отже, не виконавши зобов'язання за договором оренди землі щодо сплати орендодавцю орендної сплати, ПП «Агрофірма Махаринці» не надало суду доказів відсутності своєї вини, тому суд першої інстанції правомірно виходив з того, що мають місце підстави для розірвання договору оренди землі.

Посилання ПП «Агрофірма Махаринці» на те, що ОСОБА_3 не звертався до нього з вимогою про виплату орендної плати не відповідає фактичним обставинам справи.

Не спростовують висновків суду й інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відомості видачі орендної плати за 2012 і 2013 роки (а.с. 32-37) свідчать, що ПП «Агрофірма Махаринці» виплатило ОСОБА_4 орендну плату за ці роки, таким чином, висновок суду про невиконання відповідачем даного зобов'язання не ґрунтується на досліджених у справі доказах.

Указаний висновок не вплинув на правильність вирішення справи судом, а тому в силу ч. 2 ст. 308 ЦПК України ухвалене ним рішення не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317,319, 327 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Агрофірма Махаринці» відхилити.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 3 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_9

Судді: /підпис/ ОСОБА_10

/підпис/ ОСОБА_11

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_12

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 23