Рішення

від 22.11.2016 по справі 518/940/16-ц

ШИРЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ширяївський районний суд Одеської області

22.11.2016 Справа №: 518/940/16-ц Провадження № 2/518/656/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016 року Ширяївським районним судом Одеської області у складі:

головуючого судді: Палія С.А.,

при секретарі: Яворській Г.С.,

за участю відповідача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

представника третьої особи: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ширяєве цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_1, треті особи - відділ Держгеокадастру у ОСОБА_5 районі Одеської області, Малігонівська сільська рада Ширяївського району Одеської області та Управління з обслуговування населення «ЄДИНЕ ВІКНО» про часткове скасування розпорядження ОСОБА_5 районної державної адміністрації Одеської області та визнання недійсного державного акта на право власності на земельну ділянку, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2016 ОСОБА_4 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_1, треті особи - відділ Держгеокадастру у ОСОБА_5 районі Одеської області, Малігонівська сільська рада Ширяївського району Одеської області та Управління з обслуговування населення «ЄДИНЕ ВІКНО» про часткове скасування розпорядження ОСОБА_5 районної державної адміністрації Одеської області та визнання недійсного державного акта на право власності на земельну ділянку.

Мотивуючи його тим, що на підставі рішення ХУІ сесії ХХІІ скликання Малігонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області від 28.09.2001 року № 129 на її ім'я видано Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 451817 площею 7,99 га, яка розташована на території Малігонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області і який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 909.

В 2013 році вона звернулася до відділу Держгеокадастру у ОСОБА_5 районі Одеської області з наміром оформити кадастровий номер на належну їй земельну ділянку з існуючим державним актом без кадастрового номеру.

Але відповідно до відповіді відділу Держгеокадастру у ОСОБА_5 районі Одеської області від 01.10.2015 року № 19-28-99.12-149/15-15, їй було повідомлено, що присвоїти кадастровий номер не можливо, так як в Державний земельний кадастр було внесено іншого власника на цю ж саму земельну ділянку та видано правовстановлюючий документ, та порадили звернутися до суду, так як цю земельну ділянку на належну не можуть замінити.

Оскільки в місці зазначеному в кадастровому плані знаходиться земельна ділянка позивача, існує накладення на земельну ділянку позивача і тим самим, унеможливлюють використання позивачем земельної ділянки, присвоєння їй кадастрового номера, у зв'язку із чим позивач був змушений звернутися з даною заявою до суду.

Позивач в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні покладалася на розсуд суду.

Представник відповідача ОСОБА_5 районної державної адміністрації Одеської області в судовому засідання позов визнала, оскільки дійсно існує накладка на земельну ділянку позивача.

Представник третьої особи відділ Держгеокадастру у ОСОБА_5 районі Одеської області в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечив.

Представник третьої особи Малігонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області в судовому засіданні не з'явилась, надала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності з позовними вимогами згодна та не заперечує проти їх задоволення.

Представник третьої особи Управління з обслуговування населення «ЄДИНЕ ВІКНО» в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення вимог не заперечує.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, представників, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України , які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 14 Конституції України , земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі позивачу державного акта на право власності на земельну ділянку) (надалі ЗК України ), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами (ч. 1 ст. 126 ЗК України ).

Судом встановлено, що на підставі рішення ХУІ сесії ХХІІ скликання Малігонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області від 28.09.2001 року №129 на ім'я позивача видано державний акт на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва серії Р1 №451817 площею 7,99 га, яка розташована на території Малігонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області і який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 909.

Відповідно до ст. 78 ЗК України , право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Отже, з моменту державної реєстрації зазначеного вище державного акту на право власності на земельну ділянку позивач набула права власника земельної ділянки, тобто права володіти, користуватись та розпоряджатися своєю власністю.

Згідно до відповіді відділу Держгеокадастру у ОСОБА_5 районі Одеської області від 01.10.2015 року № 19-28-99.12-149/15-15, позивачу було повідомлено, що присвоїти кадастровий номер не можливо, так як в Державний земельний кадастр було внесено іншого власника на цю ж саму земельну ділянку та видано правовстановлюючий документ.

Таким чином, в повній мірі реалізувати своє право власності на земельну ділянку позивач не може, оскільки встановлено, що на підставі розпорядження ОСОБА_5 районної державної адміністрації Одеської області від 11.07.2005 року № 439 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 853789 від 27.01.2006 року ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 7,99 га, кадастровий номер 5125482200:01:002:0123, яка розташована на території Малігонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області і який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010653700007.

Статтею 198 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Згідно ч. 3 ст. 103 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Таким чином, погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами є обов'язковою складовою технічної документації на конкретну земельну ділянку і без такого погодження, технічна документації не може бути затверджена, зокрема, органом місцевого самоврядування.

Проте, затверджуючи відповідачу технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на вищезазначені земельні ділянки, розташовані на території Малігонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області відповідач, ОСОБА_5 районна державна адміністрація Одеської області та працівники відділу Держкомзему (нині Держгеокадастру) в ОСОБА_5 районі Одеської області належним чином не перевірили технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, що є однією із причин ухвалення протиправних рішень.

Суд вважає, що зазначені вище порушення прав позивача сталися через невідповідність технічної документації, що виразилось у неправильному визначенні проектною організацією суміжних землевласників, з якими слід погоджувати межі земельної ділянки.

Згідно ст.ст. 19 , 55 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтями 152 , 155 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із ч.3 ст. 152 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" , виходячи з положень статей 8 , 124 Конституції , статей 26 , 30 , 87-90 , 97 , 100 , 102 , 118 , 123 , 128 , 143-146 , 149 , 151 , 153-158 , 161 , 210 , 212 ЗК України , глав 27, 33, 34 ЦК України , статті 15 ЦПК України ,статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Отже, державний акт на право власності на земельну ділянку є документам, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Таким чином, усе зазначене вище переконує суд у тому, що ухвалюючи розпорядження ОСОБА_5 районна державна адміністрації Одеської області від 11.07.2005 року № 439 про виділення у власність ОСОБА_1, земельної ділянки площею 7,99 га, яка розташована на території Малігонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідач ОСОБА_5 районна державна адміністрація Одеської області діяла не у спосіб та не в порядку, визначеному Конституцією та законами України, а відтак, наслідком таких рішень відповідача є порушення права власності позивача на землю.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 853789 від 27.01.2006 року, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 7,99 га ОСОБА_5 районною державною адміністрацією Одеської області і який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010653700007, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Малігонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області, порушує права позивача, унеможливлює використання земельної ділянки за призначенням, присвоєння земельній ділянці кадастрового номера, а тому суд вважає, що заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212, 213, 215, 218, 294 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 81, 116, 123, 152, 155 ЗК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_1, треті особи - відділ Держгеокадастру у ОСОБА_5 районі Одеської області, Малігонівська сільська рада Ширяївського району Одеської області та Управління з обслуговування населення «ЄДИНЕ ВІКНО» про часткове скасування розпорядження ОСОБА_5 районної державної адміністрації Одеської області та визнання недійсного державного акта на право власності на земельну ділянку - задовольнити.

Скасувати розпорядження ОСОБА_5 районної державної адміністрації Одеської області від 07.06.2004 року № 373 в частині передачі в натурі земельної частки (пай) та видачу державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1.

Скасувати та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 853789 від 27.01.2006 року виданий ОСОБА_1, на підставі розпорядження ОСОБА_5 районної державної адміністрації Одеської області від 11.07.2005 року № 439, площею 7,99 га.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: