Постанова

від 23.03.2015 по справі 804/1043/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 р. Справа № 804/1043/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Гончарової В.Г.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» №0021351701 від 08.07.2014р.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача дійшов помилкового висновку про порушення останнім приписів податкового законодавства та про заниження ним внаслідок цього податку на додану вартість, оскільки позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ФОП ОСОБА_3 в ході здійснення реальних господарських операцій за договорами купівлі-продажу, укладеними з цим суб'єктом господарювання. Реальність вказаних господарських операцій посвідчується відповідними первинними документами, які в повному обсязі були надані контролюючому органу. При цьому правочини, укладені з ФОП ОСОБА_3, недійсними в судовому порядку не визнавалися. Посилання відповідача на висновки акту перевірки ФОП ОСОБА_3 по взаємовідносинам з іншими підприємствами, яким встановлено порушення податкового законодавства з боку ФОП ОСОБА_3, як на підставу для визнання господарської операції позивача з цим контрагентом нереальною є необґрунтованими, оскільки, навіть якщо контрагент позивача і допускав будь-які порушення податкового законодавства, то позивач, як платник податків, не несе жодної відповідальності за порушення іншими платниками податків законодавчих вимог, а, отже, не може бути позбавлений права на формування податкового кредиту, тим більше, що чинне податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів, відсутності у них кваліфікованого персоналу, основних фондів тощо. Також необґрунтованими є доводи відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних, оскільки позивач перевозив товар власним автомобілем. Крім того наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може вказувати лише на дотримання чи порушення правил перевезень, а у разі їх відсутності, за наявності належним чином оформлених первинних документів, не може бути підставою для визнання господарської операції нереальною.

У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.

Відповідач правом на подання письмових заперечень на адміністративний позов не скористався.

Представника відповідача, який був присутній у судовому засіданні 18.03.2015р., надав усні заперечення проти позову та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ФОП ОСОБА_3, оскільки проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з цим суб'єктом господарювання, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а, отже, встановлено відсутність бази та об'єктів оподаткування податком на додану вартість. Підтвердженням цього є висновки акта №1245/17-03.2212809474 від 29.11.2013р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині визначення правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Альянс-Іст» (код ЄЖРПОУ 38113730) за період вересень, листопад, грудень 2012р., січень 2013р., з ТОВ «Імпексбуд» (код за ЄДРПОУ 38113699) за період лютий, березень 2013р., та подальшої реалізації отриманої продукції (послуг) в поточному та наступних податкових періодах», отриманого відповідачем від Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, відповідно до якого встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 приписів ч.1ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.ст.228 ЦК України через вчинення безтоварних операцій, а, отже, відсутність бази та об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу ним товарів, що свідчить про нереальність господарських операцій позивача з цим контрагентом по ланцюгу постачання ФОП ОСОБА_3 - ФОП ОСОБА_2 Крім того до перевірки не надано документів, підтверджуючих транспортування товару (товарно-транспортних накладних), у зв'язку із чим не можливо встановити місце приймання - передачі товару, пункт навантаження товару на транспортний засіб, пункт його розвантаження та яким чином здійснена поставка товару, з урахуванням того, що ФОП ОСОБА_3 знаходиться у м. Нікополі, а виробничі потужності ФОП ОСОБА_2 розташовані у м. Кам'янка - Дніпровська (Запорізька область). При цьому, згідно бази даних АІС «Автомобіліст» у ФОП ОСОБА_2 у періоді, що перевірявся, відсутні транспортні засоби. Також в ході перевірки не встановлено фактичного відвантаження та зберігання товарів, не виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей (далі -ТМЦ). З огляду на означене, позивачем не було підтверджено реальність господарської операції з ФОП ОСОБА_3 щодо купівлі - продажу бензину «Галоша» та проволоки ніхромової.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2В.) (р.н.о.к.п.п.2323500412) зареєстрований Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 10.10.1995р. та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) як платник податків, в тому числі є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу №677 від 22.05.2014р., виданого ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області ОСОБА_4 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2) щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ФОП ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_1) за листопад 2012, січень 2013, березень 2013 року.

За результатами означеної перевірки складено акт №4332/04-63-17-01/НОМЕР_2 від 20.06.2014р., яким зафіксовано встановлене перевіркою допущення позивачем порушення приписів п.198.3, ст.198, п.201.1 ст.201ПК України, що призвело до заниження останнім податку на додану вартість на загальну суму 5408,00грн., в тому числі: за листопад 2012 року на 2568,00грн., за січень 2013 року на 1420,00грн., за березень 2013 року на 1420,00грн.

Висновки означеного акту перевірки обґрунтовані тим, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ФОП ОСОБА_3, оскільки проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з цим суб'єктом господарювання, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а, отже, встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість. Підтвердженням наведеного є висновок акту №1245/17-03.2212809474 від 29.11.2013р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині визначення правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Альянс-Іст» (код ЄЖРПОУ 38113730) за період вересень, листопад, грудень 2012р., січень 2013р., з ТОВ «Імпексбуд» (код за ЄДРПОУ 38113699) за період лютий, березень 2013р., та подальшої реалізації отриманої продукції (послуг) в поточному та наступних податкових періодах», отриманого відповідачем від Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, відповідно до якого встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 приписів ч.1ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.ст.228 ЦК України через вчинення безтоварних операцій, а, отже, відсутність бази та об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу ним товарів, що свідчить про нереальність господарських операцій позивача з цим контрагентом по ланцюгу постачання ФОП ОСОБА_3 - ФОП ОСОБА_2 Крім того до перевірки не надано документів, підтверджуючих транспортування товару (товарно-транспортних накладних), у зв'язку із чим не можливо встановити місце приймання - передачі товару, пункт навантаження товару на транспортний засіб, пункт його розвантаження та яким чином здійснена поставка товару, з урахуванням того, що ФОП ОСОБА_3 знаходиться у м. Нікополі, а виробничі потужності ФОП ОСОБА_2 розташовані у м. Кам'янка - Дніпровська (Запорізька область). При цьому, згідно бази даних АІС «Автомобіліст» у ФОП ОСОБА_2 у періоді, що перевірявся, відсутні транспортні засоби. Також в ході перевірки не встановлено фактичного відвантаження та зберігання товарів, не виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей (далі -ТМЦ). З огляду на означене, позивачем не було підтверджено реальність господарської операції з ФОП ОСОБА_3 щодо купівлі - продажу бензину «Галоша» та проволоки ніхромової.

На підставі акта перевірки №1245/17-03.2212809474 від 29.11.2013р. ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0021351701 від 08.07.2014р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 8112,00грн., з яких за основним платежем - 5408,00грн. та за штрафними санкціями - 2704,00грн.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд зважає на наступне.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, як покупцем, було укладено з ФОП ОСОБА_3, як продавцем, два договори купівлі-продажу №12 від 12.01.2012р. та №14 від 14.01.2013р., згідно з якими продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар: асортимент, кількість, ціна та сума якого зазначаються у специфікаціях (додатках) к діючому договору, які є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п.2.1 договору покупець сплачує продавцю за товар 100% передоплати.

Відповідно до п.3.1 строк відвантаження/поставки товару протягом 5 робочих днів з моменту отримання від покупця 100% передоплати.

На виконання умов вищевказаних договорів ФОП ОСОБА_3 продав позивачеві проволоку ніхромову у кількості 420 м.г. та бензин «Галоша» у загальній кількості 1400л. на загальну суму 36409,68грн. в тому числі ПДВ - 6068,28грн.

На підтвердження поставки товару ФОП ОСОБА_3 виписані видаткові та податкові накладні на вищеозначену суму.

Зазначені податкові накладні оформлені з дотриманням вимог ст.201 Податкового кодексу України та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що відповідачем не заперечується, а суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в даних Додатку 5 до податкової декларації позивача з податку на додану вартість за листопад 2012 року, січень 2013 року, березень 2013 року.

Поставка товару здійснювалася власним транспортом позивача (KIA SORENTO AE3529BA), який на час виникнення господарських правовідносин з ФОП ОСОБА_3 перебував у власності ФОП ОСОБА_2, на причепі.

Щодо оплати товару судом встановлено, що розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

В рахунок оплати за проданий товар ФОП ОСОБА_2 перераховано на поточний рахунок ФОП ОСОБА_3 грошові кошти на загальну суму 36409,68грн. в тому числі ПДВ - 6068,28грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які були надані до перевірки та копії яких долучені до матеріалів справи.

Кредиторська заборгованість ФОП ОСОБА_2 перед ФОП ОСОБА_6 за поставлений товар станом на 19.06.2014р. відсутня.

При цьому представник позивача суду пояснив, що бензин перевозився в бочках по 200л., якій розвантажувався вантажниками, які працювали у позивача відповідно до штатного розпису, та зберігався у промислово-складському приміщенні.

Також представником позивача було зазначено, що товар отримував безпосередньо позивач, а відправкою товару до місця призначення займалася ОСОБА_7 - менеджер ФОП ОСОБА_2 відповідно до штатного розпису.

Придбаний у ФОП ОСОБА_3 бензин «Галоша» використовувався позивачем у власній господарській діяльності для змащування заготовок та надання їм слизькості, а проволока ніхромова використовувалася для пайки при виготовленні жерстяної банки №12, з метою отримання власного прибутку, що підтверджується актами списання у виробництво, копії яких долучені до справи.

Також господарська операція позивача щодо придбання бензину «Галоша» відповідає основному виду діяльності ФОП ОСОБА_2, а саме: «виробництво пакувань з легких металів».

Таким чином, факт здійснення реальної господарської операції між позивачем та ФОП ОСОБА_6 підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цієї господарської операції, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв'язку із здійсненням оплати за отриманий товар.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності ФОП ОСОБА_3, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності вищевказаного суб'єкта господарювання за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладених позивачем з ФОП ОСОБА_3 договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Як на час укладення угод між позивачем та його означеним вище контрагентом, так і на час їх виконання, вказані суб'єкти господарювання знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Щодо посилань відповідача на акт Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №1245/17-03.2212809474 від 29.11.2013р., яким встановлено відсутність бази та об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні ФОП ОСОБА_3 товарів у ТОВ «Альянс-Іст» та ТОВ «Імпексбуд» та подальшому їх продажу контрагентам-покупцям, що свідчить про нереальність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_3 по ланцюгу постачання ФОП ОСОБА_3 - ФОП ОСОБА_2, суд зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, навіть у разі якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані товари і послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків - одержувачів товарів - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Щодо доводів відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_3 через те, що основним видом діяльності позивача є оптова торгівля іншими продуктами харчування, суд зазначає, що наведені посилання не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки останнє не забороняє фізичним особам-підприємцям займатися іншими видами діяльності, які не зазначені в ЄДРПОУ як основні, тим більше, відповідачем не правильно вказано основний вид діяльності ФОП ОСОБА_2, так як таким є саме: «виробництво пакувань з легких металів».

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні, якими підтверджується факт транспортування товару від ФОП ОСОБА_3, суд зазначає, що відсутність у покупця товарно-транспортних накладних на перевезення товару, яке здійснювалося ним власним транспортом, не позбавляє покупця права на податковий кредит у разі наявності у нього відповідних податкових накладних, які, згідно ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України, є підставою для виникнення у платника податку права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду, якщо вони отримані в ході реального виконання господарської операції. При цьому товарно-транспортна накладна є обов'язковою саме для підтвердження відомостей про господарську операцію з перевезення товару, а законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковим накладними, виписаними його контрагентом ФОП ОСОБА_3 в ході виконання реальних господарських операцій з купівлі - продажу бензину «Галоша».

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 182,70грн., що підтверджується квитанцією №ПН125 від 19.12.2014р., наявною в матеріалах справи, а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 182,70грн.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 08.07.2014р. №0021351701.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п.2323500412) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_8