Рішення

від 23.11.2016 по справі 904/8460/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.11.2016 Справа № 904/8460/16 За позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОМІНВЕСТРЕСУРС-ГРУП", м. Запоріжжя

до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НІКОПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД", м. Нікополь

про стягнення 254 164,78 грн.

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - договір № 7/16 від 01.09.16;

від відповідача: ОСОБА_2- довіреність № 31 від 25.12.15.

СУТЬ СПОРУ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОМІНВЕСТРЕСУРС-ГРУП" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НІКОПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД" про стягнення 254 164,78 грн.

Позов обґрунтований невиконанням умов договору №170114/4 від 08.01.14 з боку відповідача в частині оплати отриманої ним продукції.

Ухвалою суду від 27.09.16 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18.10.16.

Ухвалою суду від 18.10.16 розгляд відкладений до 16.11.16.

Представник позивача у судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, надав додаткові пояснення по справі, відповів на поставлені питання.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти позову заперечив, вказуючи на те, що згідно видаткових накладних доданих до позовної заяви, вбачається поставка товару не передбаченого договором, тому в позові просить суд відмовити.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 16.11.16 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Між постачальником (позивач) та покупцем (відповідач) укладений Договір №170114/4 від 08.01.14 (Договір). Згідно умов договору, постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально - технічного призначення (товар) Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови й строки поставки товару вказані в специфікаціях, які оформлені у вигляді додатків до договору, та які є його невід’ємною частиною. Згідно п. 2.1 договору, ціна товару узгоджується в гривнях і вказана в специфікаціях до цього договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок якого встановлений Податковим кодексом України. Відповідно до п.10.1 договір вступає в силу з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.15, а в частині виконання зобов’язань до повного їх виконання.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно матеріалів справи, Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 290 185,04 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.14-16).

Згідно ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що оформлення сторонами видаткових накладних № ПИ-0000062 від 05.02.16 та № ПИ-0000081 від 15.02.16 та прийняття відповідачем товару, постачання якого не передбачено договором, свідчить про наявність згоди сторін на внесення змін до договору і про наявність згоди сторін про розповсюдження умов договору на цю поставку.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов п. 4.1 договору, розрахунки відбуваються покупцем шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника на основі виставлених постачальником рахунків по факту поставки кожної погодженої сторонами партії товару протягом 30 календарних дні, які розраховуються з дня наступного за днем поставки даної партії товару і виставлених рахунків на оплату даної партії товару.

Однак, відповідач порушив умови договору і не розрахувався за поставку товару з позивачем. Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складає 163 215,18 грн., з яких: 97 342,38грн. заборгованість за видатковою накладною № ПИ-0000062 від 05.02.16 та 65 872,80 грн. за видатковою накладною № ПИ-0000081 від 15.02.16

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми основного богу в розмірі 163 215,18 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.7.5 договору, у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків по цьому договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі не більш ніж подвійна облікова ставка НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

На підставі цього положення договору, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені за період з 03.02.16 по 29.07.16. Всього на суму 31 578,77 грн.

Згідно п. 2.1 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Умовами п. 7.5 договору, розмір пені не визначений. Чинне законодавство, також, не містить обов'язок та умови сплати пені за такими правовідносинами.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

А отже, Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 03.02.16 по 12.09.16. Всього в сумі 2991,53 грн.

Розрахунок 3% річних наданий позивачем, не відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, не правильно враховує періоди нарахувань та містить арифметичні помилки. За розрахунком суду 3% річних складають:

1508,01 грн. за видатковою накладною № ПИ-0000062 від 05.02.16 від суми 97 342,38 грн. за період з 08.03.16 по 12.09.16

971,89 грн. за видатковою накладною № ПИ-0000081 від 15.02.16 від суми 65 872,80 грн. Всього в сумі 2479,90 грн.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат з суми заборгованості 163 215,18 грн. за період прострочки з лютого 2016 по серпень 2016 в розмірі 6379,30 грн.

Розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, також не відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, не правильно враховує періоди нарахувань. За розрахунком суду інфляційні втрати становлять:

3906,20 грн. за видатковою накладною № ПИ-0000062 від 05.02.16 від суми 97 342,38 грн. за період з березня по серпень 2016;

1965,00 грн. за видатковою накладною № ПИ-0000081 від 15.02.16 від суми 65 872,80 грн. за період з квітня по серпень 2016. Всього в сумі 5871,20 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, передбачених ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони.

В п.6.5. вказаної постанови зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Так, додатковою угодою №1 від 01.09.16 до договору про надання юридичної допомоги №7/16 від 01.09.16 передбачено п.2, що вартість послуг становить 50 000 грн. Суду надана квитанція до прибуткового касового ордера у підтвердження оплати № 0026 від 03.09.16 суми 50 000 грн. Розмір заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, не відповідає принципам співрозмірності і розумної, усталеній практиці розміру таких витрат, та договірним відносинам сторін.

Відповідно до усталеної практики, яка склалася в країні та в регіоні, вартість оплати відповідних послуг адвокатів складає приблизно 5 % від розміру позовних вимог задоволених судом. За таких обставин, на думку суду, розмір витрат на оплату послуг адвоката є співрозмірним в сумі 8500,00 грн.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 173-193,230,231 Господарського Кодексу України, 525, 526, 530, 611, 612, 692 Цивільного кодексу України, статтями 44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити ЧАСТКОВО.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НІКОПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, проспект Трубників,56, код 31167067) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОМІНВЕСТРЕСУРС-ГРУП" (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 46, офіс 28, код 36911977) заборгованість в розмірі 163 215,18 грн., 3% річних в розмірі 2479,90 грн., інфляційні втрати в розмірі 5871,20грн., судовий збір в розмірі 2573,49грн., витрати на правову допомогу адвокату в розмірі 8500,00 грн.

В решті позову - ВІДМОВИТИ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 21.11.16.

Суддя М.О.Ніколенко