Рішення

від 15.11.2016 по справі 910/17726/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016Справа №910/17726/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шико-2004»

про стягнення 72048,15 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Бондаревська Г.С. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Шико-2004» про стягнення заборгованості за Договором про обслуговування емісії цінних паперів №Е523/09 від 12.11.2009 та в розмірі 72048,15 грн., з яких 48752,77 грн. основного боргу, 18287,93 грн. інфляційних втрат, 2207,46 грн. 3% річних та 2800 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за надані позивачем послуги за період з 03.07.2013 по 31.07.2016.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач уповноваженого представника у судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Враховуючи вищевикладене, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.11.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю «Шико-2004» (емітент) та Відкрите акціонерне товариство «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» (депозитарій) уклали договір №Е523/09 про обслуговування емісії цінних паперів (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого емітент доручає, а депозитарій зобов'язується надавати емітенту послуги щодо обслуговування випуску цінних паперів емітента, прийом на зберігання від емітента глобального (их) (тимчасового (их) глобального (их) сертифікату (ів) випуску (ів) цінних паперів емітента, відкриття та ведення рахунку емітента у цінних паперах та окремого рахунку щодо викуплених емітентом цінних паперів власного випуску, виконання операцій емітента з випуском цінних паперів на підставі розпоряджень (наказів) емітента або його представника та документів або їх копій, засвідчених в установленому законодавством порядку, які підтверджують наявність підстав для здійснення операцій з цінними паперами.

Емітент передав, а депозитарій прийняв на зберігання глобальні сертифікати №217/2/06 від 217/2/06 та №218/2/06 від 06.05.2016 випуску облігацій емітента з міжнародними ідентифікаційними номерами UА4000022206 та UА4000022214.

02.07.2013, на виконання вимог Закону України «Про депозитарну систему України» (далі - Закон), Приватне акціонерне товариство «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках» (попереднє найменування - Приватне акціонерне товариство «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» передав на зберігання Публічному акціонерному товариству «Національний депозитарій України» (далі - Центральному депозитарію) 2 (два) (№217/2/06 та №218/2/06) глобальні сертифікати за випусками цінних паперів Товариства з обмеженою відповідальністю «Шико-2004».

03.07.2013 облігації емітента за номерами UА4000022206, UА4000022214 були зараховані до системи депозитарного обліку Центрального депозитарію.

Відповідно до абз. 2 п. 13 розділу VI Закону з дня передачі глобального сертифіката на зберігання Національному депозитарію Національний депозитарій вважається правонаступником прав та обов'язків інших депозитаріїв за договорами про обслуговування емісії цінних паперів, укладеними між емітентами та депозитаріями.

Таким чином, Центральний депозитарій отримав на зберігання та обслуговування глобальні сертифікати випусків цінних паперів емітента за реєстраційними номерами №217/2/06 та №218/2/06, що були об'єктом надання депозитарних послуг за Договором.

Крім того, на підставі викладеного позивач та відповідач 23.08.2013 уклали договір №7791/п про обслуговування емісії цінних паперів.

Згідно з пунктом 2.3.6. Договору емітент зобов'язався оплачувати послуги Центрального депозитарію згідно з розцінками, умовами та строками, що передбачені Договором та тарифами Центрального депозитарію.

Відповідно до статті 7 Договору Договір укладений на невизначений строк та діє до моменту його розірвання або припинення з підстав, передбачених Договором.

Наразі, відсутні відомості про скасування реєстрації випусків цінних паперів емітента та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків цінних паперів емітента, на підставі яких були оформлені глобальні сертифікати випусків цінних паперів за реєстраційними номерами №217/2/06 та №218/2/06.

Згідно з п.п.3.1. - 3.3. Договору оплата послуг Центрального депозитарію повинна здійснюватися емітентом відповідно до затверджених тарифів Центрального депозитарію на умовах попередньої оплати авансом на 2 (два) місяці (надалі - період), період не може бути меншим ніж два місяці; оплата послуг депозитарію здійснюється на підставі рахунків та актів-рахунків, всі рахунки та акти-рахунки депозитарій надає емітенту засобом, вказаним у анкеті рахунку в цінних паперах.

Позивач, починаючи з серпня 2013 року (місяця, наступного за місяцем отримання на зберігання глобальних сертифікатів випусків цінних паперів емітента), щомісячно надсилав емітенту у спосіб та на поштову адресу, вказану в анкеті-рахунку емітента, акти-рахунки про надання послуг, дублікати яких наявні в матеріалах справи.

Оскільки від відповідача не отримано жодних заперечень щодо обсягу та якості послуг, наданих позивачем та відображених в актах-рахунках про надання послуг, а також враховуючи те, що відповідач не повідомляв позивача про неотримання таких актів-рахунків про надання послуг відповідно до п.3.3.2. Договору, то послуги, надані відповідачі за весь період обслуговування глобальних сертифікатів в Центральному депозитарії, відповідно до п.3.3.5. Договору, вважаються наданими позивачем в повному обсязі, належної якості та підлягають оплаті відповідачем.

Відповідач не сплатив за надані послуги за період з 03.07.2013 по 31.07.2016, внаслідок чого у нього виник борг у розмірі 48752,77 грн..

Водночас, жодних доказів оплати відповідачем вищевказаних послуг суду не надано.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 5 Закону України «Про депозитарну систему України» передбачено, що рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства. Договір про обслуговування рахунка в цінних паперах укладається між депонентом та депозитарною установою, відповідно до якого депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 48752,77 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 2800 грн. штрафу, 18287,93 грн. інфляційних втрат та 2207,46 грн. трьох відсотків річних.

Пункт 1 ст.612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.6.5.2. Договору, емітент несе відповідальність за неповноту та несвоєчасність оплати послуг центрального депозитарію, передбачених договором та тарифами Центрального депозитарію.

Пунктом 6.7. Договору, визначено, що у випадку порушення емітентом умов оплати послуг Центрального депозитарію відповідно до розділу 3 цього договору емітент зобов'язаний сплатити на користь центрального депозитарію штраф у розмірі 100 (сто) гривень. Штраф сплачується на підставі рахунку на оплату штрафу, що направляється емітенту, у якому зазначається, що цей рахунок дійсний до сплати до кінця календарного місяця, в якому він був складений. У випадку несплати емітентом штрафу до кінця календарного місяця, в якому був складений рахунок на оплату штрафу, розмір штрафу збільшується на 100 (сто) гривень за кожен наступний календарний місяць прострочення оплати послуг.

Матеріалами справи підтверджується, що прострочення оплати послуг мало місце, в зв'язку з чим підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 2800 грн.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 18287,93 грн. інфляційних втрат та 2207,46 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат за час прострочення ним зобов'язання, підлягають задоволенню згідно розрахунків позивача.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача викладені у позовній заяві.

Відповідно до положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43,49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шико-2004» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 26; ідентифікаційний код 32980227) на користь Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 17/8; ідентифікаційний код 30370711) заборгованість в розмірі 48752 (сорок вісім тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 77 коп., 18287 (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 2207 (двi тисячi двісті сім) грн. 46 коп. трьох відсотків річних, 2800 (двi тисячi вісімсот) грн. штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 21.11.2016

Суддя Я.В. Маринченко