Рішення

від 15.11.2016 по справі 910/17961/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016Справа № 910/17961/16 За позовом Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Трейд"

про стягнення 7 678,98 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Коваленко Н.В. (представник за довіреністю № 09/05-192 від 18.10.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "ЕНЕРГОБАНК" (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Трейд" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором №40/15-С оренди приміщення від 02.11.2015р. в розмірі 7 678,98 грн., з яких 6 456,00 грн. сума основного боргу та 1 222,98 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди приміщення №40/15-С від 02.11.2015р. позивач передав відповідачу у строкове платне користування майно, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 6 456,00 грн., на яку позивачем також нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1 222,98 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце яких повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 25.10.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2016р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 15.11.2016р.

В судове засідання 15.11.2016р. представник відповідача повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 15 листопада 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2015р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено Договір оренди приміщення №40/15-С (надалі - Договір), відповідно до якого в порядку і на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Семена Скляренка, 9 (об'єкт оренди), і зобов'язується платити орендодавцеві орендну плату. Загальна площа об'єкту оренди становить 26,9 кв.м. (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору об'єкт оренди надається орендареві в тимчасове користування для розміщення офісу.

У відповідності до п. 3.1. Договору об'єкт оренди вважається прийнятим орендарем вдень підписання акту прийому-передачі.

На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято в користування об'єкт оренди за Договором, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкту оренди від 02.11.2015р.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що щомісячна орендна плата за користування об'єктом оренди на момент укладання договору становить 3 228,00 грн., в т.ч. ПДВ. Оплата здійснюється в гривнях за кожен місяць користування об'єктом оренди на підставі даного договору.

Відповідно до п. 5.3 Договору не пізніше за 10-го числа кожного розрахункового місця орендар зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок орендодавця суму, вказану в п. 5.2 Договору.

В п. 5.7. Договору орендна плата за користування об'єктом оренди нараховується з моменту фактичного отримання орендарем об'єкту оренди за актом приймання-передачі до моменту фактичного повернення орендодавцю об'єкту оренди за актом приймання-передачі.

Згідно п. 10.1.1. Договору договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому. Строк оренди за договором з 02.11.2015р. до 31.05.2016р.

В п. 10.2.5. Договору сторони домовились, що дія договору припиняється у випадку відчуження орендодавцем об'єкту оренди.

31.12.2015р. позивач у зв'язку з відчуженням об'єкту оренди ТОВ «КВВ 2015» звернувся до відповідача з листом вих. № 4308/5 про припинення дії Договору на підставі 10.2.5. Договору та просив останнього повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі, а також провести всі розрахунки.

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 6 456,00 грн.

Оскільки між сторонами укладено договір оренди, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними майном у період з листопада по грудень 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи 5.3 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10-го числа кожного розрахункового місця.

Таким чином, з урахуванням розміру заявлених позовних вимог, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендної плати у розмірі 6 456,00 грн. на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору суми боргу розмірі 6 456,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 6 456,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 1 222,98 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 11.12.2015 р. по 07.06.2016р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку внесенню орендної плати не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 8.2.1 Договору у разі прострочення по сплаті орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок пені та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору, а розрахований позивачем розмір пені за заявлений період не перевищує розрахованого судом розміру пені.

За таких обставин, до стягнення з відповідача за заявлений позивачем період підлягає сума пені в розмірі 1 222,98 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/17961/16 підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача 6 456,00 грн. суми основного боргу та 1 222,98 грн. пені.

Судовий збір в розмірі 1 378,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ост-Трейд" (ідентифікаційний код 30467480, адреса: 03191, м. Київ, вул. Крейсера «Аврора», буд. 5) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (ідентифікаційний код 19357762, адреса: 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 56) 6 456,00 грн. (шість тисяч чотириста п'ятдесят шість гривень 00 коп.) суми основного боргу, 1 222,98 грн. (одну тисячу двісті двадцять дві гривні 98 коп.) пені та 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.2016р.

Суддя С.М. Морозов