Рішення

від 15.11.2016 по справі 910/13488/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016Справа № 910/13488/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хейстек"

до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення 18 713,30 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Мезецький М.С. (представник за довіреністю № 1 від 31.12.2015р.);

від третьої особи: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хейстек" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (далі - відповідач) суми в розмірі 18 713,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що автомобілю позивача було завдано матеріальної шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 24.07.2013р. в м. Одесі, винним у якій визнано водія автомобіля, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем на підставі страхового полісу №АС/4368785, натомість відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити позивачу виплату страхового відшкодування.

Відповідачем надано для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, при цьому посилаючись на те, що у 2014-2015р.р. даний спір розглядався судами загальної юрисдикції. Так, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 28.09.2015р. з відповідача було стягнуто на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 12 501,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 358,00 грн. та вказані суми з огляду на звернення позивачем судового рішення до виконання було сплачено відповідачем, на підтвердження чого відповідачем додано до матеріалів справи платіжні доручення № 4587 від 23.02.2016р. та № 4588 від 23.02.2016р.

Позивачем також подано для долучення до матеріалів справи пояснення щодо розміру позовних вимог з урахуванням того, що відповідачем було виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 12 501,00 грн. З огляду на викладене, позивач просив суд прийняти рішення у даній справі з урахуванням оплати відповідачем частини суми страхового відшкодування в розмірі 12 501,00 грн., а саме 6 212,00 грн. та вказав на те, що у разі якщо судове рішення буде мотивоване такими обставинами, то у відповідача будуть відсутні підстави для звернення до суду загальної юрисдикції з заявою про поворот виконання рішення суду в частині виплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 12 501,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2016р. у справі №910/13488/16 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хейстек" з доданими до неї документами на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України повернуто без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2016р. у справі №910/13488/16 скасовано, а справу направлено до Господарського суду міста Києва для розгляду позову по суті.

14.09.2016р. матеріали справи №910/13488/16 повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 11.10.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2016р. розгляд справи відкладено до 15.11.2016р. Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1.

В судове засідання 15.11.2016р. представники позивача та третьої особи не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача та третьої особи, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 15 листопада 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2013 року об 11 годині 30 хвилин ОСОБА_1, керуючи автомобілем МАЗ-533630, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по Адміральському проспекту в місті Одесі не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного інтервалу, чим порушив п.13.1. Правил дорожнього руху , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року , внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_2, що перебував під керуванням водія ОСОБА_3

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2013 року ОСОБА_1, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладеного на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Власником автомобіля марки «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_2 є позивач, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «МАЗ 533630», реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на дату ДТП була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4369785.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, про що відкрито справу № 921 за 2013 рік.

Внаслідок того, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо розміру страхового відшкодування, а відтак і не виплачено його відповідачем, позивач був змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

При цьому, позивач звертався з вимогами про виплату суми страхового відшкодування до загального суду.

В процесі розгляду справи Малиновським районним судом м. Одеси, на підставі його ухвали було проведено судову авто товарознавчу експертизу з приводу визначення ринкової вартості, вартості відновлювального ремонту та суми матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Так, відповідно до експертного висновку №5355 від 23 грудня 2014 року, вбачається, що ринкова вартість транспортного засобу марки «ГАЗ-3302», реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 31 283,00 грн., вартість відновлювального ремонту складає 18 713,30 грн., а вартість матеріального збитку (шкоди), завданої власнику автомобіля - 13 001,00 грн.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_1, встановлена в судовому порядку, а відповідальність особи, яка керує транспортним засобом «МАЗ 533630», реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на дату ДТП була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4369785.

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № АС/4369785 розмір франшизи становить 500,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50 000,00 грн.

Розглядаючи спір по суті, суд виходить з того, що у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Так, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (пункт 22.1 статті 22 - межами ліміту відповідальності; стаття 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу (у випадку його наявності), розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пункту 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).

Як вбачається зі змісту висновку експертної установи № 5355 від 23 грудня 2014 року, коефіцієнт фізичного зносу деталей автомобіля ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_2 складає Ез = 0,562, а сума матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля в результаті пошкодження при ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 13 001,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що врахування даного висновку експертної установи № 5355 від 23 грудня 2014 року для визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_2, є обов'язковим, так як відповідач несе відповідальність за шкоду, заподіяну його страхувальником у межах вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") та, відповідно, розмір страхового відшкодування за Полісом № АС/4369785 обмежується даною вартістю.

За таких обставин, до стягнення з відповідача підлягає сума страхового відшкодування розрахована на підставі висновку експертної установи № 5355 від 23 грудня 2014 року за мінусом франшизи, передбаченої полісом № АС/4369785, а саме: 12 501,00 грн. (13 001,00 грн. - 500,00 грн.).

При цьому, суд не приймає до уваги пояснення позивача щодо розміру позовних вимог з урахуванням того, що відповідачем було виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 12 501,00 грн., відповідно до змісту яких позивач просив суд прийняти рішення у даній справі з урахуванням вказаної оплати, а саме стягнути з відповідача залишок страхового відшкодування в розмірі 6 212,00 грн., оскільки матеріали справи не містять заяви про зміну позовних вимог, поданої з дотриманням приписів ст. 22 ГПК України, а подані позивачем пояснення не містять чіткого виокремлення прохальної частини щодо зміни предмету позову, а також не направлялись іншим учасникам судового процесу.

Як і не заслуговують на увагу суду доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що відповідачем було виплачено позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 12 501,00 грн. та суму судового збору у розмірі 1 358,00 грн. на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 28.09.2015р. та у зв'язку зі зверненням його до примусового виконання, оскільки вказане судове рішення було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.06.2016р.

Нормами ЦПК України передбачено право особи звернутися з заявою про поворот виконання судового рішення, якщо таке рішення після його виконання було скасовано, відтак відповідач не позбавлений скористатися своїм правом на звернення з відповідною заявою про поворот виконання рішення Апеляційного суду Одеської області від 28.09.2015р., а відмова в задоволенні позовних вимог на підставі того, що сума страхового відшкодування виплачена на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасоване судом вищої інстанції не буде ґрунтуватися на нормах закону та може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього обов'язку здійснити виплату позивачу суми страхового відшкодування в розмірі 12 501,00 грн.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/13488/16 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 12 501,00 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 920,54 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Крім того, суд, у відповідності до положень п. 4.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" здійснює розподіл судових витрат за розгляд апеляційної скарги позивача на ухвалу суду від 27.07.2016р. та покладає судовий збір у розмірі 920,54 грн. на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (код ЄДРПОУ 22945712, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хейстек" (код ЄДРПОУ 32727162, адреса: 65098, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 120/1) суму страхового відшкодування в розмірі 12 501,00 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот одну гривню 00 коп.), суму судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 920,54 грн. (дев'ятсот двадцять гривень 54 коп.) та суму судового збору за розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду від 27.07.2016р. у розмірі 920,54 грн. (дев'ятсот двадцять гривень 54 коп.).

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.2016р.

Суддя С.М. Морозов