Рішення

від 21.11.2016 по справі 910/19266/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2016Справа №910/19266/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмостокомплект"

про стягнення 28 189,48 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Калініченко М.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмостокомплект" (далі - відповідач) про стягнення 28 189,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору на виготовлення та поставку продукції № 31-10/13/42 від 01.10.2013 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 15 647,15 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних нараховані позивачем на заборгованість відповідача за Договором на виготовлення та поставку продукції № 31-10/13/42 від 01.10.2013, у загальному розмірі 12 541,88 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 порушено провадження у справі № 910/19266/16, розгляд справи призначено на 21.11.2016.

21.11.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 документи, для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 21.11.2016 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 21.11.2016 не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.11.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС" (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмостокомплект" (далі - замовник, відповідач) було укладено Договір на виготовлення та поставку продукції № 31-10/13/42 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується відповідно до умов даного Договору виготовити, поставити і передати у власність замовника збірні залізобетонні елементи для об'єкту адресою: мост через р. Ірша в с. Рижани на км. 37+370 автодороги «Від а/д М 06 - Червоноармійськ - Нова Борова - Йосиповка, Житомирської обл., що вказані в специфікації (Додаток № 1) до цього Договору, надалі - товар, а замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору виконавець поставляє товар на умовах DDP - «Інкотермс-2000» на об'єкт за адресою: мост через р. Ірша в с. Рижани на км. 37+370 автодороги «Від а/д М 06 - Червоноармійськ - Нова Борова - Йосиповка, Житомирської обл.

Терміни поставки товару зазначені в графіку поставки (Додаток № 2). Перша партія товару може бути поставлена не раніше ніж через 10 (десять) календарних днів після отримання від замовника технічного завдання. Товар поставляється тільки за умови сплати грошових коштів замовником згідно графіку фінансування (Додаток № 3).

Згідно з п. 4.5 Договору передача товару від виконавця до замовника здійснюється на підставі видаткових накладних.

Ціна Договору на момент підписання цього Договору визначається сумою протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1) (п. 5.1 Договору).

Пунктом 5.3 Договору визначено порядок здійснення розрахунків за товар:

- оплата здійснюється згідно графіку фінансування (Додаток № 3);

- оплата товару здійснюється замовником шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок виконавця, вказаний у цьому Договорі. Датою платежу вважається отримання грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 10.1 Договору).

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання умов даного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС" поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмостокомплект" прийняло товар на загальну суму 1 258 647,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними № 37159 від 29.10.2013, № 38837 від 30.10.2013, № 39959 від 14.11.2013 які підписані повноважними представниками сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором поставки, оплату поставленого товару належним чином не здійснив, сплативши лише 124 300,00 грн.

У зв'язку з цим, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмостокомплект" виникла заборгованість перед позивачем в сумі 15 647,60 грн.

Позивачем було направлено відповідачу лист з вимогою сплатити заборгованість вих. № 02/930 від 19.11.2015, та додано до нього Акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідачем в свою чергу, було надано відповідь вих. № 24-11/15 від 24.11.2015, відповідно до якої відповідач зазначив, що заборгованість у сумі 15 647,60 виникла у зв'язку з неспроможністю монтажної організації МЗ-60 ПАТ «Мостобуд» розрахуватись з ТОВ «Будмосткомплект» за отримані своєчасно з/б вироби.

Крім того, відповідачем було також підписано Акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 18.11.2015, за відповідачем перед позивачем, обліковується заборгованість у розмірі 15 647,60 грн.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 15 647,60 грн.

Крім основної заборгованості, позивач також просить суд стягнути з відповідача 1 385,13 грн. трьох відсотків річних та 11 156,75 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» N 14 від 17 грудня 2013 року (далі - Постанова) за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Відповідно до п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 1 385,13 грн.

Пунктами 3.1 та 3.2 Постанови визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення суму інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем не було включено до розрахунку інфляційних втрат місяці, в яких мала місце дефляція.

Судом здійснено власний розрахунок сум інфляційних втрат з урахуванням дефляції, та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 515,19 грн.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку оплатити отриману від позивача продукцію в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмостокомплект" (01033, м. Київ, вулиця Паньківська, будинок 5; ідентифікаційний код: 37250045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН КОМПЛЕКС" (04074, м. Київ, вулиця Резервна, будинок 8; ідентифікаційний код: 04012164) заборгованість в розмірі 15 647 (п'ятнадцять тисяч шістсот сорок сім) грн. 15 коп., 3 % річних в розмірі 1 385 (одна тисяча триста вісімдесят п'ять) грн. 13 коп., інфляційні втрати в розмірі 10 515 (десять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 19 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 350 (одна тисяча триста п'ятдесят) грн. 44 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.11.2016.

Суддя О.А. Грєхова