Рішення

від 21.11.2016 по справі 910/16498/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2016Справа №910/16498/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Рітейл"

про стягнення заборгованості, розірвання договору та повернення майна. Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Локтіонов А.М., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга ЛТД» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Рітейл» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості, розірвання договору та повернення майна.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 7-16-13 оренди частини нежилого приміщення від 01.02.2016 року, щодо своєчасного внесення орендної плати, що є істотним порушенням умов договору оренди і є підставою для дострокового розірвання договору оренди, і як наслідок виселення орендаря з орендованого приміщення та стягнення заборгованості з урахуванням пені та річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2016 порушено провадження у справі № 910/16498/16, розгляд справи призначено на 10.10.2016.

07.10.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмові пояснення.

У судове засідання 10.10.2016 представник позивача з'явився та подав клопотання про документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 10.10.2016 не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 09.09.2016 не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 10.10.2016 не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 09.09.2016 про порушення провадження у справі № 910/16498/16, розгляд справи було відкладено на 07.11.2016.

07.11.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмові пояснення.

Представник позивача у судове засідання 07.11.2016 з'явився та подав клопотання про продовження строків розгляду спору, представник відповідача не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні 07.11.2016 клопотання представника позивача про продовження строків розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 07.11.2016 не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 09.09.2016 про порушення провадження у справі № 910/16498/16, розгляд справи було відкладено на 21.11.2016.

У судове засідання 21.11.2016 представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.11.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга ЛТД" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТ Рітейл" (далі - орендар, відповідач) було укладено Договір оренди частини нежилого приміщення № 7-16-13 (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду нежиле приміщення, зазначене в пункті 2.2 Договору, а орендар зобов'язується прийняти його, своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю плату за користування приміщенням і по настанню дня закінчення терміну оренди повернути зазначене приміщення орендодавцю.

Згідно з п. 2.2 Договору оренди орендодавець передає в оренду частину нежилого приміщення площею 206,8 кв.м., яке належить йому на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марініченко О.С. 29.08.2003 та зареєстрованому в реєстрі за № 2016, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 31 (далі - приміщення).

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди приміщення передається орендарю оренду на термін з 01.02.2016 до 31.01.2018.

Пунктами 4.1.1 та 4.1.2 Договору оренди визначено, що плата за користування приміщенням за місяць розраховується в національній валюті України - гривні та сплачується щомісячно. Розмір орендної плати встановлюється відповідним Додатковими угодам/Додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

З моменту підписання Договору, орендар протягом п'яти банківських днів на підставі рахунка-фактури орендодавця вносить авансом орендну плату за:

- лютий 2016;

- березень 2016;

- січень 2018.

Згідно з п.4.1.3 та п. 4.1.4 Договору оренди орендна плата за користування приміщенням за місяць вноситься орендарем не пізніше 5-го числа поточного місяця та підлягає індексації із застосуванням індексу інфляції, що офіційно оприлюднюється Державною службою статистики України.

Орендна плата за користування приміщенням вноситься у безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця на підставі рахунків-фактури, які орендодавець повинен надати до 1-го числа поточного місяця.

У відповідності до п. 4.1.5 Договору оренди орендна плата за користування приміщенням сплачується в повному обсязі протягом усього терміну оренди незалежно від результатів господарського-фінансової діяльності орендаря, у тому числі у випадку, якщо орендар цілком або частково не використовував або має намір у майбутньому не використовувати приміщення (його частину) протягом терміну оренди.

Пунктом 4.1.6 Договору оренди визначено, що у разі перевищення інфляції за час дії Договору складе 18 % і більше, то автоматично сума орендної плати за приміщення з моменту такого перевищення встановлюється на 20 % вище за останній платіж орендної плати за користування приміщення, що передумав перевищенню рівня інфляції. Якщо індекс інфляції менше 1, то для розрахунку застосовуємо 1. При цьому для вирахування рівня інфляції за цим пунктом враховуються індекси інфляції, починаючи з індексу інфляції грудня 2015.

Відповідно до п. 11.2.3 Договору оренди орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати платежі за користування приміщенням та всі штрафні санкції, в тому числі пеню, визначені цим Договором, а також відшкодовувати збитки завдані, завдані невиконанням або неналежним виконанням умов Договору.

01.02.2016 сторонами було підписано Додаток «Розрахунок орендної плати» № 1, в якому сторонами визначено порядок нарахування орендної плати за кожен окремий місяць.

Надалі, 01.02.2016 сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди до Договору оренди.

Як зазначає позивач, у відповідача виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 47 121,84 грн. за період з травня 2016 по липень 2016 включно, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, розірвати Договір оренди та зобов'язати відповідача повернути позивачу орендоване приміщення у зв'язку з невиконанням зобов'язань за Договором оренди.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Позивачем надані суду рахунки-фактури № СФ-142 від 28.04.2016, № СФ-218 від 27.05.2016, № СФ-230 від 29.06.2016 за період з травня 2016 по липень 2016, які були виставлені позивачем з метою отримання від відповідача орендної плати на загальну суму 53 654,66 грн.

Втім, як зазначає позивач, відповідачем було сплачено лише 6 532,82 грн. за оренду приміщення за травень місяць.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В свою чергу, в матеріалах справи наявна Доповідна записка від 12.05.2016, з якої вбачається, що представник відповідача не з'являвся для отримання рахунків та актів, в зв'язку з чим, бухгалтер повіз документи для передачі за місцем орендованого приміщення, проте приміщення виявилось закритим.

Однак, неотримання рахунків на оплату, не є тією підставою, яка унеможливлює сплату орендних платежів, оскільки рахунок є лише документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Неотримання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє орендаря від обов'язку сплатити у визначений договором строк орендну плату за користування приміщенням.

Крім того, умовами Договору оренди та Додатком № 1 до Договору оренди передбачено порядок визначення розміру орендної плати, строк її сплати та банківські реквізити орендодавця, а тому відсутність рахунків не позбавляє відповідача можливості сплачувати орендну плату.

Відповідачем в свою чергу, не було надано суду доказів на підтвердження належного виконання умов Договору оренди в частині своєчасного та повного внесення орендних платежів.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки матеріали справи не місять доказів на підтвердження внесення відповідачем повного розміру орендного платежу за травень, та взагалі не містить доказів внесення орендних платежів за червень та липень, позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів в розмірі 47 121,84 грн. підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1 902,38 грн. та 3% річних в розмірі 167,98 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 12.4 Договору оренди у разі прострочення внесення орендної плати, орендар сплачує пеню за кожен день прострочення, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період, за який сплачується пеня до моменту погашення заборгованості.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що позивачем невірно розраховано розмір пені, а відтак вимога про стягнення пені в розмірі 1 902,38 грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 901,18 грн.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних та встановлено, що позивачем вірно розраховано вказану суму, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 167,98 грн.

Щодо вимог позивача про розірвання Договору оренди, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Отже, істотне порушення орендарем такої умови договору оренди майна, як сплата орендної плати, є достатньою правовою підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 року у справі №5021/966/2011.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за Договором № 7-16-13 оренди частини нежилого приміщення від 01.02.2016 щодо сплати орендної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка на момент подання позову становила 47121,84 грн. за період з 06.05.2016 року по 27.07.2016 року, що не заперечувалося відповідачем.

Отже, враховуючи вищевикладене, приписи зазначених вище статей, суд вважає, що систематичне неналежне виконання відповідачем умов договору щодо внесення орендної плати за користування майном у строки і розмірах, обумовлених умовами договору, є наслідком позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладені договору оренди, а саме ефективне надходження коштів, і таке порушення відповідачем умов договору є істотним, і є підставою для розірвання Договору № 7-16-13 оренди частини нежилого приміщення від 01.02.2016 за рішенням суду.

Оскільки право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено статтею 785 ЦК України, то враховуючи наявність підстав для розірвання договору оренди вважає правомірними вимоги позивача про звільнення та повернення орендованого відповідачем приміщення - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга ЛТД", як орендодавцю.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, з урахуванням 3% річних та пені.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Рітейл" (03065, м. Київ, вулиця Героїв Севастополя, будинок 20/1; ідентифікаційний код: 39618964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга ЛТД" (02090, м. Київ, вулиця Празька, будинок 18; ідентифікаційний код: 21500327) заборгованість в розмірі 47 121 (сорок сім тисяч сто двадцять одна) грн. 84 коп., 3 % річних в розмірі 167 (сто шістдесят сім) грн. 98 коп., пеню в розмірі 1 901 (одна тисяча дев'ятсот одна) грн. 18 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 133 (чотири тисячі сто тридцять три) грн. 97 коп.

3. Розірвати Договір оренди частини нежилого приміщення № 7-16-13 від 01.02.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТ Рітейл".

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ Рітейл" (03065, м. Київ, вулиця Героїв Севастополя, будинок 20/1; ідентифікаційний код: 39618964) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліга ЛТД" (02090, м. Київ, вулиця Празька, будинок 18; ідентифікаційний код: 21500327) частину нежилого приміщення площею 206,8 кв.м., що заходяться за адресою: м. Київ, бульвар. Лепсе, 31, шляхом звільнення даного нежилого приміщення від власного майна.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.11.2016.

Суддя О.А. Грєхова