Рішення

від 15.11.2016 по справі 914/2593/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016р. Справа № 914/2593/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державної організації В«Українське агентство з авторських та суміжних правВ» , м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 організації В«Патріотичні ініціативиВ» , м.Львів

про стягнення 21406,94 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Державною організацією В«Українське агентство з авторських та суміжних правВ» до відповідача ОСОБА_1 організації В«Патріотичні ініціативиВ» про стягнення 21406,94 грн., з яких 10890,00 грн. - основний борг, 7423,73 грн. - інфляційні втрати, 745,83 грн. - 3% річних, 1347,38 грн. - пеня та 1000,00 грн. - штраф.

Ухвалою суду від 10.10.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 25.10.2016р. Ухвалою суду від 25.10.2016р. розгляд справи відкладено на 15.11.2016р.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд, -

встановив:

26.05.2014р. між Державною організацією В«Українське агентство з авторських та суміжних правВ» (надалі - ДО УААСП) та ОСОБА_1 організацією В«Патріотичні ініціативиВ» (надалі - користувач) укладено ліцензійний договір №ОГ-19/14, відповідно до умов якого ДО УААСП надає користувачеві на умовах, визначених цим договором, право/невиключну ліцензію/ на публічне виконання на території оприлюднених товарів, що

належать до репертуару ДО УААСП, під час гастрольного заходу: концерту симфонічного оркестру «Lord of the sound» з програмою «Кінохіти» (надалі - гастрольний захід) який відбудеться 26 травня 2014р., у Львівському національному академічному театрі опери та балету імені ОСОБА_2, що має 990 посадочних місць, мінімальна ціна квитка 120,00 грн., максимальна ціна квитка 320,00 грн., а користувач зобов'язується виплачувати ДО УААСП авторську винагороду (роялті) згідно з умовами даного договору та закону.

Відповідно до п.2.4. договору сума авторської винагороди (роялті) визначена сторонами, становить 5 (п'ять) відсотків від суми валового збору від продажу квитків, але не менше ніж 3000,00 грн.

Згідно із п.2.5.2. договору використовуючи твори з репертуару ДО УААСП, користувач зобов'язується вести точний облік творів, їх авторів та виконавців і не пізніше 20-ти днів після проведення гастрольного заходу, у якому здійснювалось публічне виконання творів, надати ДО УААСП безпосередньо або через представника звіт про публічне виконання творів за формою, визначеною в додатку 1 до даного договору, та в електронному вигляді за адресами: iryna.bugaenko@uacrr.org та uacrr_2309357@ukr.net (звіт подається в файл формату Excel).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що при укладені договору користувач надає ДО УААСП безпосередньо або через представника завірені копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно із п.5.1. договору, відповідно до ч.4 ст.47 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» користувач зобов'язується надавати належним чином уповноваженим прелставникам ДО УААСП всі документи, пов'язані з розрахунком сум авторської винагороди (роялті) відповідно до умов даного договору для огляду їх на місці знаходження користувача та/або направити поштою завірені належним чином копії таких документів, а також точний перелік використаних користувачем товарів.

Відповідно до п.2.7. договору у разі невиконання користувачем п.2.5.2., п.3.2., п.5.1. даного договору, користувач зобов'язаний сплатити ДО УААСП штраф у розмірі 1000,00 (тисяча) грн. за кожне порушення кожного пункту. Сплата штрафу не звільняє користувача від обов'язку сплати авторської винагороди (роялті) і (або) надання звіту, акту тощо.

Пунктом 2.8. договору передбачено, що у разі невиконання користувачем п.2.5.1. даного договору користувач зобов'язаний сплатити ДО УААСП пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиплаченої авторської винагороди за кожен день затримки. Сплата пені не звільняє користувача від обов'язку сплати авторської винагороди (роялті).

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач своїх обов'язків щодо виплати авторської винагороди (роялті) відповідно до умов ліцензійного договору №ОГ-19/14 від 26.05.2014р. не виконав. Також, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору не надав звіти про публічно виконані твори, за формою, встановленою в додатку 1 до договору, а також не надав відомість з деталізованого доходу (валового збору), отриманого відповідачем від продажу квитків.

Позивач стверджує, що загальна сума заборгованості відповідача становить 10890,00 грн., що відповідно складає 5% від суми валового збору від продажу квитків, відповідно до п.2.4. договору.

При розрахунку суми боргу позивач виходив із того, що було продано всі квитки, тобто 990 посадочних місць, та із того, що середня вартість квитка становить 220,00 грн. (тобто при розрахунку середньої вартості квитка береться до уваги те, що мінімальна вартість квитка - 120,00 грн., а максимальна вартість квитка - 320,00 грн.)

Крім того, позивач за невиконання відповідачем умов п.2.5.2 договору, на підставі п.2.7. договору нарахував відповідачу штраф розмірі 1000,00 грн. та на підставі п.2.8. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 1347,38 грн.

Також, позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано відповідачу 7423,73 грн. інфляційних втрат та 745,83 грн. - 3% річних.

Отже, загальний розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача, становить 21406,94 грн., з яких 10890,00 грн. - основний борг, 7423,73 грн. - інфляційні втрати, 745,83 грн. - 3% річних, 1347,38 грн. - пеня та 1000,00 грн. - штраф.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позов не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи 26.05.2014р. між сторонами укладено ліцензійний договір №ОГ-19/14, відповідно до умов якого позивач надає відповідачеві на умовах, визначених цим договором, право/невиключну ліцензію/ на публічне виконання на території оприлюднених товарів, що належать до репертуару позивача, під час гастрольного заходу: концерту симфонічного оркестру «Lord of the sound» з програмою «Кінохіти», який відбувся 26 травня 2014р., у Львівському національному академічному театрі опери та балету імені ОСОБА_2, що має 990 посадочних місць, мінімальна ціна квитка 120,00 грн., максимальна ціна квитка 320,00 грн., а відповідач зобов'язується виплачувати позивачу авторську винагороду (роялті) згідно з умовами даного договору та закону.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач своїх обов'язків щодо виплати авторської винагороди (роялті) відповідно до умов ліцензійного договору №ОГ-19/14 від 26.05.2014р. не виконав. Також, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору не надав звіти про публічно виконані твори, за формою, встановленою в додатку 1 до договору, а також не надав відомість з деталізованого доходу (валового збору), отриманого відповідачем від продажу квитків.

Позивач стверджує, що сума основного боргу становить 10890,00 грн. При цьому, як зазначалось вище, при розрахунку суми боргу позивач виходив із того, що було продано всі квитки, тобто 990 посадочних місць, та із того, що середня вартість квитка становить 220,00 грн. (тобто при розрахунку середньої вартості квитка позивачем береться до уваги те, що мінімальна вартість квитка - 120,00 грн., а максимальна вартість квитка - 320,00 грн.)

Однак вказана сума боргу не підтверджена матеріалами справи, і суд не може брати до уваги розрахунок заборгованості, що не підтверджений документально. Зокрема, в матеріалах справи відсутні належні докази, скільки саме квитків було продано, та по якій ціні.

Суд звертає увагу, що згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно суд вважає, що позивачем не доведено розмір заборгованості відповідача у сумі 10890,00 грн. належними та допустимими доказами.

Тим не менше, відповідно до п.2.4. договору сума авторської винагороди (роялті) визначена сторонами, становить 5 (п'ять) відсотків від суми валового збору від продажу квитків, але не менше ніж 3000,00 грн .

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, умови договору та подані матеріали, беручи до уваги те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу підлягає задоволенню частково. Зокрема суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. основного боргу.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.2.7. договору у разі невиконання користувачем п.2.5.2., п.3.2., п.5.1. данного договору, користувач зобов'язаний сплатити ДО УААСП штраф у розмірі 1000,00 (тисяча) за кожне порушення кожного пункту. Сплата штрафу не звільняє користувача від обов'язку сплати авторської винагороди (роялті) і (або) надання звіту, акту тощо.

Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору не надав звіти про публічно виконані твори, за формою, встановленою в додатку 1 до договору, а також не надав відомість з деталізованого доходу (валового збору), отриманого відповідачем від продажу квитків.

Докази, які б спростовували вищезазначені доводи позивача в матеріалах справи відсутні, а отже суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1000,00 грн. штрафу є обґрунтована, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Пунктом 2.8. договору передбачено, що у разі невиконання користувачем п.2.5.1. даного договору користувач зобов'язаний сплатити ДО УААСП пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиплаченої авторської винагороди за кожен день затримки. Сплата пені не звільняє користувача від обов'язку сплати авторської винагороди (роялті).

Враховуючи, що сумою основного боргу є 3000,00 грн., судом здійснено перерахунок пені. Відповідно до здійсненого перерахунку, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користиь позивача 371,18 грн. пені.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Враховуючи, сумою основного боргу є 3000,00 грн., судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних. Відповідно до здійсненого перерахунку, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користиь позивача 2120,51 грн. інфляційних втрат та 205,64 грн. - 3% річних.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №471 від 23.09.2016р. на суму 1 515,80 грн. Враховуючи те, що ціною є 21 406,94 грн., то позивачу при зверненні до господарського суду слід було сплатити 1 378,00 грн. судового збору.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, в разі подання позивачем заяви про повернення судового збору, питання про повернення судового збору буде вирішене ухвалою суду.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, суд дійшов висновку на підставі ст. 49 ГПК України стягнути з відповідача на користь позивача 431,12 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 3 4 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 організації В«Патріотичні ініціативиВ» (79035, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38558077) на користь Державної організації В«Українське агентство з авторських та суміжних правВ» (01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд. 41-А, офіс 1, 2, 3 код ЄДРПОУ 31025266) 3000,00 грн. - основного боргу, 1000,00 грн. - штрафу, 371,18 грн. - пені, 2120,51 грн. - інфляційних втрат, 205,64 грн. - 3% річних та 431,12 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 21.11.2016р.

Суддя Петрашко М.М.